Вікіпедія

Александр Леблон: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
EmausBot (обговорення | внесок)
Боти
711 076 редагувань
м Перенесено 4 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q618237)
DixonDBot (обговорення | внесок)
Боти
220 373 редагування
м Виправлення параметрів шаблону Портал; косметичні зміни
Рядок 22:
 
 
'''Олександр Леблон''' ({{lang-fr|Jean-Baptiste Alexandre Le Blond}}, [[1679]], Париж — [[1719]], Санкт-Петербург) — французький [[архітектор]], [[теоретик]] садово-паркового мисецтва, [[садівник]], ландшафтний архітектор.
 
 
Рядок 32:
== Французький період ==
 
Працював і як [[архітектор]], і як [[садівник]]. В творчому доробку майстра - сади в Кане (Canet), неподалік Нарбонна, низку палаців - отелів в Парижі і палац архієпископа в [[Ош (Франція)|Ош]], Гасконь.
 
По смерті короля Франції Луї XIV, будівництво в країні практично припиняється. Скорочення будівництва було і до цого, бо країна вела виснажливі війни на континенті та витрачала значні кошти на розбудову Версаля та його пишне утримання. По смерті короля, що був головним замовником, більшість відомих майстрів залишилась без замов і роботи. Скрутним станом багатьох митців скористався російський цар Петро І, що привабив перспективами творчих завдань і грошовими виплатами декотрих західноєвропейських архітекторів, садівників, художників, скульпторів і декораторів, спонукав їх до переїзду в Петербург. Серед залучених у Франції на царську службу був і Жан-Батіст Леблон. Цар радо писав про нього в листі до генерал-губернатора : {{text| Цей майстер із кращих і навіть раритетом є... До того ж не лінивий ... І тому сповісти всіх архітекторів, щоби усі (будівельні) справи, котрі наново почнуть робити, без його підпису (дозволу) на кресленнях не будували, також і старе, що можна, виправити.}}
 
5 серпня [[1716]] року Олександр Леблон, як почали його тут називати, прибув у Санкт-Петербург <ref>Овсянников Ю. М.«Доменико Трезини», Л, «Искусство», 1987, с. 109</ref>.
Рядок 41:
=== Спадок адмірала Апраксіна ===
[[Файл:Палац Апраксіна.jpg|міні|центр|400пкс|Арх. Олександр Леблон. Палац Апраксіна, проект, [[1716]] р.]]
[[Адмірал]] Апраксін Ф.М.( 1661 - 1728 ) вибудував власний будинок-палац неподалік від доків, де будували [[вітрильник]]и, відразу за [[бастіон]]ами. Перший будинок був дерев'яним, котрий з міркувань безпеки перебудували в [[Цегла|цегляний]]. Маловиразний двоповерховий будинок не задовольнив власника. В Петербург [[1716]] року якраз прибув новий архітектор із Франції — [[Олександр Леблон]]. Адмірал і замовив тому проект нового палацу, бажаючи отримати пишну споруду. Але пишні споруди давно відійшли в минуле у Франції, палацова архітектура якої давно прийшла до стриманої елегантності і вишуканої простоти в творах [[Франсуа Мансар]]а, [[Жак Буйє де Блуа|Жака Буйє де Блуа]], [[Луї Лево]]. В стилістиці стриманої елегантності проект для замовника і виконав Олександр Леблон. Будувати споруду Леблон не мав можливості, бо був завантажений роботами в парадних резиденціях самого царя. В будівництво агресивно втрутився сам володар, смакам якого були відповідні пишнота і пістрявість. Вельможа вибудував не двоповерховий, а триповерховий палац, порушивши всі пропорції леблонової споруди заради пишноти і величі.
 
Коли в Петербурзі помер бездітний Апраксін, дальній родич Петра І, то по [[заповіт]]у його палац, що стояв першим від [[Адміралтейство|Адміралтейства]], перейшов до царської родини. Великій за розмірами і добре оздоблений палац Апраксіна сподабався нащадкам Петра І більше, і імператорський двір перебрався сюди. Він і став тепер Зимовим палацом імператорського двору.
=== Проекти для Стрельни ===
 
Рядок 57:
Проект Леблона вдало використав попередні об'єкти, створені ще до залучення французького архітектора і садівника, вихованого на парку в [[Версаль|Версалі]]. Його варіант — тонкі аллюзії на палац в Версалі, що мав ту ж П-подібну форму, але збільшену за рахунок прозорих бічних галерей. Сад бароко мав дві ділянки : верхню, де сміливий француз запропонував водний [[Партер (сад)|партер]], небачений ще в Московії, та нижню, де в мережеві садових стежок розпланував [[фонтан]]и, [[Альтанка|альтанки]], перший в країні [[театр просто неба]]. План Леблона зберігав три [[Канал (гідротехніка)|канал]]и, що тризубцем пов'язували бароковий парк Стрельни з [[Балтійське море|Балтійським морем]]. Перспектива парку закінчувалась острівцем, на якому запланували Водний замок, парковий [[павільйон]] з фонтаном «Нептун», залами для відвідувачів і круглим внутрішнім двориком<ref>Памятники архитектури пригородов Ленинграда, Л, 1983, с. 581</ref>.
 
Психічно нестабільний цар раптово змінив плани і замовив [[1718]] року новий проект для Стрельни втретє італійскому архітекторові Себастьяну Чіпріані, який не був в Петербурзі <ref>«Архитектурная графика Росии 1-й половины 18 в.» Гос. Эрмитаж, научный каталог, Л, 1981 с. 149</ref>. Далі Петро І взагалі охолов до Стрельни та перебрався в Петергоф, котрий був ближче до фортеці [[Кронштадт]]. А в [[Петергоф (палацово-парковий ансамбль)|Петергофі]] і почалися справжні роботи по створенню нової резиденції, куди перевели і Леблона, і Карло Бартоломео Растреллі, і їх російських учнів і помічників. Але жоден із проектів для Стрельни не був реалізований. Частково до облаштування тут саду і [[ремонт]]у перебудованого палацу звернулися лише 300 років по тому ( [[Костянтинівський палац]]).
 
== Будівництво за типовими проектами ==
Рядок 80:
Якісно новий етап [[1716]] р. настав із прибуттям в Петербург француза Олександра Леблона. Значна обдарованість, якісна освіта і французький смак зробили його по-за конкуренцією в середовищі тамтешніх архітекторів. Маловиразний, брутально нудний генплан Доменіко Трезіні цар поклав «під сукно» і забув. Новий генплан столиці доручено створити Олександру Леблону. Архітектор поважно поставився до нового завдання і створив генлан з урахуванням французького будівельного досвіду по створенню фортець та порад традиції [[ідеальне місто]].
 
Містобудівна ситуація на той час була унікальною. На новому місці, ніяк не пов'язаним з попередніми забудовами чи традиціями, мало виникнути нове місто з регулярним розплануванням, [[палац]]ами за європейськими зразками, державними установами і казармами, садами бароко тощо. Все це і розмістив на своєму плані Леблон. З короткого попереднього етапу були збережені лише [[Петропавлівська фортеця]], Троїцька площа, низка палаців перших вельмож вздовж Палацової набережної, доки Адміралтейства, [[Меншиковський палац]]. Вже існуючий [[Літній сад (Санкт-Петербург)]] отримував власну фортечну систему. Все це оточене елегантно окресленим овалом фортечних мурів і [[бастіон]]ів, які ще треба було побудувати. На питання царя, що робити з військовими установами і мануфактурами по-за фортечними мурами (побудованими на крові і кістках тисяч простих селян і будівельників), архітектор нибито відповів «Усе зламати і перенести за фортечні мури нового міста».
 
Проти планів Леблона зійшлося усе : нестача освіти у вельможних замовників, амбіції людей, готових битися за [[престиж]] і право називати себе керівниками, а не цього чужинця-архітектора (що не був ні для кого своїм). Проти був і цар-скнара, не готовий нести нові велетенські витрати заради якогось казкового плана ( гроші були вкрай потрібні на ведення виснажливої війни проти Швеції), навіть негнучкий, конфліктний характер Леблона.
Рядок 86:
Леблон передчасно помер в сорок років. Петро І — в 51. В містобудівну ситуацію втрутилось реальне життя. Петербург не отримав єдиного міського центру, як більшість міст московитів (їх було щонайменше три). Не став він і новим [[Амстердам]]ом, незважаючи на прориті [[Канал (гідротехніка)|канал]]и, і саме місто розбудували не на Петровській стороні і не на Василівському острові, а на материковій, адміралтейській частині, тісно пов'язаній шляхами з країною. Петербург ніколи не отримав захисних фортечних мурів, які мали і [[Париж]], і [[Прага]], і [[Відень]], відкривши нову сторінку існування безфортечних міст, захищених могутнім [[флот]]ом і велетенською [[Армія|армією]]. Генплан Леблона ніколи не був здійснений, як функціонально непотрібний.
 
=== Додатки в Літньому саду ===
 
[[Файл:Проект Літнього саду, Леблон..jpg|міні|праворуч|200пкс|Олександр Леблон. Проект збільшення Літнього саду. [[1717]]&nbsp;р.]]
Рядок 116:
* Будинок-палац адмірала Ф. Апраксіна (не існує)
* Константинівський палац, Стрельна, [[1717]]-[[1719]], (значно перебудований)
== Родина і рання смерть ==
 
Олександр Леблон прибув в Петербург разом із дружиною Марією, сином та власними слугами<ref>Овсянников Ю. М.«Доменико Трезини», Л, «Искусство», 1987, с. 113</ref>. Для помешкання родина арендувала будинок у француза на російській службі [[генерал]]а Депре́<ref>Овсянников Ю. М.«Доменико Трезини», Л, «Искусство», 1987, с. 108</ref>. В цьому помешканні працював днями і ночами . Тут і помер. На похованні був і сам Петро І. Щось в передчасній смерті архітектора і садівника було утаємниченим. [[Якоб Штелін]] багато років по смерті і Петра І, і Леблона занотував оповідь, що вийшов [[конфлікт]] і розгніваний цар побив гордовитого француза палицею<ref>Овсянников Ю. М.«Доменико Трезини», Л, «Искусство», 1987, с. 113</ref>. Той передчасно помер, як сповіщали — від [[Віспа|віспи]]. Але цар чомусь два роки не дава вдові і синові Леблона покидати столицю.
Рядок 137:
 
== Див. також ==
{{Портал|Мистецтво}}
{{портал мистецтво}}
 
{{2 стовпці}}
* [[Андре Ленотр]]
* [[Сад бароко ]]
* [[Садово-паркова скульптура ]]
* [[Російське бароко]]
* [[Літній сад (Санкт-Петербург) ]]
* [[Проект ]]
* [[Павільйон ]]
* [[Креслення архітектора ]]
* [[Доменіко Трезіні]]
* [[Фонтан ]]
 
</div>
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Французькі садівники ]]
[[Категорія:Французькі архітектори]]
[[Категорія:Народились 1679]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Александр_Леблон