|
'''Пряшівська єпархія''', — єпархія на Зах.Західному [[Закарпаття|Закарпатті]], тепер у сх.східній частині Чехо-Словаччини з осідком у Пряшеві.
П. є. була створена [[1816]] р. цісарем Францом І, угор.угорським королем,; [[1818]] р. підтверджена папою [[Пій VII|Пієм VII]]: виділенням з Мукачівської єпархії 194 парохій з близько 150 000 вірних, які від [[1787]] р. творилиутворили т. зв. Кошицький Рр.Римо-Кат.Католицький Вікаріат (з осідком у Кошицях, з [[1792]] — у Пряшеві).
'''''Пряшівськими єпархами''''' були:
* єпископ [[Таркович Григорій|Григорій Таркович]] (1818-1841),
* єпископ Йосиф Гаганець (1842-1875),
* єпископ [[Товт Николай|Миколай Товт]] (1876-1882),
* єпископ Йоан Валій (1882-1911),
* єпископ Стефан Новак (1913-1918),
* єпископ [[Ґойдич Павло Петро|Павло Ґойдич]] (1940-60),
* єпископ Йоан Гірка (1990-2002).
'''''Пряшівськими апостольськими адміністраторами''''' були:
* єпископ Діонісій Ньяраді (1922-1926),
* єпископ [[Ґойдич Павло Петро|Павло Ґойдич]] (1926-1940),
* єпископ Йоан Гірка (1969-1989).
'''''Пряшівськими вікарними архієреями''''' були:
* єпископ Василій Гопко (1946-1976),
* єпископ Мілан Хаутур (1992-1997).
Єпископи Павло Ґойдич та Василій Гопко '''''беатифіковані''''' — проголошні Папою блаженними священномучениками (у 2001 та 2003 роках відповідно).
'''''Пряшівськими єпархами''''' були: єпископ Григорій Таркович (1818-1841), єпископ Йосиф Гаганець (1842-1875), єпископ Миколай Товт (1876-1882), єпископ Йоан Валій (1882-1911), єпископ Стефан Новак (1913-1918), єпископ Павло Ґойдич (1940-60), єпископ Йоан Гірка (1990-2002); '''''Пряшівськими апостольськими адміністраторами''''' були: єпископ Діонісій Ньяраді (1922-1926), єпископ [[Ґойдич Павло Петро|Павло Ґойдич]] (1926-1940), єпископ Йоан Гірка (1969-1989); '''''Пряшівськими вікарними архієреями''''' були єпископ Мілан Хаутур (1992-1997), єпископ Василій Гопко (1946-1976). Єпископи Павло Ґойдич та Василій Гопко '''''беатифіковані''''' — проголошні Папою блаженними священномучениками (у 2001 та 2003 роках відповідно)
З 11 грудня 2002 року єпархію очолює '''єпископ Йоан Баб'як'''
1880 р. відкрито єпархіальну семінарію, 1895 р. дяківсько-учительську семінарію, 1936 р. гр.греко-кат.католицьку гімназію у Пряшеві; єпископ Ґойдич спровадив чернечі чини і згромадження (Редемптористів, Василіян та сестер Служебниць; сс. Василіянки діяли в єпархії від 1922 p.). У 1920-их pp. у наслідок рел.релігійної боротьби невелике ч.число гр.греко-католиків перейшло на православіє (1930 р. — 6 парохій з 7 000 вірних).
Через воєнні події та зміни держ.державних кордонів 1939 р. у межах тодішньої Словацької Респ.Республіки опинилося близько 80 парохій Мукачівської єпархії, що їх [[Ватикан]] зформував в окрему Апостольську адміністрацію та підпорядкував юрисдикції Пряшівського єпископєпископа. Знову після 1945 p., по відновленні Чехо-Словаччини, гр.греко-католики з Чехії і Моравії були підпорядковані Пряшівському єпископєпископу. Т. ч. 1948 р. під юрисдикцією пряішвського єпископ перебували: Пряшівська єпархія (143 700 вірних), Мукачівська адміністратура (80 600) та адміністратура Чехії і Моравії, очолена празьким парохом (68400; Празька і Брненська парохії та 15 — 18 місійних станиць), разом 292 600 (дані за «Шематизмом Пряшівської єпархії» на 1948).
28. 4. 1950 на т. зв. Пряшівському синоді, під тиском ком.комуністичної влади, Гр.Греко-Кат.Католицька Церква в Чехо-Словаччині була примусово скасована, монастирі ліквідовані, обидва єпископ ув'язнені, духовенство здебільшаздебільшого вивезене до концентраційних таборів, а вірних оголошено правосправославними. Тоді моск.московський патріарх на території Чехо-Словаччини заснував 4 правос.православні єпархії: Празьку архіапзрхіюархієпархію, Брненсько-Оломоуцську, Михайлівецьку (з парохом кол. Мукачівської адміністратури) та Пряшівську (з іст. її кордонах); з 23. 11. 1951 вони творять т. зв. Автокефальну Правос.Православну Церкву ЧССР, що її очолив росіянин Елевферій Воронцов, призначений моск.московським патріархом; нині — митр.митрополит [[Доротей Филип]] (з 1964), уродженець Закарпаття.
Під час чехо-словацької лібералізації 13. 6. 1968 уряд дозволив на відновлення Гр.Греко-Кат.Католицької Церкви у ЧССР. Тоді впродовж року з 246 правос.православних парохій на Пряшівщині до неї повернулося 204 парохії та 69 свящсвященників. Єп.Єпископ Гонко, якому єпископ Ґойдич (помер 1960 р. у в'язниці) передав керівництво П. е., повернувся до Пряшева, однак група словацьких гр.греко-кат.католицьких свящ.священників, що згуртувалася у т. зв. Дійовому Комітеті Гр.Греко-Кат.Католицької Церкви (Akčný výbor), з осідком у Кошицях (його очолив свящ. І. Мурин), усунула єпископ Гопка від адміністрування єпархією і виклопотала в Римі словацького «ординарія» в особі одного з своїх чл. — о. І. Гірки, який перебрав управління П. е. 2. 4. 1969. Згадана група далі повела сильну кампанію за словакізацію Гр.Кат.Греко-Католицької Церкви й обряду, висунувши гасло: «Всі греко-католики словаки». В наслідок цього багато гр.греко-католиків і навіть деякі словацькі села повернулися до Правос.Православної Церкви, де зберігають ц.-слов. мову й сх. обряд. Теперішня чехо-словацька влада відкладає призначення гр.-кат. єп., не дозволяє відкрити єпархіальну семінарію і не повертає гр.-кат. єпархілльних установ.
== Література ==
| 