Отамановський Валентин Дмитрович: відмінності між версіями

Отамановський Валентин Дмитрович (псевдонім: Золотополець) народився 27 лютого (за ст. с. 14 лютого) 1893&nbsp;р. в с. [[Велика Яблунівка|Яблунівка]] Смілянської волості Черкаського повіту Київської губернії (нині Смілянський район Черкаської області)Народився у багатодітній родині дрібного службовця, рахівника цукроварні графів [[Бобринські|Бобринських]].<ref>Кароєва Л. Р., Шпильова Л.&nbsp;М.&nbsp;Валентин Дмитрович Отамановський // Подільська старовина.&nbsp;— Вінниця, 1993.&nbsp;— С. 6-13. </ref> Дід Валентина був кантоністом («миколаєвським» солдатом з аракчеєвських поселень) і під час 25-літньої військової служби став фельдшером-практиком, брав участь в [[Оборона Севастополя (1854—1855)|обороні Севастополя 1854–1855&nbsp;рр.]]

В 1920 році повертається на Україну та переїздить до [[Вінниця|Вінниці]]. Зміна місця проживання була викликана необхідністю роботи в архіві, де збереглись першоджерела з історії [[Магдебурзьке право|магдебурзького права]] України, зокрема Поділля і Вінниці. До міста він забирає хворого паралізованого батька та сестру. Влаштовується завідуючим українським відділом Вінницької філії Всенародної бібліотеки [[Національна академія наук України|ВУАН]], а в березні 1922&nbsp;р. очолює її, одночасно працює над монографією про середньовічну міщанську громаду Вінниці.<ref> ЗВІТ про роботу III-го соц.-екон. відділу // Вісті ВУАН.&nbsp;— 1929.&nbsp;— №&nbsp;5/6.&nbsp;— С 7-10. Із змісту: (Обговорення дис В. Д. Отамановського «Вінницька міщанська громада магдебурзького права»). — С. 9.</ref> Дослідження робить на основі рукописних та друкованих першоджерел XIV—XVIII ст. німецькою, польською, давньоруською мовами та латиною, виявляючи талант не лише історика, а й глибокі знання лінгвіста, адже загалом Отамановський володів сімома європейськими мовами. У квітні 1924 року відкриває науково-методичний краєзнавчий центр - [[Кабінет виучування Поділля]], який поклав початок систематичному комплексному досліженню краю та поширенню знань з його історії, культури, природи, народного господарства. До роботи у Кабінеті було залучено близько 30 вчених, об'єднаних у колегію наукових консультантів — керівний науковий орган Кабінету.<ref>КАРОЄВА Л. Р. Краєзнавча діяльність Кабінету вивчення Поділля в 1920-ті роки // IV респ. наук. конф. з іст. краєзнавства: Тези доп. і повідомл. — К., 1989. — С. 42-43.</ref> Кабінет виучування Поділля згуртував місцевих науковців, аматорів-краєзнавців для дослідницької роботи по вивченню рідного краю, створив бібліотечно-бібліографічну базу для дослідників, проводив просвітницьку роботу. Від першого дня існування Кабінету В. Д. Отамановський брав найактивнішу участь у його роботі як консультант з історії права, а з 1925 року очолював всю науково-координаційну діяльність Кабінету.