Іслам в Україні: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Basio (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Іслам}}
'''[[Іслам]]у''' на землях [[Україна|України]] сотні років, він має тут свою довгу й складну історію.Поява прибічників ісламу на українських землях, насамперед на південних, — це процес, зумовлений розміщенням України на порубіжжі двох великих цивілізацій — [[християнство|християнської]] та [[іслам|мусульманської]]. Україна розміщена на вододілі цих двох світів, який пролягає від [[Синьцзян]]у, [[Середня Азія|Середньої Азії]] та [[Казахстан]]у — на сході, потім через [[Закавказзя]], [[Північний Кавказ]], [[Крим]] і [[Туреччина|Туреччину]] аж до південної [[ Болгарія|Болгарії]], [[Боснія|Боснії]] й [[ Албанія|Албанії]] — на заході. Тому саме вже географічне положення України наперед визначало активну її взаємодію з мусульманськими країнами та народами. Наявність мусульман у сучасній Україні зумовлена, насамперед, етнічним складом її населення, до якого, зокрема, належать представники 26 [[тюркські народи|тюркських народів]], котрі здебільшого сповідують іслам.▼
Про '''[[іслам]]''' на руських землях, зокрема на Україні відомо практично після його появи, оскільки з тих часів збереглися згадки про арабських купців з Арабського халіфату, які відвідували Русь, стаючи першими прихильниками ісламу, зафіксованими в регіоні. Іслам також мав значний вплив у Волзькій Булгарії — сусідові Русі. Значення ісламу підтверджується також тим, що серед віровчень, з-поміж яких Володимир Великий обирав майбутнє офіційне державне нарівні з грецьким і латинським напрямками християнства знаходимо також юдаїзм та іслам — тобто основні чотири напрямки єдинобожжя у тогочасному світі.
У XIV ст. на Русі, яка тоді входила до Великого Князівства Руського і Литовського при князівських замках виникають спільноти служивих русько- і тюркомовних людей, які сповідували іслам і яких, незважаючи на їхнє походження, об'єднували під назвами «татари» або «козаки». У їхньому середовищі здобули значне поширення кітаби — книги релігійного змісту, написані староруською мовою, але за допомогою арабської абетки. В 1350 році Литовський князь запросив «татар» (в ті часи так часто називали всіх мусульман, не лише тюркомовних) приєднатися до його війська. Кількість татар була настільки великою, що в 1591 році їхня кількість становила близько 100 000 і вони мали близько 400 мечетей у Західній Україні, Польщі і Білорусі.
▲
Іслам у межах сучасної України відіграв значну етноформуючу роль у житті одного з двох автохтонних народів України — [[кримські татари|кримських татар]]. У XIX — XX стст. він став фактором етнічного самозбереження [[волзькі татари|татар волзьких]] (нижньогородських).
Рядок 8 ⟶ 11:
Історично було два головних шляхи отримання інформації про іслам в Україні: східний ([[Волзька Булгарія|Булгарстан]], [[Північний Кавказ]]) та південний ([[Крим]] і [[Туреччина]]).
Іслам нарівні з християнством мав значне поширення у Хазарському каганаті - ранньосередньовічній державі, до сфери впливу якого входила також землі сучасної України разом з населенням. Потім після занепаду каганату, на його землях серед іншого стають відомі дві держави - Русь і Волзька Болгарія, в яких в якості державних релігій фігурують відповідно християнство і іслам. В цих умовах, люди, які хотіли вільно сповідувати свою віру мусіли уходити в степи, створюючи умови для появи нового суспільно-політичного явища - козацтва і пов'язаних з ним ідей рівності всіх людей перед Богом, незалежно від віри, яку вони сповідують, що сприяло появі у степах сільських громад, люди яких могли належати до різних віросповідань.
В історичній пам'яті українського народу іслам століттями сприймався цілком природно як релігія чужинців, ворожих нападників. Тому іслам аж до XIX ст. — це гнана релігія в Україні. Оскільки Україна — країна християнська, а також через гострі воєнні колізії з південними сусідами, що сповідували іслам, релігія мусульман в очах українців сприймалася як щось глибоко вороже. Це відбилося у світогляді та менталітеті (соціальний характер) українського народу. Однак у міру встановлення мирних стосунків з мусульманськими народами погляди українців на іслам поступово змінювалися. Адже українці завжди відзначалися толерантністю щодо релігійних уподобань інших народів. Нетерпимість до ісламу була властива для офіційної ідеології [[Російська імперія]], до складу якої довго входила Україна.▼
Поява і поширення на українських землях влади багатонаціональної Золотої Орди з віротерпимістю її правителів мало велике значення для утвердження принципу свободи віросповідань і припинення ворожнечі між представниками різних віросповідань у регіоні, кожен мав змогу сповідувати те віровчення, до якого йому більше лежала душа.
Те, що в історичній пам'яті українського народу іслам став сприйматись як релігія чужинців і ворожих нападників - це заслуга вже переважно історії новітніх часів, XV-XVII ст. коли після розпаду багатонаціональної Золотої Орди на її землях почалося утворення новітніх держав, в державотворенні яких віровчення відігравали не останню роль, що призвело до численних збройних конфліктів на релігійному грунті і поділу населення за релігійною ознакою. Але разом з тим очевидно, що в усі часи в регіоні існували люди, які не поділяли подібної державної політики, сповідуючи загальнолюдські цінності, зокрема ідею, що віра в Бога - це особиста справа кожного, інші люди не мають права туди втручатись.
У XVIII-XIX ст. практично всі землі України увійшли до складу Російської імперії у суспільстві якої іслам трактувався як "етнічна" релігія тюркомовних громадян Імперії, поширення його серед слов'яномовного населення не віталося і всіляко переслідувалося.
▲
Знайомство українців з мусульманами, з їхнім способом життя, з духовними засадами ісламу не було постійним і безперервним. Це був дискретний (перервний) процес. Ознайомлення населення материкової України з елементами знань про іслам та мусульман відбувалося лише в мирні періоди. Наприклад, під час мирних контактів запоріжців з ногайськими та кримськими татарами в Північному Причорномор'ї до встановлення протекторату Туреччини над Кримським ханством. Під час воєнних конфліктів про ознайомлення з ісламом годі й говорити.
| |||