Радуль: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
EmausBot (обговорення | внесок)
м Перенесено 2 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q4387973)
Рядок 42:
== Історія ==
 
Маєтність бояр Любецького староства Зарецьких (Зарецьких-Зенковичів). Отримал підтвердження на володіння 1568 р. від короля Сигізмунда ІІ Августа , появу села слід віднести до XIV – XV ст. Село виникло на Юшковській (Юрковській) землі, яка включала до себе Радутовський та Зарецькій острови. Останній знаходився навпроти Радуля на Правобережжі Дніпра (територія Гомельської області Республіки Білорусь).
 
Зарецький "острів" знаходився не правому березі Дніпра, а на схід від сучасного селища, що відображено, зокрема, і в топонімах.
 
Володільці: шляхтичі Зарецькі (1568 р.), Зенько Семенович Нахиба (1616 р.), Зеньковичі-Зарецькі (1636 р.), Полуботки (1708 р.), Милорадовичі (кінець XVIII ст.).
 
Володіння Радулем Полуботками-Милорадовичами закінчилось фактично уже до 20-х рр. XVIII ст., коли він як і інші старообрядницькі поселення у Стародубському і Чернігівському полках були вилучені з-під юрисдикції місцевої козацької старшини і підпорядковані Київській губернській канцелярії. Для безпосереднього управління слободами, у т.ч. й Радулем була створена спеціальна контора "описных Государевых малороссийских раскольнических слобод" на чолі з своїм бурмістром, яка містилась у Климовій. Претензії ж Милорадовичів виявлялись у багаторічних судових тяганинах з мешканцями Радуля, які, закінчились для них безрезультатно.
З кінця XVII ст. у Радулі стали селитися старообрядці, саме тому історики помилково пов’язують появу цього села виключно з оселеннями цих втікачів з Росії. Хоча беззаперечно, що з XVIII ст. саме вони формують соціальне “обличчя” села. У другій половині XVII – XVIII ст. у Радулі був один із козацьких спостережних пунктів, який охороняв міждержавний кордон з Великим князівством Литовським.
 
Викладена вище теорія походження Радуля не має достанього і достовірного джерельного обгрунтування. Привілеї польських королів стосувалися лише права на володіння "островами", які аж ніяк не можна віднести до поселень. Ніяких інших доказів існування Радуля як поселення раніше кінця XVII - початку XVIII ст. (на відміну,наприклад, від навколишніх сіл) немає.
Автори теорії про заснування Радуля у XIV-XV ст. крім нехтування джерельною базою, ігноруючи непоодинокі історичні документи, які одностайно твердять про заснування Радуля саме російськими старообрядцями і його постійне існування як окремого поселення, не звертають увагу й на той факт, що старообрядці, особливо у початковій історії свого розселення поза межами своєї "материнської" території (друга половина XVII - перша половина XVIII ст.) ніколи не "підселялись" до іновірців-"никоніан", прагнучи не змішуватись з ними. Це прослідковується в історії старообрядницьких поселень навіть до середини ХХ ст.
З кінця XVII ст. у Радулі стали селитися старообрядці, саме тому історики помилково пов’язують появу цього села виключно з оселеннями цих втікачів з Росії. Хоча беззаперечно, що з XVIII ст. саме вони формують соціальне “обличчя” села. У другій половині XVII – XVIII ст. у Радулі був один із козацьких спостережних пунктів, який охороняв міждержавний кордон з Великим князівством Литовським. У районі Радуля у XVIII ст. (про XVII ст. нам нічого невідомо!) існувало кілька прикордонних форпостів,на яких кордон охороняли військослужбовці Чернігівського і Стародубського карабінерських полків підпорядковані Чернігівському полковнику Мухіну.
 
Існує кілька версій щодо походження назви села:
Рядок 58 ⟶ 65:
 
Проте жодна з них до цього часу науково детально не проаналізована і не обґрунтована. Остання точка зору має вирішальне підтвердження: практично під час виникнення слободи чернігівський полковник [[Павло Полуботок]], купуючи землі, на яких нині розташоване село Радуль, і визначаючи їх межі, у купчих документах відмітив озеро Радуль. Воно ж помічене на карті початку ХХ ст.
 
До речі, за свою свою 300-літню історію Радуль ніколи не мав статусу села. Він був слободою, містечком, статус селища міського типу зберігає й досі.
 
== Особистості ==