Історія Румунії: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 51:
Офіційною мовою у Молдові була церковнослов'янська (в українській редакції). У 16-17 ст. молдовські господарі стали фундаторами багатьох церков в Україні (зокрема, Успенської та [[Церква Святої Параскеви П'ятниці|Параскеви-П'ятниці у Львові]]). Син молдовського господаря Симеона Могили — [[Могила Петро Симеонович|Петро Могила]], став видатним українським церковно-політичним і культурним діячем, Київським митрополитом. П. Могила взяв активну участь у створенні в Молдові та Валахії навчальних закладів на зразок [[Києво-Могилянська колегія|Києво-Могилянської колегії]], сприяв заснуванню у цих князівствах друкарень. У 1697 р. у Валахії було видано граматику [[Мелетій Смотрицький|М. Смотрицького]], яка послужила зразком і для першої румунської граматики. Після [[Полтавська битва|поразки під Полтавою]] на території Молдовського князівства деякий час перебували гетьман України [[Іван Мазепа|І. Мазепа]] (помер поблизу Бендер) та його наступник [[Пилип Орлик|П. Орлик]].
 
У 18 ст. розгорнулася боротьба за Трансільванію між Османською імперією та імперією [[Габсбурґи|Габсбургів]], яка в 1690 завоювала трансільванські землі. Габсбурзьке володарювання не поліпшило становище [[Православна церква|православних]] волохів у цьому краї. У 1784 у Волощині відбулося селянське повстання під проводом Хорії, Клошки і Крішана. З початку 18 ст. посилився інтерес до Дунайських князівств з боку [[Московське царство|Московського царства]]. Молдовський господар [[КантемирДимитрій ДмитроКантемір|Дмитро Кантемир]] уклав з царем [[Петро І|Петром І]] союзний договір, і молдовські війська воювали на боці Московської держави проти турків під час [[Прутський похід 1711|Прутського походу 1711]]. Похід закінчився поразкою московських військ, що ще більше посилило політичну залежність Дунайських князівств від Османської імперії. Порта стала призначати господарями своїх безпосередніх ставлеників — представників багатих грецьких родин, що жили у [[Стамбул]]і (так званих [[фанаріоти|«фанаріотів»]]).
 
У другій половині 18 ст. пожвавилася торгівля князівств з українськими землями. Після зруйнування російським урядом [[Запорозька Січ|Запорозької Січі]] [[1775]] р. частина козаків переселилась у пониззя Дунаю, де заснувала [[Задунайська Січ|Задунайську Січ]]. Протягом другої половини 18-19 ст. Дунайські князівства стали об'єктом суперництва Росії, Австрії та Туреччини, ареною російсько-турецьких воєн. Зокрема, воєнні дії Росії й Австрії проти Туреччини 1774 призвели до захоплення Австрією [[Буковина|Буковини]] (за винятком [[Хотинський повіт|Хотинського повіту]]). За [[Ясський мирний договір|Ясським мирним договором]] [[1791]] лівобережні райони Молдови приєднала до себе [[Росія]], кордон князівства пройшов по [[Дністер|Дністру]]. За [[Бухарестський мирний договір 1812|Бухарестським мирним договором 1812]] до Росії відійшли українські землі між [[Прут]]ом, Дністром і гирлом Дунаю (у тому числі і Хотинський повіт), які до того входили до складу Молдовського князівства.