Климент VII (антипапа): відмінності між версіями

Роберт був одним з молодших синів Амадея III, графа [[Женева|Женеви]], народився в 1342 році. Обравши для себе духовну дорогу він був вже в юнацькому віці висвячений на священика, а в 1359 році став [[АпостольскийАпостольський протонотар|апостольським протонотаріемпротонотарем]]. В 1361 році він був висвячений на [[єпископ]]а і призначений єпископом [[Теруан]]а (міста на півночі Франції), в 1368 році Роберт став [[архієпископ]]ом [[Камбре]], а 30 травня 1371 — кардиналом. У 1376 році був призначений [[легат]]ом Папи в Північній Італії, де у цей момент спалахнуло повстання в папських областях. Роберт, чий характер і спосіб життя більше нагадував військового, аніж священнослужителя, особисто очолив війська, надіслані на придушення заколоту. При взяття міста Чезена було вбито близько 4 тисяч чоловік, що принесло Роберту Женевського прізвиська «різник» і «чезенскийчезенський кат».

Після смерті [[Григорій XI|Григорія XI]] [[конклав]], що зібрався в [[Рим]]і, вибрав новим папою Бартоломео Пріньяно, що прийняв ім'я [[Урбан VI]]. Він був коронований 10 квітня 1378, а кардинали-виборці висловили йому честь, як законно обраному папі. Однак заходи, які новий понтифік зробив проти кардиналів і куріальних сановників, особливо неіталійських національностей, призвели до того, що вже до осені 1378 папа поставив проти себе майже всіх [[кардинал]]ів. Більшість кардиналів-виборців, включаючи всіх французьких, зібралися в місті [[Фонді]] і анулювали рішення попереднього конклаву (під приводом, що він (конклав) відчував тиск народу). У відповідь Урбан VI призначив 29 нових кардиналів з числа своїх прихильників. 20 вересня 1378 кардинали у Фонді обрали новим папою — Роберта Женевського . Він прийняв ім'я '''Климент VII''' і спробував за допомогою зброї підкорити Рим. Однак населення міста захистило Урбана VI, і Климент змушений був відступити від стін Риму. Він попрямував в [[Авіньйон]], де швидко відновив колишню папську адміністрацію. Обидва папи піддали один одного анафемі, зробивши, таким чином, церковний розкол доконаним фактом. Розкол Західної церкви згодом отримав назву [[Західна схизма|Велика схизма західного християнства]] і тривав кілька десятиліть. Законність Урбана VI була визнана Священною Римською імперією, Угорщиною, Польщею, скандинавськими країнами та Англією; Климента підтримували Франція, Шотландія, Неаполь, Сицилія і країни Піренейського півострова. Аж до смерті у 1394 році Климент VII мав резиденцію в Авіньйоні. Він підтримав [[Людовик II Анжуйский|Людовіка II]] в боротьбі за [[Неаполь]] і відлучив його суперника Владислава від Церкви. Антипапа Климент не робив жодних спроб ліквідувати церковний розкол. Після смерті його наступником став [[Бенедикт XIII (антипапа)|Бенедикт XIII]].