Вікіпедія

Астраханська губернія: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
ZéroBot (обговорення | внесок)
148 517 редагувань
м r2.7.1) (робот додав: nl:Gouvernement Astrachan
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{помилки}}
[[Файл:Карта Астраханской Губернии.jpg|thumb|300px|Астраханська губернія в [[1821]] році]]
 
'''Астраханська губернія'''  — адміністративна одиниця у [[Російська імперія|Російській імперії]] та [[РРФСР]]. Губернське місто  — [[Астрахань]].
 
== Територіальний склад і управління ==
Астраханська губернія була створена указом [[Петро I|Петра I]] від [[22 листопада]] [[1717]] &nbsp;р. (до цього з [[1708]] &nbsp;р. її територія входила до складу [[Казанська губернія | Казанської губернії]]). До складу Астраханської губернії увійшли міста з прилеглими територіями: [[Астрахань]], Гур'єв Яицкий (суч. [[Атирау]], [[Казахстан]]), Дмитріївськ (суч. [[Камишин]]), [[Петровськ (Саратовська область) | Петровськ]], [[Самара]], [[Саратов]], Симбірськ (суч. [[Ульяновськ]]), [[Сизрань]], фортеця Тертки, [[Царицин]] (суч. [[Волгоград ]]), [[Червоний Яр (Астраханська область)|Червоний Яр]], [[Чорний Яр (Астраханська область) | Чорний Яр]] та [[Кизляр]]<ref>{{книга▼
 
▲Астраханська губернія була створена указом [[Петро I|Петра I]] від [[22 листопада]] [[1717]] р. (до цього з [[1708]] р. її територія входила до складу [[Казанська губернія | Казанської губернії]]). До складу Астраханської губернії увійшли міста з прилеглими територіями: [[Астрахань]], Гур'єв Яицкий (суч. [[Атирау]], [[Казахстан]]), Дмитріївськ (суч. [[Камишин]]), [[Петровськ (Саратовська область) | Петровськ]], [[Самара]], [[Саратов]], Симбірськ (суч. [[Ульяновськ]]), [[Сизрань]], фортеця Тертки, [[Царицин]] (суч. [[Волгоград ]]), [[Червоний Яр (Астраханська область)|Червоний Яр]], [[Чорний Яр (Астраханська область) | Чорний Яр]] та [[Кизляр]]<ref>{{книга
|заголовок = Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. Том V. 1713-1719 гг
|місце = Санкт-Петербург
Рядок 13:
.
 
У [[1728]] &nbsp;р. міста [[Саратов]], [[Самара]], Симбірськ (суч. [[Ульяновськ]]), [[Сизрань]] з повітами були передані до складу [[Казанська губернія|Казанської губернії]].
 
У [[1739]] &nbsp;р. Саратов був повернений до складу Астраханської губернії. У листопаді [[1780]] &nbsp;р. він став центром новоутвореного Саратовського намісництва, куди також увійшли міста Петровськ і Дмитріївськ.
 
В [[1752]] &nbsp;р. з Астраханської губернії до складу [[Оренбурзька губернія|Оренбурзької]] було передано місто Гур'єв (в [[1782]] &nbsp;р. було повернуто до складу Астраханської губернії). В цьому ж році до Астраханської губернії було приєднано і місто [[Уральськ]], а міста Царицин з Ахтубинский шовковим заводом і Чорний Яр були передані до складу Саратовської губернії. В [[1785]] &nbsp;р. Чорний Яр був повернений до складу Астраханської губернії.
 
5 травня [[1785]] &nbsp;р. було засновано [[Кавказьке намісництво]] в складі Астраханській і Кавказької областей (центр -&nbsp;— невелика фортеця Єкатериноград). 30 квітня [[1790]] &nbsp;р. Кавказьке губернське правління переведене в м. Астрахань. Указами 12 і 31 грудня 1796 намісництво було перетворено в Астраханську губернію (включаючи майбутні Ставропольську, Терську і Кубанської губернії), тоді ж засновано губернське правління.
 
15 листопада [[1802]] &nbsp;р. Астраханська губернія була розділена на Астраханську і [[Кавказька губернія|Кавказьку]]. На чолі Астраханської губернії був поставлений цивільний губернатор. У той же час Астраханська губернія підпорядковувалась і військовому начальнику Кавказького краю та [[Грузія|Грузії]]. [[6 січня]] 1832 року Астраханська губернія була повністю відокремлена від Кавказької, при цьому на чолі губернії поряд з цивільним був поставлений і військовий губернатор.
 
== Географія ==
 
=== Географічне положення ===
Астраханська губернія розташовувалася на південно-сході європейської частини [[Російська імперія | Російській імперії]], між 45 ° і 51 ° північної широти і 43 ° і 51 ° східної довготи. Найбільша довжина губернії з півночі на південь -&nbsp;— до 550 верст (587 км), найбільша ширина із заходу на схід -&nbsp;— 500 верст (533 км).▼
 
▲Астраханська губернія розташовувалася на південно-сході європейської частини [[Російська імперія | Російській імперії]], між 45 ° і 51 ° північної широти і 43 ° і 51 ° східної довготи. Найбільша довжина губернії з півночі на південь - до 550 верст (587 км), найбільша ширина із заходу на схід - 500 верст (533 км).
 
=== Площа ===
Площа губернії в [[1886]], за даними губернського межового управління, становила 182913 квадратних верст (208200 кв. Км). Площа всіх п'яти повітів, включаючи водну поверхню, становила 41147 квадратних верст (46830 кв. Км), [[Калмицька степ | Калмицької степу]] -&nbsp;— 75635 квадратних верст (86080 кв. Км) і [[Внутрішня Киргизька Орда | Внутрішньої Киргизької Орди]] -&nbsp;— 66131 квадратних верст (75240 кв. км).
 
За іншими даними ([[Стрельбицький, Іван Опанасович | І. &nbsp;А. &nbsp;Стрельбицький]]) ([[1874]]), площа Астраханської губернії становила 197247,2 квадратних верст (224500 кв. Км), у тому числі поверхню озер -&nbsp;— 647 , 5 квадратних верст (736,9 кв. км), [[Дельта Волги | Волзької дельти]] -&nbsp;— 14674,8 квадратних верст (16700 кв. км). Дана територія включала весь простір від міста [[Царицин]] а до [[Каспійське море | Каспійського моря]], між річками [[Волга | Волгою]] та [[Ахтуба | Ахтуби]] і з включенням всіх островів з морського узбережжя. За своєю площею Астраханська губернія займала четверте місце серед губерній Європейської частини Російської імперії.
 
=== Рельєф ===
Рядок 38 ⟶ 36:
 
=== Гідрографія ===
Річка [[Волга]] розділяла Астраханську губернію на дві половини: лежить на правому її березі називалася Волзької, або [[Калмицька степ | Калмицької степом]], а знаходиться на лівому березі -&nbsp;— Заволжской, або [[Киргизька степ | Киргизької степом]] .
 
З набранням річки в Астраханську губернію в її перебігу помічаються деякі зміни: так, Волга, що йшла на південь, вступаючи всім своїм руслом в межі губернії, близько колонії Сарепти, раптом робить крутий поворот на схід, утворюючи перші луку; а потім біля селища [[Володимирівка (Астраханська область)|Володимирівки]], роблячи другу луку, направляється на південний схід і утримує цей напрямок до впадання свого в Каспійське море.
Рядок 44 ⟶ 42:
Верст за двадцять вище [[Царицин]] а Волга відокремлює від себе з лівого боку значний рукав [[Ахтуба | Ахтубу]], поточну на протязі до 500 верст майже паралельно з головним руслом Волги до Каспійського моря.
 
В межах Астраханської губернії Волга не приймає жодного скільки-небудь значного припливу, а сама відділяє безліч рукавів, які, в свою чергу, дроблячись на більш дрібні притоки, що носять назву єриків, проранов, подстепков, Узень, ильменей і &nbsp;т. &nbsp;д., безперервно переплітаючись, утворюють собою водний лабіринт. [[Дельта Волги | Волзька дельта]] починається, власне, з відділенням від Волги значного рукава її -&nbsp;— річки Бузана у Петропавлівській [[ватага | ватаги]], трохи вище Лебяжинском станиці. В нижній течії Волги налічують до 200 приток, і всі вони здебільшого відокремлюються з лівого боку Волги; найбільш чудові з них по багатоводдя: [[Ахтуба]], [[Бузан]], Б. [[Болда]], [[Камизяк ]], [[Чаган]], Іванчук і др.; з правого боку притоки починають відділятися від Волги здебільшого нижче Астрахані, з них назвемо: [[Бахтемір]], Кара-Булак і [[Чулпан]]. При впадінні в море Волга має до 70 усть, утворюючи низинну дельту, порослу непрохідним лісом очеретів, які у морських берегів призводять до утворення так званих «чорний». Розбившись на безліч рукавів, Волга в гирлах своїх сильно міліє, що і складає основну перешкоду для судноплавства в бік Каспійського моря.
 
На головному судноплавному її руслі «Бахтемір» при вигонах (W і NW) вітрах буває на мілинах до 2 ½ фут. і менш води; мілини, відомі під назвою «розсипів», такі: перша від Астрахані в 53 верстах -&nbsp;— Княжа, потім йде Шадінская, далі Ракушінская і остання Зюзінской. З [[1854]] &nbsp;р. на «Камизякском» рукаві Волги, який був обраний [[фарватер]] ом для сполучення з морем, проводилися роботи протягом 13 років, коштували більше 2 &nbsp;млн руб., Але не виправдали сподівань, які на них надій . Шторми і повінь 20 і [[21 жовтня]] [[1869]] &nbsp;р. зруйнували всі споруди, зроблені для покращення Камизякского фарватеру, внаслідок чого роботи були припинені, а з [[1874]] було розпочато поглиблення «Бахтеміровского» фарватеру допомогою землечерпальних машин, що продовжувалося і в 1890-і рр..
 
Крім Волги і Ахтуби з їхньою мережею водних приток, в губернії знаходяться наступні текучі води: на півночі, на кордоні з [[Саратовська губернія | Саратовської губернією]], тече невелика річка [[Сарпі]], пересихають влітку і складова витік цілої системи Сарпінскіх озер, лежачих у підніжжя [[Ергене | Ергене]]. Річка В'язівка ​​тече із заходу на схід, всього протягом 25 верст, має гірко-солону воду, пересихає, впадає в Волгу у с. В'язівка. На західному кордоні (з [[Область Війська Донського | Областю Війська Донського]]) налічується до 80 річок і струмків, що течуть з Ергене і живлять ланцюг озер, лежачих біля східного підніжжя цієї височини, або поточних на захід в притоки [[Дон]] а; велика частина цих джерел влітку висихає, деякі, як, наприклад, Еліста, Тенгуті, Акішбай та ін, мають постійне перебіг.
 
На півдні, на кордоні з [[Ставропольська губернія | Ставропольської губернією]], знаходяться два Манич: Західний тече в межі Області Війська Донського, Східний належить Астраханської губернії. [[Верхів'я]] обох Манич знаходяться на стику [[Ергенейская височина | Ергенейской височини]] зі [[Ставропольська височина | Ставропольської]] і лежать на висоті 11,5 саж. над рівнем Чорного моря. [[Східний Манич]] спочатку тече на південний схід, а потім, вступивши в низинну частину степу на сході і не доходячи верст сто до [[Каспійське море | Каспійського моря]], втрачається в системі озер, що носять назву Састінскіх, утворюючи непрохідні топи під назвою хаков, з яких найбільш відомі Джерлачіхакі. З'єднання вершин Манич в порожнисту воду подало привід для порушення питання про можливість пристрою судноплавного каналу між [[Азовське море | Азовським]] і Каспійським морями, але на підставі дослідження цієї місцевості двома експедиціями Головне управління шляхів сполучення в [[1859]] у висловилося , що роботи по влаштуванню каналу, не представляючи достатніх поруку в успіху, зажадали б величезних витрат, які не відповідають користь підприємства.
 
Річка [[Гайдук (річка) | Гайдук]], складова рукав річки Куми, наповнюється водою тільки навесні, лежить на південно-західному кордоні Ставропольської губернії.
 
Північно-східна частина Астраханської губернії ще менш наділена прісними водами. На самій півночі, на кордоні з Самарської губернією, тече невелика річка [[Єруслана (річка) | Єруслана]] з припливом р. Торгун; далі у північно-східного кордону лежать річки [[Великий Узень (річка) | Великий Узень]] та [[Малий Узень (річка) | Малий Узень]], що впадають в [[Камиш-Самарські озера]] і належать Астраханської губернії нижнім своїм перебігом; вода в них місцями солонувата, крім того, в степу знаходяться Гірка річка і р. Бульдургенді, недалеко від Ханської ставки -&nbsp;— обидві незначні і мають гірку, непридатну для пиття воду. Всі ці текучі води незначні, розташовані на околицях губернії, середина ж степи абсолютно позбавлена ​​проточних вод.
 
За дослідженнями р. Мушкетова, в Калмицької степу знаходяться два водоносних горизонти: верхній залягає серед каспійських відкладень на невеликій глибині від 2 до 6 саж. і містить солонувату або солону воду, другий, що залягає нижче каспійських опадів з додатком товщею третинних пісковиків на глибині 20 і більше саж., містить прісну воду. Місцеве населення користується для добування підгрунтової води перші водоносним горизонтом, для чого в місцях піщаних риються неглибокі колодязі, що носять калмицьке назву «худук», рідше зустрічається російське «копань». Худукі розкидані по всьому степу групами, у відстані від 10 до 30 верст, але в південній частині степу вони зустрічаються рідше, в відстані 50 і 70 верст, і мають воду, менш придатну для пиття. Крім того, в степу експлуатуються ще так звані «цандикі» -&nbsp;— це природні цистерни; вони утворюються в западинах, покритих шаром щільної, бурої глини, на якій збирається вода від талого снігу або випадаючого дощу, придатна до вживання на короткий тільки час.
 
[[Вододіл]] між [[Дон]] ом і [[Волга | Волгою]] в межах Астраханської губернії носить назву Ергене (по-калмицьких -'' крутизни'') і являє собою плоску [[височина]], що йде від колонії Сарепти на південь протягом 300 верст майже меридіональний і закінчується біля берегів Півд. Манич крутизною, званої Чалон-Хамур (або Таш-Муран). Найбільша висота Ергене у сел. Заповітного, 532 ф. вище за рівень Каспійського моря; на захід Ергене спускаються полого в Донську степ, східні їх схили круто обриваються в Волзьку степ, внаслідок чого при незначній своїй висоті Ергене з боку степу здаються горами. Східні схили їх порізані [[яр]] ами (балками), які на захід лежать близько один до одного; по цих ярах навесні шумлять струмки й річки, що живлять цілий ряд озер, лежачих у підніжжя Ергене; частина цих озер прісноводна (Цацінское, Алцин -Хута, М'яч-Толгота, Чілгір, [[Яшкуль]] тощо), або ж вони прісні тільки весною, а потім робляться гірко-солоними (ханат, Нарин-Хара, Кобдирь); деякі влітку звертаються в [[солончаки]], як, напр., Табун-Усун, або ж, висихаючи, покриваються соковитою травою, служачи місцями для багатого сінокосу (вушку-Нур, Сальвру та ін.) Грунт Ергене складають потужні пласти жовтої глини, так званий [[лес]].
Рядок 64 ⟶ 62:
Характеристичну рису південній частині степу становлять так звані [[Беровскіе горби]], що представляють собою ряд невисоких, не більше 4 саж., Які вишикувалися зі сходу на захід і розташованих паралельно пагорбів, причому вони сходяться підставами, маючи довжини від 1 ½ до 4 верст при ширині в 170 саж. На цих горбах збудовані рр.. Астрахань і [[Червоний Яр]]. Близько узмор'я безліч горбів виходить з-під води, яка, заливаючись між ними, утворює масу ильменей з цілим архіпелагом півостровів; місцевість ця, що лежить на південний захід від Астрахані, носить назву «Мочаг». Прибережна морська смуга має багато солоних і гірко-солоних озер, деякі оточені грязями, які мають цілющі властивості, як, напр., Тінакскіе бруду в 12 верстах на північний захід від Астрахані.
 
Переходячи до берегів Волги, ми бачимо, що річка в цій піщано-глинистої місцевості прорила собі ложе для свого русла в нестійкому, частиною сипучому грунті, утворивши долину в 30 і більше верст ширини, обмежену на схід лівим берегом Ахтуби. Вся ця долина, порізана на всіх напрямках протоками річки, утворює архіпелаг островів, що заливаються в повінь водою і складаються з намивний грунту; по берегах острова облямовані вузькою смугою лісу, що складається переважно з шелюги, і по спадении води представляють багату лугову рослинність; вся ця долина носить назву -&nbsp;— «займища».
 
За Ахтуби лежить на схід місцевість, що зливається з неозорими [[Середня Азія | середньоазіатськими]] степами, представляється в загальних рисах подібна до що лежить на захід. Найбільш піднесена північна частина її представляє кілька горбисту поверхню, похилу від берегів Ахтуби на схід і зливається з більш піщаної і низовинної рівниною; її піщано-глинистий грунт в нижчих місцях рясніє хорошими сіножатями і придатна до обробки, але місцями до того рихла, що легко перетворюється в сипучий пісок, район яких, з року на рік збільшуючись, згубно відбивається на заселеній місцевості, засинаючи пасовища, ріллі і утворюючи поля піщаних горбів -&nbsp;— [[бархан]] ів. Завдяки їх наступальному рухові деякі місцевості до того засипані піском, як, напр., Ханська ставка, селища Сеітовка і Хошеутовское та інші, що жителі змушені, як, напр., В останньому, переселятися; соляні озера, як, напр., Мухановське, Джамбайскіе робляться Підпесочне, і видобуток солі на них припиняється; те саме явище помічається в західній степу. У найбільш північних частинах східній степу зустрічається в Царевський повіті [[чорнозем]]. У цій смузі лежать і найбільш відомі своїм величезним вмістом солі озера Ельтон ([[Ельтон]]) і [[Баскунчак]] і гора Чапчачі, а також найбільші височини у вигляді окремих гір: [[Велике Богдо]] -&nbsp;— 524 ф., М. Богдо -&nbsp;— 96 ф., Арзагар -&nbsp;— 72 ф. та ін
 
Місцями зустрічаються бруду і топи, з яких найбільш відомі величезні Улан-Хакі, що лежать верст за п'ять від Ханської ставки і мають десятки верст у ширину і довжину, і озера з гірко-солоною і прісною водою. Далі до В., верст за 100 від берега Ахтуби, степ переходить в піщано-бугорной, що носить назву «Рин-піски». Піщані горби цій місцевості представляють піднесення різноманітної форми, між якими залягають луки, що мають нерідко 14 і більше верст ширини, покриті доброю рослинністю з аржанда та інших злаків, властивих степу. Ці горби, майже позбавлені рослинності, мало-помалу, по наближенні до моря, зникають і зі звичайних сипучих пісків переходять в жовті, безплідні, солончакові низини, місцевість стає багатою дрібними соляними озерами і грязями, з яких найбільш відомі Кизил-Хакі, а між гір Бістау знаходиться цілюще джерело, що носить назву Ассетюбе або Айсисар, гірко-солоного смаку, з температурою в 3 ° Ц., з сірчистим запахом.
Рядок 74 ⟶ 72:
=== Геологія ===
 
За своїм геологічного складу грунт Астраханська губернія належить до Арало-каспійської формації, пласти всюди горизонтальні і містять безліч солоних глин. Каспійські опади, що залягають на пісковиках і третинних глинах, досягають величезної [[потужність | потужності]] в 53 сажнів і складаються з переміжних шарів піску і різнобарвних глин -&nbsp;— червоно-бурих, синіх, зелених, і містять раковини, що належать каспійської фауні і здебільшого до форм, нині ще живуть.
 
Нижче Чорного Яру глинисті пласти стають більш тонкими, а іноді й зовсім зникають, і тоді переважає пухкий пісок, службовець до утворення дюн у берегів нижньої течії Волги, які особливо помітні у станиць Лебяжинском і годуновський і носять назву «толокняное гір».
 
Ергене представляють самостійну вісь підняття, послідувала в той час, коли вже взяли в облогу каспійські глини, і складаються з третинного жорнового пісковика, що лежить на синій глині, що належить до міоцену. Тільки в окремій височини луговий сторони є гірські породи більш давньої формації, а саме пермської і тріасової, що зустрічаються у м. Богдо. [[Опока]], або крейдяний [[мергель]], належить до крейдяний грунті. Пісковики Соляний Балки представляють жорновій камінь кращої якості. Близько сіл. Кормового зустрічаються уламки білого кварцу, лидийского каменю і залозистого пісковику. У балці «Хрести» знаходяться шари рухляк, обтяжені залишками викопних риб. Чалон-Хамур складний з вапняних пластів. Гіпс, що знаходиться в деяких балках, обпалюється для добування алебастру, уживаного тільки на білення [[хат]]. Крім того, в Ергене знайдені ознаки кам'яного вугілля, а [[залізні руди]] в сівбу. частини представляють в деяких балках потужні виходи. У Сарепти видобувається гончарна глина, у сел. СОЛОДНІК -&nbsp;— [[покрівельний сланець]], у Астрахані -&nbsp;— цегляна глина; а близько урочища «Еліста» знайдена фаянсова глина, що має при калі чисто-червоний колір. В деяких місцевостях є [[селітра]]. У гори Б. Богдо знайдено незначне родовище сірки і присутність [[нафта | нафти]]; височини лівого боку Волги, як Богдо і друг., Складаються переважно з гіпсу, але взагалі в Астраханській губ. важко очікувати розвитку будь-якої галузі гірничої промисловості, за винятком існуючої -&nbsp;— соляної. До нових утворень відносяться наноси Волги, піщані [[дюни]], вапняні [[туфи]] Ергене, солончаки і [[самосадочной озера | самосадочной]] солі. Кістки [[мамонт]] ів і інших тварин перебувають лише в наносах [[Волга | Волги]].
 
== Флора ==
 
Бідна [[степова рослинність]] ніде не представляє в Астраханському краї безперервного суцільного [[дерну]], а розсіяна як би островами; на більш піднесених місцях розташовуються численні види полину з їх сірувато-зеленим листям, а де місцевість солонувата, з'являються сорти солянок з темно-зеленим листям або сухі [[колючки]]; в більш низовинних місцях біліє [[ковила]], а низовини вкриті зеленою солодки і різними злаками; де ж грунт солонцюватих -&nbsp;— [[солянка]] ми з породи Salicorneae, темно- рожевого кольору, з товстими і соковитими листям; тільки луки та острови на Волзі та яри Ергене мають більш пишну рослинність. Стоячі води низовий Волги прикрашають [[Nymphea alba]] та [[Nelubium Speciosum]], β Caspicum.
 
== Адміністративний поділ ==
Рядок 92 ⟶ 90:
! [[Уезды России|Уезд]]
! [[Уездный город]]
! Площадь, <br />[[верста|вёрст]]²
! Население<ref name="Демоскоп Weekly" /> <br />([[1897]]), чел.
|-
| 1
| [[Астраханский уезд|Астраханский]]
| г. [[Астрахань]] (112&nbsp;880 чел.)
| style="text-align: right" |6499,0
| style="text-align: right" |219&nbsp;760
|-
| 2
| [[Енотаевский уезд|Енотаевский]]
| г. [[Енотаевка|Енотаевск]] (2826 чел.)
| style="text-align: right" |4852,0
| style="text-align: right" |76&nbsp;080
|-
| 3
| [[Красноярский уезд (Астраханская губерния)|Красноярский]]
| г. [[Красный Яр (Астраханская область)|Красный Яр]] (5593 чел.)
| style="text-align: right" |9463,0
| style="text-align: right" |65&nbsp;995
|-
| 4
| [[Царёвский уезд|Царёвский]]
| г. [[Царёв (Волгоградская область)|Царёв]] (6977 чел.)
| style="text-align: right" |18&nbsp;964,0
| style="text-align: right" |198&nbsp;022
|-
| 5
| [[Черноярский уезд|Черноярский]]
| г. [[Чёрный Яр (Астраханская область)|Чёрный Яр]] (4226 чел.)
| style="text-align: right" |11&nbsp;858,0
| style="text-align: right" |100&nbsp;316
|-
| 6
| [[Калмыцкая степь]]
| -
| style="text-align: right" |67&nbsp;246,0
| style="text-align: right" |128&nbsp;573
|-
| 7
| Внутренняя Киргизская орда
| с. [[Урда (Казахстан)|Ханская Ставка]] (2564 чел.)
| style="text-align: right" |70&nbsp;781,0
| style="text-align: right" |214&nbsp;796
|}
 
У всіх п'яти повітах складалося ([[1888]]) 157 сільських товариств, 47 [[Волость (Росія) | волостей]], 13 [[стан]] ів і 89 урядніческіх ділянок. Всього маєтків і сіл в губернії -&nbsp;— 189, крім 13 станиць астраханських козаків, ватаг і хуторів. Число будівель в селах п'яти [[Повіти Росії | повітів]] складалося з 231 кам'яних і 56472 дерев'яних будинків. У губернії було 167 церков і 4 монастиря ([[1887]]).
 
В [[1917 рік]] у Киргизька степ була виділена в окрему [[Букеевская губернія | Букеевской губернію]]. В [[1919]] у Царевський і Черноярскій повіти відійшли до [[Царицинському губернія | Царицинської губернії]]. Через рік Калмицька степ стала частиною [[Калмицька АТ | Калмицької АТ]]. В результаті, в Астраханській губернії залишилося 3 повіту: Астраханський, Енотаевскій і Красноярський. В [[1925]] у повіти були скасовані, а замість них утворені райони: Баскунчакское, Бірючекосінскій, Болхунскій, Енотаевскій, Зацаревскій, Ікрянінскій, Камизякскій, Красноярський, Могойскій, Нікольський, різночинський, Трусовском, Харабалинська<ref>{{книга
Рядок 190 ⟶ 188:
|}
 
Осіле населення Астраханської губернії в [[1888]] &nbsp;р. складалося з 479 980 д. об. п., 245 079 &nbsp;м п. і 234901 ж. п., переважно з великоросів, малоросів (переселенців різних губерній Росії) і з [[юртовськом татари | татар юртовськом]] та [[кундровскіе татари | кундровскіх]] (див. [[астраханські татари]]): щільність сільського населення становить 11 , 6 челов. на 1 кв. версту. Крім того, в Калмицької степу приблизно вважалося 138980 д. об. п. і в Киргизькій -&nbsp;— 237 520 д. об. п., між ними мало [[Татари-каракалпаки | каракалпаків]] та [[трухмени | туркмен]].
 
За віросповіданням населення складалося: з православних -&nbsp;— 420 699 д. об. п., розкольників -&nbsp;— 12 002, вірмено-Григоріян -&nbsp;— 6364, римо-католиків -&nbsp;— 1183, евангел.-лютеран -&nbsp;— 585, євреїв -&nbsp;— 872, [[мусульмани | магометан]] -&nbsp;— 276 759, ламаітов -&nbsp;— 136 735, інших сповідань -&nbsp;— 1713.
 
В іншому населенні число жителів за походженням складалося з дворян потомствених і особистих -&nbsp;— 2665 д. об. п.; духовенства православного ченця -&nbsp;— 120, білого -&nbsp;— 1736, вірмено-григоріанського -&nbsp;— 97, римо-католицького -&nbsp;— 1, єванг.-лютеранського -&nbsp;— 5, [[Дворяни-мусульмани в Російській імперії | магометанського]] -&nbsp;— 383, іудейського -&nbsp;— 3; громадян потомствених і особистих -&nbsp;— 647; купців -&nbsp;— 2354; міщан і цехових -&nbsp;— 65 122; різночинців -&nbsp;— 1724; селян всіх найменувань -&nbsp;— 348 066; колоністів -&nbsp;— 169; вільних матросів і штурманів -&nbsp;— 72; регулярного війська -&nbsp;— 1621; козаків -&nbsp;— 16 404; запасних нижніх чинів -&nbsp;— 8002; відставних нижніх чинів -&nbsp;— 28852; іноземних підданих -&nbsp;— 1131; осіб, які не належать до згаданих розрядами, -&nbsp;— 807.
 
Число шлюбів в осілого населення показано -&nbsp;— 5167; число народжених 29 753, а померлих -&nbsp;— 20 080, приріст населення в 9673. За середнім висновку (Шперк) за 17 років в осілого населення губернії щорічно народжується на 100 д. -&nbsp;— 5,7; помирає 3,7. З часів року найбільш вмирає влітку -&nbsp;— 33,5%, потім весною -&nbsp;— 23%, зимою 22,7% і восени 20,8 %.
 
=== Национальный состав в 1897 году<ref>[http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_lan_97_uezd.php?reg=30 Демоскоп Weekly &nbsp;— Приложение. Справочник статистических показателей<!-- Заголовок добавлен ботом -->]</ref> ===
[[Файл:Астраханская губерния из Бенке.jpg|thumb|250px|Герб губернии c оф.описанием, утверждённый [[Александр II|Александром II]] ([[1856]])]]
{| class="wikitable"
Рядок 212 ⟶ 210:
|-
| Губернія в цілому
| 40,8 %
| 25,0 %
| 13,8 %
| 13,3 %
| 5,3 %
| …
| …
|-
| Астраханский
| 74,7 %
| 3,3 %
| 1,8 %
| …
| 13,9 %
| 1,9 %
| …
|-
| Енотаевский
| 69,4 %
| 3,6 %
| 8,5 %
| 18,0 %
| …
| …
Рядок 239 ⟶ 237:
|-
| Красноярский
| 41,2 %
| 43,6 %
| …
| 1,7 %
| 12,6 %
| …
| …
|-
| Царевский
| 54,8 %
| 2,2 %
| …
| 38,2 %
| 2,2 %
| …
| 1,5 %
|-
| Черноярский
| 50,5 %
| …
| 4,6 %
| 40,7 %
| 3,2 %
| …
| …
|-
| Калмыцкая степ
| 3,3 %
| …
| 95,3 %
| …
| …
Рядок 274 ⟶ 272:
| …
|-
| Внутрішня <br />Киргизькая орда
| …
| 96,5 %
| …
| …
| 2,7 %
| …
| …
Рядок 293 ⟶ 291:
* [http://blacksearcher.ru/forum/viewtopic.php?t=15 Памятная книжка и адрес-календарь Астраханской губернии 1873–1917, PDF]
* [http://oldbooks.ax3.net/BookLibrary/02000-Astrahanskaya-gub.html Библиотека Царское Село, книги по истории Астраханской губернии (Памятные книжки), PDF]
* [http://new.runivers.ru/maps/podratlas/12 Карта Астраханской губернии из «Атласа» А. &nbsp;А. &nbsp;Ильина 1876 года] (перегляд на рушії Google на сайті runivers.ru)
* [http://www.astrakhan3d.ru/raznoe/ploshchad-petra-pervogo/ Astrakhan3d.ru &nbsp;— Площадь Петра Первого в 3D]
 
{{Адміністративно-територіальний поділ Російської імперії}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Астраханська_губернія