Польсько-московська війна (1609—1618): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ветер (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Ветер (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 13:
|combatant2=[[Файл:Flag of Tzar of Muscovia.svg|22px]] [[Московське царство]]<br /> [[Файл:Sweden-Flag-1562.svg|22px]][[Швеція|Королівство Швеція]] (1609–1610)
|commander1=[[Сигізмунд III Ваза]]<br /> [[Владислав IV Ваза]]
|commander2=[[Годунов Борис|Борис Годунов]]<br /> [[Скопин-Шуйський Михайло Васильович|Михайло Скопин-Шуйський]]<br /> [[Якоб Де ла Гарді]]<br /> [[Пожарський Дмитро Михайлович|Дмитро Пожарський]]
|strength1=
|casualties1=
Рядок 32:
У травні 1605 року Дмитру присягнуло московське військо, що стояло під [[Кроми|Кромами]], його Дмитрій одразу відправив в похід на Москву на чолі з князем [[Голіцин Василь Васильович (пом. 1619)|Василем Голіциним]], а сам поїхав до [[Тула|Тули]] і, переконавшись у підтримці тульських дворян, також рушив до Москви. [[1 червня]] 1605 в результаті перевороту був повалений Федір Борисович Годунов. [[10 червня]] він був убитий, а через 10 днів Лжедмитрій I урочисто в'їхав у [[Московський кремль|Кремль]]. 18 липня Лжедмитрія визнала цариця Марія — дружина Івана Грозного і мати царевича Дмитра. [[30 липня]] відбулося вінчання на царство. Менш ніж через рік, [[17 травня]] [[1606]] року Лжедмитрій був убитий в результаті перевороту, а частина поляків, що були з ним у Москві, були або перебиті, або взяті під варту і розіслані по містах. Царем став [[Василь Шуйський]], легітимність якого, однак, не визнавала значна частина населення.
В [[1607]] році в [[Стародуб]]і з'явився новий самозванець — [[Лжедмитрій II]], який видавав себе за царя Дмитра, який дивом врятувався вдруге. До нього негайно пристало значна кількість польських «рокошан» — повстанців-конфедератів, що програли затіяне ними повстання проти Сигізмунда III («[[Рокош Зебжидовського]]»). Найвизначнішими з них були князь [[Роман Ружинський]], що став гетьманом армії самозванця, [[Лісовський Олександр Юзеф|Олександр Лісовський]], [[Вишневецький Адам Олександрович|Адам Вишневецький]]; потім до них приєднався і [[Ян Петро
[[Файл:Коверзнев Битва князя Пожарского с гетманом Ходкевичем под Москвой..jpg|міні|праворуч|250пкс|Битва Ходкевича з Пожарським]]
Шуйський спробував врегулювати ситуацію, уклавши мирний договір з Сигізмундом (26 липня), за яким відпускав всіх поляків, взятих у полон після травневих подій; Сигізмунд, у свою чергу, зобов'язався відкликати з-під Тушина своїх підданих (чого він виконати не міг). Поляки були відпущені, і серед них [[Марина Мнішек]], яка була перехоплена Романом Ружинським, доставлена в Тушинський табір і негайно «визнала» в самозванці свого чоловіка.
Підтримка Лжедмитрія II частиною московських бояр призвела до того, що значна частина Московського Царства опинилася під владою тушінцев, а в обложеної Москві почався голод. У такій ситуації, Шуйський закликав на допомогу шведів — [[28 лютого]] [[1609]] року його племінник [[Михайло Васильович Скопин-Шуйський]] уклав договір в [[Виборг|Вибозі]], за яким шведи зобов'язалися поставити армію проти Самозванця, а Шуйський — віддати шведам [[Корельський повіт]], укласти з ними союз проти Польщі і допомогти шведам у відвоюванні у поляків Лівонії. Таким чином в результаті внутрішньо-московських проблем та дії непідконтрольних польському королеві рокошан виникала загроза формування антипольського військового союзу, тому король [[Сигізмунд III]] сприйняв факт підписання договору як [[Casus belli]].
== Війна ==
Річ Посполита вступила у війну у вересні [[1609]] року після укладання московським царем [[Василь Шуйський|Василем Шуйський]] союзу з ворожим полякам [[
▲[[Файл:POL Kłuszyn 1610.jpg|міні|праворуч|200пкс|]]
▲Річ Посполита вступила у війну після укладання московським царем [[Василь Шуйський|Василем Шуйський]] союзу з ворожим полякам [[Шведське королівство|Шведським королівством]] (див. [[Виборзький трактат]] 1609). Московське військо була розгромлене в [[Битва при Клушино|Клушінская битві]] і польсько-литовське військо опанувало [[Москва|Москвою]], полонило Шуйського і спробувало посадити на його місце королевича [[Владислав IV|Владислава]].
Вторгнення Сигізмунда і його вимога до поляків, що перебували в Тушинському таборі Лжедмитрія II, залишити самозванця і йти на допомогу коронному війську викликали кризу в Тушинському таборі. Тушинські поляки було сприйняли вимогу Сигізмунда вороже, бо вважали що зиск від перемоги над Московією належить їм, але, зрештою, вирішили з'єднатися з королем. Після цього самозванець втік до [[Калуга|Калуги]], де до нього приєдналися козаки, татари і навіть частина поляків. Решта поляків на чолі з гетьманом Ружинським пішли в [[Волоколамськ]], попередньо спаливши Тушино.
4 липня 1610 року в [[Битва при Клушино|Клушинській битві]] московське військо та союзні їм шведські сили [[Якоб Понтусон Делагарді|Якоба Делагарді]] загальним числом біля 48 тис. чоловік були розгромлені 12.4 тис. військом гетьмана польного коронного [[Станіслав Жолкевський|Станіслава Жолкевського]]. Після цього польсько-литовське військо опанувало [[Москва|Москвою]], полонило Шуйського і спробувало посадити на його місце королевича [[Владислав IV|Владислава]].
[[1 вересня|1]]-[[3 вересня]] 1612 року Московська битва між військом гетьмана Ходкевича та московськими ополченцями при спробі деблокувати польсько-литовське військо, що виявилось оточеним в Москві. Ходкевич, не зважаючи на паритет в силах, не зміг прорвати блокаду і був змушений відступити.
== Результати ==
| |||