Серединно-Атлантичний хребет: відмінності між версіями

'''Серединно-Атлантичний хребет''' найбільша гірська система дна [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]], одна з ланок системи серединноокеанічних хребтів.

 

Загальна довжина С.-А. х. більше 18 тис. км. Окремі ділянки його носять власні назви: у Норвезько -Гренландськом басейні - [[хребет Кніповіча]] (від 81° до 73° півн. ш.), південніше - [[хребет Мона]], далі - [[Ісландсько-Янмайенський хребет]], на південь від [[Ісландія|Ісландії]] - [[хребет Рейкьянес]] (до 52° з. ш.) і [[Північно-Атлантичний хребет]], на південь від екватора - [[Південно-Атлантичний хребет]], Поперечними розломами С.-А. х. розбитий на зрушені щодо один одного сегменти, величина щеній по розломах досягає 300-600 км. По даним, глибоководного буріння, сейсмоакустічеського профілізації і драгированія, проведеним в ріфтової зоні, можна вважати, що геологічний розріз С.-А. х. складний двома комплексами: верхнім, таким, що складається з толєїтових базальтів з прошарками карбонатних осадкових порід, ніжнім - з амфіболітів і офіолітів (від анортозітів до ультрабазітів). Породи верхнього комплексу розбиті молодими розломами на численні блоки, вік цих порід олігоцен-антропогеновий; породи нижнього комплексу (юра-олігоцен) регіонально дислоковані і метаморфізовані, вік серпентінізірованних ультрабазітів і габбро, що нерідко залягають в метаморфічному комплексі у вигляді чешуй і протрузій, можливо, докембріїський. У Південній півкулі С.-А. х. монолітніший; на його схилах розташований ряд підводних вулканів, вершини деяких з них є островами (Вознесення, Св. Олени тощо); у групі островів Трістан-да-Кун'я є вулкан, що діє. У районі острова [[Буве]] (близько 55° півд. ш.) меридіональне простягання С.-А. х. міняється на субширотне; східний відрізок називається [[Африкано-Антарктичний хребет|Африкано-Антарктичним хребтом]]