Вікіпедія

Захава Борис Євгенович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Автопереклад|дата=жовтень 2010}}
 
'''Борис Євгенович Захава''' ([[12 травня]] [[1896]], [[Павлоград]] — [[12 листопада]]<ref>[http://www.vakhtangov.ru/persones/bzahava Театр ім. Євгенія Вахтангова: Борис Захава {{ref-ru}}]</ref> [[1976]], [[Москва]]) — російський i радянський театральний актор, режисер, педагог, театрознавець. Лауреат [[Сталінська премія|Сталінської премії]] другого ступеня ([[1952]]). [[Доктор наук|Доктор мистецтвознавства]] ([[1964]]). [[Народний артист СРСР]] ([[1967]]). Нагороджений орденами і медалями.
 
== Біографія ==
'''З передмови до книги Захави Б. Є. «Майстерність актора і режисера» (про автора):'''<ref>[Захавиа Б. Є. «Майстерність актора і режисера». — Навчальний посібник для інститутів культури, театральних і культ.-просвіт. училищ. Москва, «Просвещение», 1973 р.]</ref>
 
Народився в [[Павлоград (місто)|Павлограді]] [[Катеринославська губернія|Катеринославської губернії]] в сім'ї представника знаменитої династії тульських зброярів. Батьки захоплювалися [[театр|театром]], брали участь в аматорських драматичних виставах, п'ятирічний хлопчик виступав на сімейних концертах. Навчався в Павлоградській казенній класичній гімназії, а потім був визначений у кадетський корпус у м. [[Орел|Орлі]]. У [[1910]] роцi був прийнятий в 3-й Московський кадетський корпус. Переглянув всі вистави в [[Большой театр|Великому]] і [[Державний академічний Малий театр Росії|Малому]] театрах, ходив в театри [[Корш Федір Адамович|Корша]] і [[Незлобін Костянтин Миколайович|Незлобіна]], але найяскравіші враження пережив на виставах [[Московський художній театр|Московського Художньогохудожнього театру]]. Грав ''[[Наполеон|Наполеона]]а'' в аматорському спектаклі «Не в силі Бог, а в правді».
 
Вступив в Комерційний інститут, але, мріючи про [[театр]], записався в студентську театральну студію (в подальшому Мансуровську — по імені провулку, де вона розташовувалася), художнім керівником якої був призначений артист і режисер 1-й Студії МХТ [[Вахтангов Євген Багратіонович|Є. Б. Вахтангов]]. [[26 березня]] [[1914]] р. була зіграна п'єса [[Зайцев Борис Костянтинович|Б. Зайцева]] «Садиба Ланіних» (Захава грав ''студента Євгена''), вистава провалилася. З 10 (23) жовтня [[1914]] р. (перша лекція Вахтангова) почалися систематичні заняття. Самодіяльний гурток став театральною школою, пізніше цей день буде вважатися днем заснування [[Театральний інститут імені Бориса Щукіна|Театрального училища імені Б. В. Щукіна]] при [[Державний академічний театр імені Є. Вахтангова|Театрі ім. Є. Вахтангова]].
 
У [[1918]] роцi Вахтангов доручив Захаві та [[Завадський Юрій Олександрович|Ю. Завадському]] вести заняття в т. з. ''Мамоновській студії'', вирішивши по режисерському малюнку вже поставленої їм вистави в 1-й Студії, здійснити постановку «Потопу» [[:sv:Henning Berger|Х. Бергера]] зі студентами. Через його хворобу виставу ставив [[Дикий Олексій Денисович|О. Дикий]], Захава грав ''Чарлі''. В якості дипломного спектаклю Вахтангов поставив «[[Чудо Святого Антонія (п'єса)|Чудо Святого Антонія]]» [[Моріс Метерлінк|М. Метерлінка]] ([[1918]]), в [[1920]] роцi відновив цю роботу, доручивши її Завадському. Захава грав ''Доктора'' зі «стопроцентною акторською вірою в правду вимислу». Першою роботою Захави — учня режисерського класу Вахтангова, — був «Ювілей» [[Чехов|А. П. Чехова]]. Після корекції майстра (грати не комедію, а водевіль) зменшився ігровий простір (залишилися всі мізансцени), дія придбала ексцентричний, гротесковий характер.
 
Після смерті Вахтангова ([[1922]]) в 3-й Студії почалися суперечки. У [[1923]] р. Захава випустив свій перший самостійний спектакль «Правда добре, а щастя краще» [[Островський Олександр Миколайович|О. М. Островського]], у якому відчувався вплив вахтанговської «Принцеси Турандот». У [[1923]] роцi, після успішних гастролей 3-й Студії у [[Петроград]]і, трупа виїхала за кордон. У гастрольній афіші стояли «Принцеси Турандот» [[Карло Ґоцці|К. Ґоцці]] та «Чудо святого Антонія» в один вечір з «Весіллям» Чехова та «Правда добре, а щастя краще». В [[Стокгольм|стокгольмській]] постановці «Принцеси Турандот» брав участь прем'єр Королівського театру [[:en:Gösta Ekman (senior)|Гесте Екман]], він представляв артистів і перекладав. Після повернення в сезоні [[1923]]—[[1924]] рр. [[Немирович-Данченко Володимир Іванович|В. І. Немирович-Данченко]] призначив Завадського одноосібним директором, але це не розрядило атмосферу в Студії.
 
«Вахтангівці» організували «Художній актив» — колективний орган керівництва театром, головою якого став Захава. За п'ять років були поставлені «Вірінея» [[Сейфулліна Лідія Миколаївна|Л. Сейфулліної]], «Разлом» [[Лавреньов Борис Андрійович|Б. Лавреньова]], «Барсуки» {{ref-ru}} [[Леонов Леонід Максимович|Л. Леонова]], «На крові» [[Мстиславський Сергій Дмитрович|С. Мстиславського]], «Змова почуттів» [[Олеша Юрій Карлович|Ю. Олеші]]. Немирович-Данченко мав намір об'єднати 2-у Студію з 3-ю, але вахтанговцивахтангівці відстояли свою самостійність: студія стала називатися ''Державною академічною Студією імені Євгенія Вахтангова''.
 
Тоді ж Захава був прийнятий в трупу [[Державний театр імені Вс. Мейєрхольда|Театру ім. Вс. Мейерхольда]], зберігши за собою ролі у виставах вахтанговскіх «Чудо Святого Антонія» (''Доктор'') і «Принцеса Турандот» (''Тимур''). У Мейерхольда, який одного разу назвав Захаву «біомеханічним актором», відіграв ''Восьмібратова'' в «Лiсi» О. Островського, ''голову французької палати'' в «Д.Є.» за романом [[Еренбург Ілля Григорович|І. Еренбурга]] і ''Ван-Кампердаффа'' в п'єсі «Учитель Бубус» [[Файко Олексій Михайлович|О. Файка]]. Прем'єра «Лісу» відбулася [[19 січня]] [[1924]] р. і мала грандіозний успіх. У «Д.Є.» цікавим було оформлення — вперше були використані рухомі стіни. Захаве пропонувалися дві ролі — ''голови французького парламенту'' та ''англійського лорда'' (від другої він відмовився). В «Учителi Бубусi» в основу виконання ролі великого європейського негоціанта ''Ван-Кампердаффа'' був покладений особливий прийом, який Мейєрхольд називав «предыгрой» {{ref-ru}}. В результаті нескінченних мімічних пауз спектакль йшов у сповільненому ритмі, і удачею майстра його назвати важко.
 
У [[1926]] роцi Захава поставив спектакль «Барсуки» {{ref-ru}} за романом [[Леонов Леонід Максимович|Л. Леонова]], задумавши його як народну трагедію і вимагаючи від акторів «правди внутрішнього почуття» (визначення Вахтангова). У п'єсі «Разлом» Б. Лавреньова ([[1927]]), поставленої А. Д. Поповим, чудово зіграв ''старого матроса Митрича''. У [[1931]] роцi, спільно з І. М. Рапопортом, Захава поставив п'єсу «Безодня» Ю. Сльозкіна (художник Н[[Акімов Микола Павлович|М. Акімов]]). Подією театрального життя столиці стала постановка в [[1932]] роцi п'єси М. Горького «Єгор Буличов та інші» з [[Щукін Борис Васильович|Б. В. Щукіним]] у головній ролі. Згодом Захава ставив цю п'єсу ще чотири рази — два рази у Вірменії, в Болгарії і знову в Вахтанговскому театрі у [[1951]] р. з [[Лук'янов Сергій Володимирович|С. В. Лук'яновим]] в ролі ''Буличова''. [[25 листопада]] [[1933]] в театрі пройшла прем'єра п'єси Горького «Достигаев та інші», [[17 грудня]] [[1939]] — «Ревізора» М. В. Гоголя, де розкрився талант артистки [[Пашкова Галина Олексіївна|Галини Пашкової]]. Готуючи постановку «Молодої гвардії»Г. Гракова за романом [[Фадєєв Олександр|О. Фадєєва]] ([[1948]]), Захава ставив завдання «поетичною мовою розповісти про абсолютно конкретне, про єдине і неповторне». У [[1950]] роцi вийшла одна з визнаних його вистав «Перші радощі» за романом [[Федін Костянтин Олександрович|К. Федина]].
 
Епіграфом до постановки «Гамлета» [[Шекспір|У. Шекспіра]] ([[1957]]) режисер поставив слова [[Ромен Роллан|Ромена Роллана]]: «Вся драма — грізний обвинувальний акт проти життя. Але вся вона заряджена такою могутньою життєвою силою, що страждання переплавляються в радість і сама гіркота п'янить». ''Гамлета'' зіграв [[Астангов Михайло Федорович|М. Ф. Астангов]]. У всіх своїх спектаклях Захава розвивав творчі пошуки Вахтангова. Одна з його великих акторських перемог — роль ''Кутузова'' у фільмі [[Бондарчук Сергій Федорович|С. Ф. Бондарчука]] «[[Війна і мир (фільм, 1968)|Війна і мир]]» ([[1965]]—[[1967]]) за романом [[Лев Толстой|Л. М. Толстого]].
Рядок 26:
Доктор мистецтвознавства, професор.
 
Помер Б. Є. Захава в Москві [[12 листопада]] [[1976]], похований на [[Новодівочий цвинтар|Новодівичому кладовищі]]..
 
== Фільмографія ==
'''Режисер-постановник'''
 
* [[1953]]: «Єгор Буличов та інші» ''(екранізація вистави театру ім. Євг. Вахтангова за однойменною п'єсою [[Максим Горький|О. М. Горького]], реж. фільму: [[Солнцева Юлія Іполитівна|Ю. Солнцева]])''
* [[1962]]: «Хто винен?» ''(телеспектакль за однойменним романом [[Герцен Олександр Іванович|О. І. Герцена]], реж. фільму: [[Ішімбаева Лідія Сергіївна|Л. Ішімбаева]])''
'''Актор'''
* [[1935]]—[[1936]]: «Бежин луг» ''(в першій версії втраченого фільму, батько Стьопка)''
* [[1965]]—[[1967]]: «[[Війна і мир (фільм, 1968)|Війна і мир]]» ''([[Кутузов Михайло Іларіонович|Михайло Іларіонович Кутузов]])''
 
== Пам'ять ==
* Ім'ям свого видатного земляка, режисера, педагога і театрального діяча названийназвано муніципальний ''[[Павлоград]]ський драматичний театр ім. Б.Є. Захави''.<ref>[http://mir-teatra.net/pavlograd/96-pavlogradskiy-teatr-im-be-zahavy.html Театри України: Павлоградський театр ім. Б.Є. Захави (mir-teatra.net) {{ref-ru}}]</ref>
== Примітки ==
{{reflist}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Захава_Борис_Євгенович