Мудехари: відмінності між версіями

Спочатку мудехарам дозволялося зберігати свої [[земельна ділянка|земельні ділянки]], [[закон]]и і [[звичай|звичаї]], [[віросповідання|сповідувати]] [[іслам]]. Але в деяких місцевостях, на порушення угод, вони зазнавали утисків (зокрема, мудехарів змушували носити особливий [[одяг]], який вирізнявв їх з-поміж іншого населення). Після падіння в [[1492]] р.року [[емірат]]у [[Гранада|Гранади]] мудехарів почали насильно навертати у християнство. Мудехари, що приняли християнство, відомі як [[мориски]].

Важливим джерелом з історії мудехарів є «Книга Суни і Шари маврів», створена, як вважають фахівці, приблизно в XV ст. на території Валенсії. Це кодифікований збірник юридичних норм ісламського права, покликаний регламентувати життя мусульманської громади на території християнської держави. Особливу значущість «Книзі Суни і Шари маврів» надає той факт, що вона була створена після Реконкісти і відображує життя мудехаров як соціуму, що вже склався. Це джерело нещодавно було виявленознайдене в архіві графів Оргас і опублікованоопубліковане в Кордові<ref>[http://www.humanities.edu.ru/db/msg/29571 (1989; рос. переклад: Книга Суны и Шары мавров / Пер., вступ. ст. и ком. И. И. Варьяш. - М., 1995)] </ref>.