Гай Клавдій Марцелл (консул 50 року до н. е.): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок) |
Haida (обговорення | внесок) |
||
Рядок 2:
== Життєпис ==
Походив з плебейської гілки роду [[Клавдії]]в. Син [[Гай Клавдій Марцелл (претор)|Гая Клавдія Марцелла]], претора 80 року до н. е., та Юнії, доньки Децима Юнія Брута Калаїка, консула 138 року до н. е.
У 62 році до н. е. клопотав за Публія Корнелія Суллу, якого звинувачували у змові із Луцієм Сергієм Катиліною. Займав посаду курульного еділа у 56 році до н. е. та претора — у 53 році до н. е. У 50 році до н. е. обирається [[консул]]ом (разом з [[Луцій Емілій Лепід Павло|Луцієм Емілієм Лепідом Павлом]]). Був звинувачений Марком Калідієм у підкупі виборців, але виправданий. На посаді вияв себе запеклим ворогом [[Гай Юлій Цезар|Гая Цезаря]]. Марцелл неодноразово порушував питання про дострокове припинення повноважень Цезаря у Галлії та зажадав оголосити його бунтівником, якщо він не складе зброю. Після того, як сенат підтримав пропозицію Гая Куріона про одночасне дострокове припинення повноважень [[Гней Помпей Великий|Гнея Помпея]] й Гая Цезаря, Гай Марцелл заявив протест і очолив делегацію сенаторів до Помпея. Марцелл своєю владою наказав останньому надати допомогу батьківщині, користуючись наявними легіонами, а також набрати нову армію. Розпорядився залишити в Італії та передати Помпею два легіони Цезаря, призначених для парфянської війни.
| |||