Таджицька мова: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 92:
Створення [[Таджикістан|Таджицька Радянська Соціалістична Республіка]] усередині [[Радянський Союз|СРСР]] у 1929 допомогло зберегти таджицьку, яка разом з російскою стала державною мовою республіки. Велика кількість таджиків залишилися за межами республіки, здебільшого в Узбекистані, що стало джерелом напруги між таджиками і узбеками. Ні [[Самарканд]], ні [[Бухара]] не увійшли до складу Таджицької РСР, незважаючи на їх величезну історичну роль в таджицькій історії. Після створення Таджицького РСР чимало етнічних таджиків виїхало з Узбецької РСР особливо до столиці [[Душанбе]], що справило істотний вплив на політичне, культурне та економічне життя республік. Вплив цього притоку етнічних таджицьких іммігрантів з Узбецької РСР більше всього доводить той факт, що літературна таджицька мова заснована саме на північно-західних діалектах, а не на центральних, якими говорять в Душанбе і сусідніх областях.
[[Фонетика]] таджицької включає 6 [[голосний звук|голосних]] та 24 [[приголосний звук|приголосних]] звуки. [[Граматика|Граматична]] будова — флективно-аналітична. [[Іменник|Іменники]] втратили давню систему відмінювання. Відсутні категорії [[відмінок|відмінку]] та [[рід (мовознавство)|роду]]. Відмінкові стосунки висловлюються синтаксично. Розповсюдженим засобом зв'язку між іменами є [[ізафет]]. [[Дієслово]] має багато аналітичних форм та сполучень. [[Час (мовознавство)|Часові]] значення тісно переплетені з [[вид (мовознавство)|видовими]]. Дієслово розрізняє такі [[Спосіб (мовознавство)|способи]]: дійсний, наказовий, умовний, припустимий. Форми
[[Літературна мова]] сягає єдиної [[фарсі|перської мови]] IX — XV століть. У радянську епоху літературну перську мову на території Таджикістану було виокремлено у мову таджицьку та наближено її до розмовної.
| |||