Відмінності між версіями «Захава Борис Євгенович»

Редагування "перекладеного тексту" + вікіфікацiя.
м (Вилучення 1 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:Q4188522)
(Редагування "перекладеного тексту" + вікіфікацiя.)
{{Вікіфікувати|дата=квітень 2009}} {{Автопереклад|дата=жовтень 2010}}
 
'''Борис Євгенович Захава''' ([[12 травня]] [[1896]], [[Павлоград]] — [[25 листопада]] [[1976]], [[Москва]]) — російський i радянський театральний актор, режисер, педагог, театрознавець. НароднийЛауреат артист[[Сталінська СРСРпремія|Сталінської премії]] другого ступеня (1967[[1952]]),. лауреат[[Доктор Державноїнаук|Доктор преміїмистецтвознавства]] ([[1964]]). [[Народний артист СРСР]] (1952[[1967]]).
 
== Біографія ==
'''З передмови до книги Захави Б. Є. «Майстерність актора і режисера» (про автора):'''<ref>[Захави Б. Є. «Майстерність актора і режисера». — Навчальний посібник для інститутів культури, театральних і культ.-просвіт. училищ. Москва, «Просвещение», 1973 р.]</ref>
Народився в [[Павлоград (місто)|Павлограді]] [[Катеринославська губернія|Катеринославської губернії]] в сім'ї представника знаменитої династії тульський зброярів. Батьки захоплювалися [[театр|театром]], брали участь в аматорських драматичних виставах, п'ятирічний хлопчик виступав на сімейних концертах. Навчався в Павлоградській казеній класичній гімназії, а потім був визначений у кадетський корпус у м. [[Орел]]. У [[1910]] був прийнятий в 3-й [[Московський кадетський корпус]]. Переглянув всі вистави в Великому і Малому театрах, ходив в театри Корш і Незлобіна, але найяскравіші враження пережив на виставах Московського Художнього театру. Грав [[Наполеон|Наполеона]] в аматорському спектаклі Не в силі Бог, а в правді. Вступив в Комерційний інститут, але, мріючи про [[театр]], записався в студентську театральну студію (в подальшому Мансуровську - по імені провулку, де вона розташовувалася), художнім керівником якої був призначений артист і режисер 1-й Студії МХТ Е. Б. Вахтангов. 26 березня [[1914]] була зіграна п'єса Б. Зайцева Садиба Ланіних (Захава грав студента Євгена), вистава провалився. З 10 (23) жовтня 1914 (перша лекція Вахтангова) почалися систематичні заняття. Самодіяльний гурток став театральною школою, пізніше цей день буде вважатися днем заснування Театрального училища імені Б. В. Щукіна при Театрі ім. Евг. Вахтангова.
 
Народився в [[Павлоград (місто)|Павлограді]] [[Катеринославська губернія|Катеринославської губернії]] в сім'ї представника знаменитої династії тульськийтульських зброярів. Батьки захоплювалися [[театр|театром]], брали участь в аматорських драматичних виставах, п'ятирічний хлопчик виступав на сімейних концертах. Навчався в Павлоградській казенійказенній класичній гімназії, а потім був визначений у кадетський корпус у м. [[Орел|Орлі]]. У [[1910]] роцi був прийнятий в 3-й [[Московський кадетський корпус]]. Переглянув всі вистави в [[Большой театр|Великому]] і [[Державний академічний Малий театр Росії|Малому]] театрах, ходив в театри [[Корш Федір Адамович|Корша]] і [[Незлобін Костянтин Миколайович|Незлобіна]], але найяскравіші враження пережив на виставах Московського Художнього театру. Грав [[Наполеон|Наполеона]] в аматорському спектаклі «Не в силі Бог, а в правді». Вступив в Комерційний інститут, але, мріючи про [[театр]], записався в студентську театральну студію (в подальшому Мансуровську - по імені провулку, де вона розташовувалася), художнім керівником якої був призначений артист і режисер 1-й Студії МХТ Е. Б. Вахтангов. 26 березня [[1914]] була зіграна п'єса Б. Зайцева Садиба Ланіних (Захава грав студента Євгена), вистава провалився. З 10 (23) жовтня 1914 (перша лекція Вахтангова) почалися систематичні заняття. Самодіяльний гурток став театральною школою, пізніше цей день буде вважатися днем заснування Театрального училища імені Б. В. Щукіна при Театрі ім. Евг. Вахтангова.
У [[1918]] [[Вахтангов]] доручив Захаві та Ю. А. Завадського вести заняття в т.з. Мамоновской студії, вирішивши по режисерською малюнку вже поставленого їм вистави в 1-й Студії здійснити постановку Потопу зі студентами. З-за його хвороби виставу ставив А. Дикий, Захава грав Чарлі. В якості дипломного спектаклю Вахтангов поставив Чудо святого Антонія М. Метерлінка ([[1918]]), в [[1920]] відновив цю роботу, доручивши її Завадського. Захава грав Доктора зі «стопроцентной акторської вірою в правду вимислу». Першою роботою Захави - учня режисерського класу Вахтангова був Ювілей [[Чехов|А. П. Чехова]]. Після корекції майстра (грати не комедію, а водевіль) зменшилася ігрове простір (залишилися всі мізансцени), дія придбало ексцентричний, гротесковий характер. Після смерті Вахтангова ([[1922]]) в 3-й Студії почалися суперечки. У [[1923]] Захава випустив свій перший самостійний спектакль Правда добре, а щастя краще О. М. Островського, у якому відчувався вплив вахтанговской Принцеси Турандот. У [[1923]], після успішних гастролей 3-й Студії у Петрограді, трупа виїхала за кордон. У гастрольній афіші стояли Принцеса Турандот Гоцци, Чудо святого Антонія в один вечір з весіллям Чехова та Правда добре, а щастя краще. В Стокгольмському Принцеса Турандот брав участь прем'єр Королівського театру Гесте Екман, він представляв артистів і перекладав. Після повернення в сезоні [[1923]]-[[1924]] Вл.І.Неміровіч-Данченко призначив Завадського одноосібним директором, що не розрядити атмосферу в Студії.
 
Вступив в Комерційний інститут, але, мріючи про [[театр]], записався в студентську театральну студію (в подальшому Мансуровську — по імені провулку, де вона розташовувалася), художнім керівником якої був призначений артист і режисер 1-й Студії МХТ [[Вахтангов Євген Багратіонович|Є. Б. Вахтангов]]. [[26 березня]] [[1914]] р. була зіграна п'єса [[Зайцев Борис Костянтинович|Б. Зайцева]] «Садиба Ланіних» (Захава грав ''студента Євгена''), вистава провалилася. З 10 (23) жовтня [[1914]] р. (перша лекція Вахтангова) почалися систематичні заняття. Самодіяльний гурток став театральною школою, пізніше цей день буде вважатися днем заснування [[Театральний інститут імені Бориса Щукіна|Театрального училища імені Б. В. Щукіна]] при [[Державний академічний театр імені Є. Вахтангова|Театрі ім. Є. Вахтангова]].
«Вахтангівці» організували «Художній актив» - колективний орган керівництва театром, головою став Захава. За п'ять років були поставлені Вірінея Л. Н. Сейфуліной, Разлом Б. А. Лавренева, барсуки Л. М. Леонова, На крові Мстиславська, Заговор почуттів Ю. К. Олеша. Немирович-Данченко мав намір об'єднати 2-ю Студія з 3-й, але вахтанговци відстояли свою самостійність: студія стала називатися Державної академічної Студією імені Євгенія Вахтангова.
 
У [[1918]] роцi Вахтангов доручив Захаві та [[Завадський Юрій Олександрович|Ю. Завадському]] вести заняття в т. з. ''Мамоновській студії'', вирішивши по режисерському малюнку вже поставленої їм вистави в 1-й Студії, здійснити постановку «Потопу» зі студентами. Через його хворобу виставу ставив О. Дикий, Захава грав ''Чарлі''. В якості дипломного спектаклю Вахтангов поставив «[[Чудо Святого Антонія (п'єса)|Чудо Святого Антонія]]» [[Моріс Метерлінк|М. Метерлінка]] ([[1918]]), в [[1920]] роцi відновив цю роботу, доручивши її Завадському. Захава грав ''Доктора'' зі «стопроцентною акторською вірою в правду вимислу». Першою роботою Захави — учня режисерського класу Вахтангова, — був «Ювілей» [[Чехов|А. П. Чехова]]. Після корекції майстра (грати не комедію, а водевіль) зменшився ігровий простір (залишилися всі мізансцени), дія придбала ексцентричний, гротесковий характер.
Тоді ж Захава був прийнятий в трупу Театру ім. Вс.Мейерхольда, зберігши за собою ролі у виставах вахтанговскіх Чудо Святого Антонія (Доктор) і Принцеса Турандот (Тимур). У Мейерхольда, одного разу названого Захаву «біомеханіческеім актором», відіграв Восьмібратова в Лесе Островського, голови французької палати в Д.Е. за романом І. Г. Еренбурга і Ван-Кампердаффа в учителей Бубусе А. М. Файко. Ліси прем'єра відбулася 19 січня [[1924]] і мала грандіозний успіх. У Д.Е. цікавим було оформлення - вперше були використані рухомі стіни. Захаве пропонувалися дві ролі - голови французького параламента та англійського лорда, від другої він відмовився. У Учитель Бубусе в основу виконання ролі великого європейського негоціанта Ван-Кампердаффа був покладений особливий прийом, який Мейєрхольд називав «предигрой». В результаті нескінченних мімічні пауз спектакль йшов у уповільнено ритмі, і удачею майстра його назвати важко.
 
Після смерті Вахтангова ([[1922]]) в 3-й Студії почалися суперечки. У [[1923]] р. Захава випустив свій перший самостійний спектакль «Правда добре, а щастя краще» [[Островський Олександр Миколайович|О. М. Островського]], у якому відчувався вплив вахтанговської «Принцеси Турандот». У [[1923]] роцi, після успішних гастролей 3-й Студії у [[Петроград]]і, трупа виїхала за кордон. У гастрольній афіші стояли «Принцеси Турандот» [[Карло Ґоцці|К. Ґоцці]] та «Чудо святого Антонія» в один вечір з «Весіллям» Чехова та «Правда добре, а щастя краще». В [[Стокгольм|стокгольмській]] постановці «Принцеси Турандот» брав участь прем'єр Королівського театру [[:en:Gösta Ekman (senior)|Гесте Екман]], він представляв артистів і перекладав. Після повернення в сезоні [[1923]]—[[1924]] рр. [[Немирович-Данченко Володимир Іванович|В. І. Немирович-Данченко]] призначив Завадського одноосібним директором, але це не розрядило атмосферу в Студії.
У [[1926]] Захава поставив спектакль барсуки за романом Леонова, задумав його як народну трагедію і вимагаючи від акторів «правди внутрішнього почуття» (визначення Вахтангова). У п'єсі Разлом Лавренева (1927), поставленої А. Д. Поповим, чудово зіграв старого матроса Мітріча. У [[1931]] спільно з І. М. Рапопорта Захава поставив Безодні Ю. Слезкіна (художник Н. Акімов). Подією театрального життя столиці стала постановка в 1932 п'єси М. Горького Єгор Буличов та інші з Б. В. Щукіна в головній ролі. Згодом Захава ставив цю п'єсу ще чотири рази - два рази у Вірменії, в Болгарії і знову в Вахтанговском театрі в [[1951]] з С. В. Лук'яновим в ролі Буличова. 25 листопада [[1933]] в театрі пройшла прем'єра п'єси Горького досягати і інші, 17 грудня [[1939]] - Ревізора Н. В. Гоголя, де розкрився талант артистки Г. Пашкова. Готуючи постановку Молодої гвардії Г. Граково за романом О. О. Фадєєва (1948), Захава ставив завдання «поетичною мовою розповісти про абсолютно кокретном, про єдиний і неповторному». У 1950 вийшов один з визнаних його вистав Перші радості за романом К. Федина.
 
«Вахтангівці» організували «Художній актив» - колективний орган керівництва театром, головою якого став Захава. За п'ять років були поставлені «Вірінея» [[Сейфулліна Лідія Миколаївна|Л. Н. СейфулінойСейфулліної]], «Разлом» Б.[[Лавреньов АБорис Андрійович|Б. ЛавреневаЛавреньова]], барсуки«Барсуки» {{ref-ru}} [[Леонов Леонід Максимович|Л. М. Леонова]], «На крові» [[Мстиславський Сергій Дмитрович|С. МстиславськаМстиславського]], Заговор«Змова почуттів» [[Олеша Юрій Карлович|Ю. К. ОлешаОлеші]]. Немирович-Данченко мав намір об'єднати 2-юу СтудіяСтудію з 3-йю, але вахтанговци відстояли свою самостійність: студія стала називатися Державної''Державною академічноїакадемічною Студією імені Євгенія Вахтангова''.
Епіграфом до постановки Гамлета [[Шекспір|У. Шекспіра]] ([[1957]]) режисер поставив слова Р. Роллана: «Вся драма - грізний звинувачувальний акт проти життя. Але вся вона заряджена такий могучей життєвою силою, що страждання переплавляють в радість і сама гіркота п'янка ». Гамлета зіграв М. Ф. Астангов. У всіх своїх виставах Захава розвивав творчі пошуки Вахтангова. Одна з його великих акторських перемог - роль Кутузова у фільмі С. Ф. Бондарчука Війна і мир (1965-1967) по роману [[Лев Толстой|Л. Н. Толстого]].
Викладацьку діяльність Захава почав ще в 1918, в Школі-студії Вахтангова, 1925 став її керівником. Викладав акторська та режисерське майстерність. Керував узбецької студією в [[Москві]] (1927-1930), викладав в Інституті кінематографії (1937-1940), був завідувачем кафедри режисури в ГІТІСе (1944-1949). Доктор мистецтвознавства, професор.
 
Тоді ж Захава був прийнятий в трупу [[Державний театр імені Вс. Мейєрхольда|Театру ім. Вс. Мейерхольда]], зберігши за собою ролі у виставах вахтанговскіх «Чудо Святого Антонія» (''Доктор'') і «Принцеса Турандот» (''Тимур''). У Мейерхольда, який одного разу названогоназвав Захаву «біомеханіческеімбіомеханічним актором», відіграв ''Восьмібратова'' в Лесе«Лiсi» О. Островського, голови''голову французької палати'' в «Д.ЕЄ.» за романом [[Еренбург Ілля Григорович|І. Г. Еренбурга]] і ''Ван-Кампердаффа'' в учителейп'єсі Бубусе«Учитель А. М.Бубус» [[Файко Олексій Михайлович|О. ЛісиФайка]]. премПрем'єра «Лісу» відбулася [[19 січня]] [[1924]] р. і мала грандіозний успіх. У «Д.ЕЄ.» цікавим було оформлення - вперше були використані рухомі стіни. Захаве пропонувалися дві ролі - ''голови французького параламентапарламенту'' та ''англійського лорда,'' (від другої він відмовився). УВ Учитель«Учителi БубусеБубусi» в основу виконання ролі великого європейського негоціанта ''Ван-Кампердаффа'' був покладений особливий прийом, який Мейєрхольд називав «предигройпредыгрой» {{ref-ru}}. В результаті нескінченних мімічнімімічних пауз спектакль йшов у уповільненосповільненому ритмі, і удачею майстра його назвати важко.
 
У [[1926]] роцi Захава поставив спектакль барсуки«Барсуки» {{ref-ru}} за романом [[Леонов Леонід Максимович|Л. Леонова]], задумавзадумавши його як народну трагедію і вимагаючи від акторів «правди внутрішнього почуття» (визначення Вахтангова). У п'єсі «Разлом» ЛавреневаБ. Лавреньова ([[1927]]), поставленої А. Д. Поповим, чудово зіграв ''старого матроса МітрічаМитрича''. У [[1931]] роцi, спільно з І. М. РапопортаРапопортом, Захава поставив Безодніп'єсу «Безодня» Ю. СлезкінаСльозкіна (художник Н. Акімов). Подією театрального життя столиці стала постановка в [[1932]] роцi п'єси М. Горького «Єгор Буличов та інші» з [[Щукін Борис Васильович|Б. В. ЩукінаЩукіним]] ву головній ролі. Згодом Захава ставив цю п'єсу ще чотири рази - два рази у Вірменії, в Болгарії і знову в ВахтанговскомВахтанговскому театрі ву [[1951]] р. з [[Лук'янов Сергій Володимирович|С. В. Лук'яновим]] в ролі ''Буличова''. [[25 листопада]] [[1933]] в театрі пройшла прем'єра п'єси Горького досягати«Достигаев іта інші», [[17 грудня]] [[1939]] - «Ревізора» НМ. В. Гоголя, де розкрився талант артистки Г. [[Пашкова Галина Олексіївна|Галини Пашкової]]. Готуючи постановку «Молодої гвардії »Г. ГраковоГракова за романом О.[[Фадєєв Олександр|О. Фадєєва]] ([[1948]]), Захава ставив завдання «поетичною мовою розповісти про абсолютно кокретномконкретне, про єдинийєдине і неповторномунеповторне». У [[1950]] вийшовроцi одинвийшла одна з визнаних його вистав «Перші радостірадощі» за романом [[Федін Костянтин Олександрович|К. Федина]].
 
Епіграфом до постановки «Гамлета» [[Шекспір|У. Шекспіра]] ([[1957]]) режисер поставив слова Р.[[Ромен Роллан|Ромена Роллана]]: «Вся драма - грізний звинувачувальнийобвинувальний акт проти життя. Але вся вона заряджена такийтакою могучеймогутньою життєвою силою, що страждання переплавляютьпереплавляються в радість і сама гіркота п'янка янить». ''Гамлета'' зіграв [[Астангов Михайло Федорович|М. Ф. Астангов]]. У всіх своїх виставахспектаклях Захава розвивав творчі пошуки Вахтангова. Одна з його великих акторських перемог - роль ''Кутузова'' у фільмі [[Бондарчук Сергій Федорович|С. Ф. Бондарчука]] «[[Війна і мир (фільм, 1968)|Війна і мир]]» ([[1965-]]—[[1967]]) поза романуроманом [[Лев Толстой|Л. НМ. Толстого]].
 
Викладацьку діяльність Захава почав ще в [[1918]], в Школі-студії Вахтангова, а у [[1925]] роцi став її керівником. Викладав акторськаакторську таі режисерськережисерську майстерність. Керував узбецькоїузбецькою студією в [[Москва|Москві]] ([[1927-]]—[[1930]]), викладав в [[ВГІК|Інституті кінематографії]] ([[1937-]]—[[1940]]), був завідувачем кафедри режисури в ГІТІСеГІТІСі ([[1944-]]—[[1949]]). Доктор мистецтвознавства, професор.
 
Доктор мистецтвознавства, професор.
 
Помер Б. Є. Захава в Москві [[25 листопада]] [[1976]].
 
== Пам'ять ==
* Ім'ям свого видатного земляка, режисера, педагога і театрального діяча названий муніципальний ''[[Павлоград]]ський драматичний театр ім. Б.Є. Захави''.
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Посилання ==
* {{imdb name| id= 0952294 | name= Захава Борис Євгенович}}
* [http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/7897/works/ Фільмографія (kino-teatr.ru) {{ref-ru}}]
[[Категорія:Російські театральні педагоги]]
[[Категорія:Театральні режисери СРСР]]
[[Категорія:Російські актори]]
[[Категорія:Радянські актори]]
[[Категорія:Театральні актори]]
[[Категорія:Радянські режисери]]
[[Категорія:Російські режисери]]
[[Категорія:Уродженці Павлограда]]
[[Категорія:Народились 12 травня]]
[[Категорія:Померли 1976]]
[[Категорія:Народні артисти СРСР]]
[[Категорія:Лауреати Сталінської премії]]