Мальтійський хрест: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 7:
У XIII столітті при магістрові Раймунді де Пюї орден став вселенським, як сама церква, розділеним на вісім (універсальне число напрямків простору) «мов», що представляють головні держави феодальної Європи. Назва «госпітальєри св. Іоанна» лицарі зберегли, так само як і червону мантію з вишитим білим шовком восьмикутним хрестом - символом цнотливості і восьми лицарських чеснот. Лицарські чесноти - віра, милосердя, правда, справедливість, безгрішність, смиренність, щирість, терпіння. Чотири напрямки хреста говорили про головні християнські чесноти - розсудливість, справедливість, силі духу і стриманості. Орденська печатка зображала хворого на ложі з таким же хрестом в головах і світильником у ногах.
Іноді називається хрестом Святого Іоанна Єрусалимського, або Георгіївським хрестом. Символом лицарів Мальтійського ордену став білий восьмикутний хрест, вісім кінців якого позначали вісім блаженств, які очікують праведника в потойбічному світі. Зараз цим хрестом користуються санітарні бригади святого Іоанна (Англія).
 
== Герби в Росії ==
Мальтійський хрест, як символ ордену святого Іоанна, ненадовго був включений до складу повного герба Російської імперії імператором Павлом I. У тексті «Маніфесту про повний герб Всеросійської імперії», затвердженого імператором 16 грудня 1800 р. говорилося: «Сприйняли Титул Великого Магістра Державного Ордену Святого Іоанна Єрусалимського, з'єднали Ми і Хрест Орденський з Гербом Нашим»<ref>[http://sovet.geraldika.ru/article/16548 Манифест о полном гербе Всероссийской империи (1800)] {{ref-ru}}</ref>. Однак, цей Маніфест не був надрукований, а після смерті Павла I, Олександр I указом від 26 квітня 1801 р. повелів вживати Державний герб без хреста Іоанна Єрусалимського<ref>[http://sovet.geraldika.ru/part/29 Россия и Державный Орден: эмблематическое отражение межгосударственного союза] {{ref-ru}}</ref>.
Мальтійський хрест з'явився також в деяких російських дворянських гербах: князів Аргутінскіх-Долгоруких, баронів Вельго (Вельо), графів Орлови-Денісови, графів Голеніщеви-Кутузови-Толсті.