Модель теплоємності Ейнштейна: відмінності між версіями

нема опису редагування
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Запропонована Ейнштейном[[Ейнштейн]]ом '''модель теплоємності твердого тіла''' виходить з припущення, що тверде тіло складається з [[гармонічний осцилятор|осцилятор]]ів з певною власною частотою <math> \omega </math>, які підкоряються статистиці, аналогічній статистиці світлових квантів[[квант]]ів у теорії випромінювання [[абсолютно чорне тіло|абсолютно чорного тіла]] Планка[[Планк]]а<ref> Сьогодні ця статистика відома під назвою [[статистика Бозе-Ейнштейна]], але тоді, коли Ейнштейн запропонував свою теорію такої назви не існувало.</ref>
 
Теорія Ейнштейна пояснює [[закон Дюлонга-Пті]] при високих температурах і падіння теплоєності до нуля при низьких температурах, однак не може кількісно відтворити закон цього падіння. Недоліком теорії є те, що вона не враховує взаємодію між осциляторами. Врахувавши таку взаємодію в 1912 році [[Петер Дебай]] побудував [[модель Дебая|теорію теплоємності]], яка правильно відтоворює кубічну залежність теполоємності від температури при низьких температурах ([[закон Дебая]]).