Останній льодовиковий період: відмінності між версіями

'''Останній льодовиковий період''' — останній [[гляціал]], ву рамках [[Четвертинне заледеніння|нинішньої льодовикової ери]]. Він почався приблизно 110 000 років тому і закінчився близько 11 600 — 11 700 років тому. За цей час Земля зазнала декілька гляціалів і [[інтергляціал]]ів. [[Останній льодовиковий максимум]] відбувся 18 000 років тому. Хоча загальна структура глобального похолодання і заледеніння була аналогічною, місцеві відмінності гляціалу і інтергляціалу мають певні розбіжності від континенту до континенту.

Останній льодовиковий період є найвідомішою частиною нинішньої льодовикової ери, який інтенсивно вивчається в Північній Америці, на півночі Євразії, і Гімалаях та інших льодовикових регіонах світу. Заледеніння, що відбулися протягом цього льодовикового періоду охоплювали великі площі, головним чином, у [[північна півкуля|північній півкулі]] і в меншому ступені в [[Південна півкуля|Південній півкулі]]. Ці заледеніння мають різні назви згідно з історичною традицією цих регіонів: '''Фрейзерське''' (на [[Тихоокеанська Кордильєра|Тихоокеанській КордильєрКордильєрі]]і в [[Північна Америка|Північній Америці]]), '''Вісконсинське''' (в центральній частині Північної Америки), '''Девенсіанське''' (на [[Британські острови|Британських островах]]), '''Мідлендське''' (в [[Ірландія|Ірландії]]), Вюрмське (в [[Альпи|Альпах]]), '''Меріданське''' (у [[Венесуела|Венесуелі]]), '''Віслінське''' (в північній частині [[Центральна Європа|Центральної Європи]]), '''Валдайське''' в [[Східна Європа|Східній Європі]] і '''Зирянське''' в [[Сибір]]у, '''Янкіуе''' в Чилі, і '''Отіранське''' в [[Нова Зеландія|Новій Зеландії]].

Канада була майже повністю була покрита льодом, а також північна частина США, були під величезним [[Лаврентійський льодовиковий щит|Лаврентійським льодовиковим щитом]]. Аляска залишалася без льодовикового покриву внаслідок посушливих кліматичних умов. Місцеві заледеніння існували в [[Скелясті гори|Скелястих горах]], в [[Кордильєрський льодовиковий щит]], а також [[льодовикове поле|льодовикові поля]] і [[льодовикова шапка|льодовикові шапки]] в [[Сьєрра-Невада]] на півночі [[Каліфорнія|Каліфорнії]].<ref>[http://www.osti.gov/bridge/servlets/purl/527434-ROZavF/webviewable/ Clark, D.H.: ''Extent, timing, and climatic significance of latest Pleistocene and Holocene glaciation in the Sierra Nevada, California.'' Ph.D. Thesis, Washington Univ., Seattle (pdf, 20 Mb)]</ref> У Великій Британії, континентальній частині Європи і північно-заходній Азії, існував [[Скандинавський льодовиковий щит]] досягаючи північної частини Британських островів, Німеччини, Польщі та Росії, і на сході півострова [[Таймир]] в Західному Сибіру<ref>[http://www.geol.lu.se/personal/prm/PDF_papers%20full%20text/QSR-2007_SZ_Severnaya_Z.pdf Möller, P. et al.: ''Severnaya Zemlya, Arctic Russia: a nucleation area for Kara Sea ice sheets during the Middle to Late Quaternary.'' Quaternary Science Reviews Vol. 25, No. 21–2221-22, pp. 2894–2936, 2006. (pdf, 11.5 Mb)]</ref>. Максимуму Західно-Сибірське заледеніння досягло приблизно 18 000 до 17 000 років тому, це пізніше, ніж в Європі (22 000-18 000 років тому). <ref>[http://atlas-conferences.com/c/a/h/i/79.htm Matti Saarnisto: ''Climate variability during the last interglacial-glacial cycle in NW Eurasia.'' Abstracts of PAGES -&nbsp;— PEPIII: Past Climate Variability Through Europe and Africa, 2001]</ref> північно-східний Сибір, не мав льодовикового покриву<ref>Lyn Gualtieri et al.: ''Pleistocene raised marine deposits on Wrangel Island, northeast Siberia and implications for the presence of an East Siberian ice sheet.'' Quaternary Research, Vol. 59, No. 3, pp. 399-410399–410, May 2003. Abstract: {{doi|10.1016/S0033-5894(03)00057-7}}</ref>. Існували лише льодовикові поля на гірських хребтах в північно-східного Сибіру, включаючи гори Камчатки <ref>Zamoruyev, V., 2004. Quaternary glaciation of north-east Asia. In: Ehlers, J., Gibbard, P.L. (Eds.), Quaternary Glaciations: Extent and Chronology: Part III: South America, Asia, Africa, Australia, Antarctica. Elsevier, Netherlands, pp. 321–323.</ref>

[[Північний Льодовитий океан]] знаходився між величезними льодовиковими щитами Євразії та Америки, ймовірно цілковито не промерзав, мав лише відносно тонкий лід. Згідно з даними льодовикових кернів він мав також без льодовикові періоди<ref>Robert F. Spielhagen et al.: ''Arctic Ocean deep-sea record of northern Eurasian ice sheet history.'' Quaternary Science Reviews, Vol. 23, No. 11-13, pp. 1455-14831455–1483, 2004. Abstract: {{doi|10.1016/j.quascirev.2003.12.015}}</ref>.

Крім головних льодових щитів, широке заледеніння відбувалося на Альпо-Гімалайських гірських пасмах. На відміну від ранніх етапів льодовикової ери, Вюрмське заледеніння складалось з невеликих льодових шапок і було обмежено льодовиковими долинами. [[Східний Кавказ]], гори [[Туреччина|Туреччини]] та [[Іран]]у мали місцеві льодові поля або невеликі льодовикові щити<ref>[http://pubs.usgs.gov/pp/p1386g/turkey.pdf Richard S. Williams, Jr., Jane G. Ferrigno: ''Glaciers of the Middle East and Africa -&nbsp;— Glaciers of Turkey.'' U.S.Geological Survey Professional Paper 1386-G-1, 1991 (pdf, 2.5 Mb)]</ref>^,<ref>[http://pubs.usgs.gov/pp/p1386g/iran.pdf Jane G. Ferrigno: ''Glaciers of the Middle East and Africa -&nbsp;— Glaciers of Iran.'' U.S.Geological Survey Professional Paper 1386-G-2, 1991 (pdf, 1.25 Mb)]</ref>. У [[Гімалаї|Гімалаях]] і на [[Тибетське плато|Тибетському плато]] льодовики значно збільшили площу, зокрема між 47 000-27 000 тому<ref>Lewis A. Owen et al.: ''A note on the extent of glaciation throughout the Himalaya during the global Last Glacial Maximum'', Quaternary Science Reviews, V. 21, No. 1, 2002, pp. 147-157147–157. Abstract: {{doi|10.1016/S0277-3791(01)00104-4}}</ref> і на відміну від інтергляціалу в інших країнах<ref>[http://geography.otago.ac.nz/Courses/283_389/Lectures/283lect07.html ''Quaternary stratigraphy: The last glaciation (stage 4 to stage 2)'', University of Otago, New Zealand]</ref>. Формування цілісного льодовикового щиту на Тибетському плато викликає суперечки. <ref>Lehmkuhl, F.: ''Die eiszeitliche Vergletscherung Hochasiens -&nbsp;— lokale Vergletscherungen oder übergeordneter Eisschild?'' Geographische Rundschau 55 (2):28-33, 2003. [http://www.pgg.rwth-aachen.de/index.php?id=lef-abstracts English abstract]</ref>

Інші райони Північної півкулі не мали великі льодовикові щити, але мали місцеві льодовики у високогір'ях. Частина [[Тайвань|Тайваню]], наприклад неодноразово була покрита льодовиками між 44 250 і 10 680 років тому<ref>Zhijiu Cui et al.: ''The Quaternary glaciation of Shesan Mountain in Taiwan and glacial classification in monsoon areas.'' Quaternary International, Vol. 97-98, pp. 147-153147–153, 2002. Abstract: {{doi|10.1016/S1040-6182(02)00060-5}}</ref>, а також [[Японські Альпи]]. В обох регіонах льодовиковий максимум припав між 60 000 і 30 000 років тому<ref>Yugo Ono et al.: ''Mountain glaciation in Japan and Taiwan at the global Last Glacial Maximum.'' Quaternary International, Vol. 138-139138–139, pp. 79-92, September-October 2005. Abstract: {{doi|10.1016/j.quaint.2005.02.007}}</ref>. Ще менше заледеніння було в Африці, наприклад, у горах [[Високий Атлас]], гори [[Марокко]], на горі [[Атакор]] на півдні [[Алжир]]у і кілька гір в [[Ефіопія|Ефіопії]]. У Південній півкулі, льодовиковий покрив мав площу декілька сот квадратних кілометрів на Сході Африки в горах масиву [[Кіліманджаро]], [[Кенія (гора)|гора Кенія]] і [[Рувензорі]]<ref>[http://pubs.usgs.gov/pp/p1386g/africa.pdf James A.T. Young, Stefan Hastenrath: ''Glaciers of the Middle East and Africa -&nbsp;— Glaciers of Africa.'' U.S.Geological Survey Professional Paper 1386-G-3, 1991 (pdf, 1.25 Mb)]</ref>.

Заледеніння в Південній півкулі було менш великим, через особливості континентів. Льодовиковий щит існував в Андах ([[Патагонський льодовиковий щит]]), де шість льодовиків було зареєстровано між 33 500 і 13 900 років тому в Чилійських Андах<ref>Lowell, T.V. et al.: ''Interhemisperic correlation of late Pleistocene glacial events'', Science, v. 269,p. 1541-15491541–1549, 1995. [http://www.uc.edu/geology/documents/lowell_abstracts/lowellsci.pdf Abstract (pdf, 2.3 Mb)]</ref>. Антарктида була повністю покрита льодовиками, так само, як сьогодні, а крижаний покрив не мав непокритих районів. У материковій частині Австралії лише дуже невеликій території в районі гори [[Костюшко (гора)|Костюшко]] мали льодовики, але в Тасманії заледеніння мало ширше поширення.<ref>[http://www.ga.gov.au/education/facts/landforms/auslform.htm C.D. Ollier: ''Australian Landforms and their History'', National Mapping Fab, Geoscience Australia]</ref> Нова Зеландія мало заледеніння в Новозеландських Альпах, де принаймні три льодовика можна виділити.<ref>[http://www.rsnz.org/publish/nzjb/1996/167.pdf ''A mid Otira Glaciation palaeosol and flora from the Castle Hill Basin, Canterbury, New Zealand'', New Zealand Journal of Botany. Vol. 34, pp. 539-545539–545, 1996 (pdf, 340 Kb)]</ref> Місцеві льодові шапки існували в [[Іріан-Джая]], [[Індонезія]], де в трьох областях льодові залишки плейстоценових льодовиків збереглися ще і сьогодні.<ref>[http://pubs.usgs.gov/prof/p1386h/indonesia/indonesia2.html Ian Allison and James A. Peterson: ''Glaciers of Irian Jaya, Indonesia: Observation and Mapping of the Glaciers Shown on Landsat Images'', U.S. Geological Survey professional paper; 1386, 1988. ISBN 0-607-71457-3]</ref>

Пайндейле (центр Скелястих гір), або Фрейзерське (Кордильєрський льодовиковий щит) заледеніння були останнім великим заледенінням у Скелястих горах США. Пайндейле заледеніння тривало приблизно з 30 000 до 10 000 років тому, і мало льодовиковий максимум між 23 500 і 21 000 років тому<ref>[http://www2.nature.nps.gov/geology/parks/romo/index.cfm#geology ''Brief geologic history'', Rocky Mountain National Park]</ref>. Це заледеніння дещо відрізняється від головного Вісконсинського заледеніння , тому що мало лише непряме відношення до велетенських льодовикових щитів, складалось з гірських льодовиків, зливаючись в Кордильєрським льодовим щитом<ref>[http://vulcan.wr.usgs.gov/Glossary/Glaciers/IceSheets/description_ice_sheets.html ''Ice Age Floods'', From: U.S. National Park Service Website]</ref>. Кордильєрський льодовиковий щит утворював, [[Міссоула|льодовикове озеро Міссоула]], яке проривало льодовикову греблю і викликало масові [[Міссоульські повені]]. Геологи вважають, що цикл повеней та реформування озера тривало в середньому 55 років, відбулося приблизно 40 повеней протягом 2000 року у період між 15000 і 13000 років тому<ref>Richard B. Waitt, Jr.: ''Case for periodic, colossal jökulhlaups from Pleistocene glacial Lake Missoula'', Geological Society of America Bulletin, v.96, p.1271-1286, October 1985. [http://vulcan.wr.usgs.gov/Glossary/Glaciers/IceSheets/Waitt85GSA/abstract.html Abstract]</ref> . [[Повінь через прорив льодовикового озера|Повінь через прорив льодовикових озер]] , не є рідкістю на разі в Ісландії і в інших місцях.

Це докорінно змінило географію Північної Америки на північ від річки [[Огайо (річка)|Огайо]]. За льодовикового максимуму за часів Вісконсинського заледеніння, льодовик охоплював більшу частину Канади, [[Середній Захід США|Середній Захід]] і [[Нова Англія|Нову Англію]], а також частини штатів [[Монтана]] і [[Вашингтон (штат)|Вашингтон]]. Південно-західний Саскачеван та південь Альберти знаходились в зоні розлому між Лаврентійським і Кордильєрськими льодовиковими щитами сформували [[Кипариська височина|Кипариську височину]], &nbsp;— найпівнічніша точка Північної Америки вільна від криги.

[[Великі Озера]], є результатом дії льодовика і були заповненні талою водою. Коли величезні маси льоду континентального льодовикового щиту відступили, Великі озера почали поступово відходити на південь за рахунок ізостатічного підйому північного берега. [[Ніагарський водоспад]] також дитя заледеніння

У північно-західній Гренландії, льодовик досяг дуже рано максимуму в останній льодовиковий період близько 114,000 тому. Після цього раннього максимуму, крижаний покрив був схожий на сьогоднний до кінця останнього льодовикового періоду. За даними крижаних кернів, клімат Гренландії був сухим під час останнього льодовикового періоду, опадів, напевно, було лише 20% від сьогодення<ref>Sigfus J. Johnsen et al.: ''A "«deep"» ice core from East Greenland.'' MoG Geoscience, vol. 29, 22 pp., 1992. [http://www.dpc.dk/sw3551.asp Abstract]</ref>

Наслідки цього заледеніння можна побачити в багатьох геологічних формах Англії, Уельсу, Шотландії і Північної Ірландії. Його відкладення лежать на відкладеннях [[Ейміанівська стадія|Ейміанівської стадії]] і перекриваються відкладеннями [[Фландрійський інтергляціал|Фландрійського інтергляціалу]] голоцену.

Під час [[останній льодовиковий максимум|останнього льодовикового максимуму]] в Скандинавії, тільки західна частина [[Ютландія|Ютландії]] була вільна від льоду, і велика частина того, що сьогодні є [[Північне море|Північним морем]] була суходолом ([[Доггерланд]]) з'єднуючий Ютландію з Британією.

Балтійське море, зі своєю унікальною солонуватою водою, є результатом талої води від Віслинського заледеніння в поєднанні з солоною водою з Північного моря, після відкриття проток між Швецією і Данією. Спочатку, коли лід почав танення близько 10,300 тому, морська вода заповнила область ізостатичної депресії, утворивши [[Іолдійове море]]. Після, постльодовикового ізостатичного відскоку близько 9,500 тому, глибоководний Балтійський басейн став прісноводним озером &nbsp;— [[Анцилове море]]. Рівень світового океану продовжував збільшуватись через деякий час солона вода Світового океану стала потрапляти в Анцилове море, це трапилось 8,000 тому, через деякий час вода басейну стала солонуватою. З цього часу воно йменується &nbsp;— [[Літоринове море]]. Ця солонувата стадія Балтійського моря триває і до сьогодення.

Льодовик тиснув на поверхню землі. У результаті танення льоду, розпочався [[післяльодовиковий підскок]], абсолютний рівень земної поверхні зростав щороку в Скандинавії, головним чином в північній Швеції та Фінляндії, де земля піднімається зі швидкістю до 8-9 &nbsp;мм на рік, або 1 метр в 100 років. Це дуже важливо для археологів, так як стоянки, які були на узбережжі під час [[Північний кам'яний вік|Північного кам'яного віку]] зараз є на суходолі і можуть бути у відносній віддаленості від сьогоденного берега.

Термін [[Вюрм (річка)|Вюрм]] походить від річки в Альпах, що приблизно обмежує максимальне просування льодовика останнього льодовикового періоду. В Альпах були проведені перші систематичні наукові дослідження льодовикового періоду [[Жан Луи Родольф Агассис|Луї Агассисом]] на початку 19 століття. Під час льодовикового максимуму Вюрмського заледеніння, більшість країн Західної та Центральної Європи і Євразії була вкрита [[степ-тундра|степ-тундрою]], а в Альпах переважали тверді [[льодовикове поле|льодовикові поля]] і гірські льодовики.

Назва Меріданське заледеніння позначає альпійське заледеніння центру [[Кордильєра-де-Меріда|Венесуельських Анд]]; в пізньому плейстоцені. Два основних рівня морени були знайдені: між 2600 і 2700 &nbsp;м, і між 3000 і 3500 &nbsp;м над рівнем моря. Снігова лінія протягом останнього льодовикового періоду була нижче приблизно на 1200 &nbsp;м за нинішню лінії снігу (3700 м). Терен заледеніння району в Кордильєра-де-Меріда була приблизно 600 км², що включає такі високі райони з південного заходу на північний схід: Парамо-де-Тама, Парамо Батальон, Лос-Парамо Конджесос, Парамо Пьедрас Бланкас, і Тета-де Неквітато. Близько 200 км², із загального заледеніння території знаходився в Сьєрра-Невада-де-Меріда, з них найбільший терен 50 км², знаходився в районі Піка Болівара, Піка Гумбольдта (4942 м) і Піка Бонланда (4893 м). Радіовуглецевого датування показує, що морени старше 10000 років, і, ймовірно, старше, ніж 13000 років &nbsp;— нижнього моренового рівня, ймовірно, відповідає Вісконсинському заледенінню. Верхній рівень морени, ймовірно, являє собою останній льодовик (Пізнє Вісконсинське заледеніння).<ref>* [http://pubs.usgs.gov/pp/p1386i/venezuela/text.html Schubert, Carlos (1998) "«Glaciers of Venezuela"» United States Geological Survey (USGS P 1386-I)]</ref><ref>[http://www.springerlink.com/content/wgu0186p83150562/fulltext.pdf ''Late Pleistocene glaciation of Páramo de La Culata, north-central Venezuelan Andes'']</ref><ref>[http://cat.inist.fr/?aModele=afficheN&cpsidt=20197083 Mahaney William C., Milner M. W., Kalm Volli, Dirsowzky Randy W., Hancock R. G. V., Beukens Roelf P.: ''Evidence for a Younger Dryas glacial advance in the Andes of northwestern Venezuela'']</ref><ref> [http://www.cprm.gov.br/33IGC/1349672.html Maximiliano B., Orlando G., Juan C., Ciro S.: ''Glacial Quaternary geology of las Gonzales basin, páramo los conejos, Venezuelan andes'']</ref>

=== Заледеніння Янкіуе, Південні Анди ===

Заледеніння Янкіуе, бере свою назву від [[Янкіуе (озеро)|озера Янкіуе]] на півдні Чилі яке є рудиментом [[льодовикове озеро П'ємонт|льодовикового озера П'ємонт]]. Протягом останнього льодовикового максимуму [[Патагонський льодовиковий щит]], зазнав розвиток в Андах приблизно від 35° до Вогненної Землі на 55°.

Протягом останнього льодовикового періоду, Антарктида була покрита континентальним льодовиком, як зараз. Крига займала всі райони суші і мала продовження в океан на шельфі <ref>Anderson, J.B., S.S. Shipp, A.L. Lowe, J.S. Wellner, J.S., and A.B. Mosola, 2002, The Antarctic Ice Sheet during the Last Glacial Maximum and its subsequent retreat history: a review. Quaternary Science Reviews. vol. 21, pp. 49-70.</ref><ref>Ingolfsson, O., 2004, [http://www.hi.is/~oi/AG-326%202006%20readings/Antarctica/Ingolfsson_SUMMARY.pdf Quaternary glacial and climate history of Antarctica.] in: J. Ehlers and P.L. Gibbard, eds., pp. 3-43, Quaternary Glaciations: Extent and Chronology 3: Part III: South America, Asia, Africa, Australia, Antarctica. Elsevier, New York.</ref>. Згідно з льодовиковою моделлю, лід у Центрально-Східній Антарктиді, як правило, був тонше, ніж наразі<ref>P. Huybrechts: ''Sea-level changes at the LGM from ice-dynamic reconstructions of the Greenland and Antarctic ice sheets during the glacial cycles'', Quaternary Science Reviews, V. 21, no. 1-3, pp. 203-231203–231, 2002. Abstract: {{doi|10.1016/S0277-3791(01)00082-8}}</ref>.