Шахтинська справа: відмінності між версіями

'''Шахтинська справа''' (Шахтинський процес; офіційна назва  — «Справа про контрреволюційну організацію інженерів та техніків, що працювали в кам'яновугільній промисловості СРСР»)  — перший політичний процес в СРСР, під час якого засуджено велику групу керівників вугільної промисловості [[Донбас|Донбасу]]. Проходив [[18 травня]]  — [[6 липня]] [[1928]] у [[Москва|Москві]].

Судову справу розглядав спеціальний склад Верховного Суду СРСР (голова  — прокурор СРСР А.Вишинський, члени  — М.Васильєв-Южин, В.Антонов-Саратовський, М.Курченко та С.Кисельов). Державними обвинувачами були М.Криленко та Г.Рогинський, громадськими  — Г.Гринько, С.Шейн, Крумін та Осадчий. Захищали підсудних 15 відомих московських адвокатів. Хід процесу висвітлювало 120 журналістів. Підсудні (53 інженерно-технічних працівники вугільної промисловості, серед яких  — керівники «Донвугілля», Управління нового будівництва Донбасу, 5 директорів шахт та рудоуправлінь, 5 головних інженерів шахт, чотири німецьких спеціалісти та ін.) були звинувачені у приналежності до «контрреволюційної організації», що діяла в 1922-19281922—1928 у Шахтинському (звідси і назва справи) та ін. районах Донбасу, у [[Харків|Харкові]] та Москві.

ОДПУ пред'явило обвинувачення підсудним у намаганні зруйнувати вугільну промисловість Донбасу - — найважливішої паливної бази СРСР і таким чином зірвати індустріалізацію СРСР. їх було звинувачено, що вони під керівництвом т.зв. паризького центру («Об'єднання колишніх гірничопромисловців Півдня Росії») та «Польським об'єднанням колишніх директорів і власників вугільних підприємств у Донбасі» здійснювали акти шкідництва і саботажу (висаджували у повітря і затоплювали шахти, підпалювали електростанції, псували устаткування тощо).

:: ''«На Північному Кавказі, в Шахтинському районі Донбасу органами ОДПУ при прямому сприянні робітників розкрито контрреволюційну організацію, що мала собі за мету дезорганізацію та руйнування кам'яновугільної промисловості цього району. Керівний орган цієї організації, що підтверджується безперечними даними слідства, знаходиться за кордоном і складається з колишніх капіталістичних власників і акціонерів кам'яновугільних підприємств Донецького басейну, що мали тісні зв'язки з окремими агентами деяких німецьких промислових фірм та польською контррозвідкою...контррозвідкою… Слідством встановлено, що робота цієї контрреволюційної організації, що діяла на протязіпротягом кількох років, виявилася в злісному саботажі та прихованій дезорганізації діяльності, в підриві кам'яновугільного господарства методами нераціонального будівництва, непотрібних витрат капіталу, зниженні якості продукції, підвищенні собівартості, а також в прямому зруйнуванні шахт, рудників, заводів тощо...тощо…»''

Під час судового слідства «визнали» свою провину повністю 20 обвинувачених, частково  — 11, не визнали  — 22. Вирок оголошено [[5 липня]] [[1928]]:

* трьох  — до 10 років позбавлення волі з обмеженням у правах на 5 років та конфіскацією майна;

* 21  — на термін ув'язнення від 4 до 8 років;

* 10  — від 1 до 3 років;

* четверо  — засуджені умовно;

* четверо (німецькі спеціалісти)  — визнані невинними.

Сталінський режим використав цей процес для розгортання масової кампанії переслідування «буржуазних» фахівців за «шкідництво» та придушення будь-якого опору авантюристичним темпам індустріалізації країни. Зокрема, під час проведення слідства та суду над шахтинцями співробітники Артемівського та Сталінського окрвідділів ДПУ розпочали кримінальні справи на кілька десятків спеціалістів вугільної промисловості (т.зв.так звані «шахтинські справи») і спрямували їх на закритий розгляд Особливих нарад при колегіях ОДПУ СРСР та ДПУ УРСР.

* Большой энциклопедический словарь.  — Т. 2.  — М., 1991.  — С. 652.

* ''Нікольський В.'' «Шахтинська справа» // Довідник з історії України.  — 2-е видання.  — К., 2001.  — С. 1074—1075.