Архітектура Великого князівства Литовського: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Сфереон (обговорення | внесок) |
Сфереон (обговорення | внесок) |
||
Рядок 128:
</gallery>
</center>
[[
Дерев'яні [[костел]]и у Великому князівстві Литовському часто зводились як тимчасові перед будівництвом кам'яних, вони мали в об'ємі як прості так і складі форми: від звичайного чотирикутника до складного римського хреста. Основа будівлі — брусовий зруб — обшивався вертикальними дошками, всередині оброблявся гладким нальотом. Двосхилий дах накривався [[ґонт]]ом чи дранкою. Над [[фронтон]]ом встановлювались башточки для малого дзвону і хреста.
<!--[[
-->
Архітектура кам'яних православних храмів зберігала традиції часів Київської Русі, хоча в конструкції і деяких формах відбивався вплив готичної архітектури. В костелах повсюдно домінують принципи готики. Серед помітних пам'яток монументальної архітектури цього періоду: [[Церква Івана Богослова (Луцьк)|собор Іоанна Богослова]] (Луцьк), [[Зимненський монастир|Успенська церква]] в Зимному (Волинська область), [[Покровська церква (Сутківці)|Покровська церква-фортеця]] в Сутковцях (Хмельницька область); [[Церква святих Бориса і Гліба (Новогрудок)|Борисогрібська церква в Новогрудках]], Маломожейковська церква, [[Церква святого Михаїла Архангела (Синковичі)|церква в Синковичах]] (всі три Гродненська область Білорусі), Троїцький костел в селі Ішколодь (Брестська область Білорусі). Примітні архітектурні пам'ятки того часу: церква Св. Праскевни П'ятниці (1345) побудована у Вільнюсі дружиною князя Ольгерда Марією Ярославною, [[Успенський Пречистенський собор (Вільнюс)|собор Успіння Богородиці]] (1346), заснований у Вільнюсі князем Ольгердом. В Києві був зведений коштом Семена Ольковича [[Успенський собор (Київ)|Успенський собор]] Києво-Печерського монастиря (1470, підірваний у 1941, відбудований у 2000), який являє собою продовження східної традиції храмового будівництва у поєднанні з певними західними запозиченнями, такими як готичного походження ступінчасті фронтони і контрфорси.
Деякі дослідники відзначають в архітектурі українських церков XIV–XV століть дві тенденції: в монастирських чи міських соборах (апостола Іоанна в Луцьку, Богоявленська церква в Острозі, Успенська церква Зименського монастиря, Троїцька церква [[Межиріцький монастир|Межиріцького монастиря]]), як за типом, що брав початок від хрестово-купольних будівель, так і за п'ятибанними композиціями проглядаються давньоруські традиції. Але вже з'явились нові риси архітектури нового часу, зокрема, інший характер пропорцій, восьмигранні [[Барабан (архітектура)|барабани]], декор білокам'яних порталів, нерозчленовані фасади, покарнизні звершення
<center>
<gallery>
Рядок 143 ⟶ 146:
</gallery>
</center>
При переході великокнязівської династії і деяких магнатських родів у католицтво у Великому князівстві Литовському після [[Кревська унія|Кревської унії]] почали будуватися перші костели вже не тільки для замкнених торгових колоній, але й для місцевих жителів-католиків. Ці нові костели збагатили попередню замкову готику князівства готикою котельною. Першими такими костелами готичного стилю були: костел Святого Миколая (1387) у Вільнюсі, вільнюська кафедра (у своєму першому вигляді), споруджена у 1407 році, францисканський костел у Вільнюсі (1430). Надалі були побудовані два бернардинських монастиря: дерев'яний монастир з костелом Святого Франциска (1469) у Вільнюсі і дерев'яний монастир в ім'я Святого Георгія (1471) в [[Ковно]].
Готика в архітектурі на землях Великого князівства Литовського стрімко розвивалась впродовж всього XV століття, аж до другої половини XVI століття. До XV століття у Великому князівстві Литовському вже нараховувалось 6 костелів, у XV столітті були побудовані ще близько 50, в основному дерев'яні.
<!--<center>
| |||