|
І'''сл'''а'''м''' у дослівному перекладі з арабської означає ''смиренність'' — тобто життя в злагоді зі світом, життя в мирі з Всевишнім, покірність його волі. Слово в арабській мові має корінь '''слм''' — однокореневі слова:
* '''с'''а'''л'''а'''м''' — мир, спокій, спасіння, всесвіт, звідки саламас'''с'''а'''л'''а'''м'''у алайкум! або '''с'''а'''л'''а'''м''' алейкум! - мир тобівам! (традиційне привітання мусульман);
* '''с'''а'''л'''і'''м''' — мирний, смиренний, умиротворений, спасенний;
* му'''сл'''і'''м''' — му'''сл'''і'''м'''ан — той хто змирився зі світом, покорився Всевишньому ([[Аллах|Богу]], Аллаху) і отже спасся;
Тут також доречно згадати старовинне мусульманське привітання — '''С'''а'''л'''а'''м''' алейкум або ас'''с'''а'''л'''а'''м'''у алайкум, що дослівно перекладається Мир Вам!
Виникнення та поширення мусульманської релігії пов'язане з життям та діяльністю пророка [[Мухаммад]]а. Мухаммад — посланець Всевишнього, через якого людям було передано текст [[Коран]]у (з араб. «аль-кур'ан» — «читання»).
Іслам виник на початку [[VII століття]] на [[Аравійський півострів|Аравійському півострові]].
Пророк [[Мухаммад]] приблизно з 610 р. закликав у своїх проповідях вірити лише в одного Бога (Аллаха) і бути покірним волі Бога.
Основні джерела ісламу: Коран — священна книга мусульман, яка не є створеним письмом, а є словами Бога, які Він послав до Свого пророка; Сунна — зібрання текстів («хадісів»), які містять висловлювання, дії пророка Мухаммада щодо норм права, звичаїв, правил поведінки.
Основа ісламу — єдинобожжя, у словесній формі це шахада: «Немає нікого, гідного поклоніння, крім Єдиного Бога, і Мухаммад — посланець Його». Аллах — у перекладі з арабської означає «Єдиний Бог», це також є одним з Його імен, [[99 імен Аллаха|яких є 99]]. Такі як Милостивий для всіх на цьому світі, Милостивий тільки для вірян на Тому Світі, Той, що Дає, Забирає, Вибачає, Карає і так далі.
Основні напрями в ісламі: ортодоксальний — [[сунізм]] і опозиційний — [[шиїзм]].
== Основні догмати та культові особливості ісламу ==
| 