Інгулецька зрошувальна система: відмінності між версіями

'''Інгулецька зрошувальна система''' - п'ята<ref name="геокн">[http://geoknigi.com/view_stat.php?id=109 найбільші зрошувальні системи України]</ref> за кількістю зрошуваних земель [[зрошування|зрошувальна]] система України. Спорудження закінчено в [[1963]] році, воно тривало 12 років. Більша частини води в систему попадає з [[Дніпро|Дніпра]]. Вода на гирловій ділянці річки [[Інгулець (річка)|Інгулець]] протягом вегетаційного періоду рухалається не в природньому напрямку, а протилежному (т.зв. “антирічка”). Вона проходить до водозабору головної насосної станції, далі самопливом — до Інгулецького каналу і звідси — в міжгосподарські розподільні канали Миколаївської і Херсонської областей, також в [[Жовтневе водосховище]] для водопостачання м. Миколаєва.

Головна насосна станція системи розташованазнаходиться на правому березі р.річки Інгулець трохи, нижче за течією від м.міста [[Снігурівка]], на відстанівіддалі 83 км від гирла річки. ТутНа станції встановлено сім7 насосів продуктивністю попотужністю 5,5 м3/с кожен. ДвомаВода подається двома трубопроводами діаметром по 2,8 м вода подається на висоту 60 м і потрапляєтече у магістральниймагістральним каналканалом довжиноюзавдовжки 53 км, спрямованийщо унаправлений західномуна напрямкузахід. ЗазначеногоЦього підйому достатньо абищоб вода на всій зрошувальній системі самопливом потрапляла безпосередньо на зрошувані поля. БільшеНавіть тогобільше, цього підйому достатньо і для подачі води у Жовтневе водосховище, яке булощо створенослугує для питного водопостачання м. Миколаїв.