Кримські готи: відмінності між версіями

[[Файл:Caffa_and_Theodoro.png|thumb|300px|Крим в середині [[XV]]  ст.]]

[[Файл:ФУНА 3.jpg|thumb|200px|Герби князів [[Феодоро]] із надпису 1459  р., знайденого під час розкопок Фуни.]]

'''Кри́мські го́ти''' - — етнічна група [[готи|готів]], одного з германських племен, що відкочували під час [[Велике переселення народів|Великого Переселення народів]] у [[III]] столітті в райони Північного [[Причорномор'я]], а згодом до [[Крим]]у. Останні епіграфічні дані про існування готів у Криму відносяться до ІХ століття. Раніше слово «гот» з [[етнонім]]а перейшло в особисте ім'я (знайдено на одному з надгробків). Імовірно, вони поступово були [[асиміляція|асимільовані]] [[Греки в Україні|греками]], втративши свою релігію ([[аріанство]]), але досить довго зберігаючи готську мову.

== Поява і життя готів у Криму ==

Готи опинилися в Криму в ході міграцій у [[III]] столітті нашої ери. Найімовірніше, за мовою і культурою кримські готи були ближче до своїх сусідів [[остготи|остготів]], що оселилися у північному Причорномор'ї, ніж до [[вестготи|вестготів]]. У Криму готи швидко захопили і асимілювали залишки [[скіфи|скіфів]] і зайняли весь півострів, крім [[Херсонес]]а. Наприкінці [[III]] століття]] готи взяли під контроль [[Боспорське царство]], зберігаючи традиції військової демократії. Готи наймалися на службу до [[Римська імперія|Римської імперії]], брали участь в різних військових походах. Серед готів швидко поширилося [[християнство]] ([[аріанство]]). До середини [[IV]] століття]] після занепаду Боспорського царства готи стали головною політичною силою на півострові.

У роки панування [[гуни|гунів]], а потім [[булгари|булгар]] і [[авари|аварів]] в північному Причорномор'ї (кінець [[IV]] - — початок [[VI]] століть) кримські готи виступали в якості своєрідного буфера між римським ([[Візантія|візантійським]]) [[Херсонес]]ом та азіатськими [[кочівники|кочівниками]]. З посиленням візантійського впливу в Криму на початку [[VI]] століття]] готи вливаються в греко-візантійську громаду півострова, ймовірно, в якості її військово-адміністративної складової, хоча за повідомленнями [[Прокопій Кесарійський|Прокопія Кесарійського]], основним заняттям готів у Криму було [[землеробство]].

Процес асиміляції кримських готів тривав кілька століть. Останні епіграфічні дані про готів в Криму відносяться до [[IX]] століття]], до того часу слово «гот» перетворилося на особисте ім'я (ймовірно, вказувало на походження). Назва «Готія» щодо південно-західного Криму протримався всього [[Середньовіччя]]. Зокрема, в [[XIII]]-–[[XIV]] [[генуезці]] називали свої володіння в західній частині південного берега Криму [[Генуезькі колонії у Північному Причорномор'ї|Приморською Ґотією]] (''Gothia Maritima''), також Ґотією часто іменувалося князівство, відоміше в історичній літературі як [[Феодоро]]. За словами мінорита [[Рубрук|Вільгельма де Рубрука]], що мадрував у [[1253]] році з [[Константинополь|Константинополя]] до татар, на південному узбережжі Криму були замки, в яких «було багато готів, мова яких германська (''teutonicum'')».

== Кримські готи як об'єкт криптоетнологіі ==

У [[XVI]] столітті фламандець А.де Бусбек (аристократ, який служив в якості посла Священної Римської імперії в Османській імперії), в листі повідомляв, що розмовляв з двома кримськими готами і створив короткий словник кримсько-готської мови (близько 70 слів, схожих з готською лексикою «" Біблії Ульфілія »"). Щоправда сам Кримський півострів Бусбек не відвідував, а розмова відбувалася в [[Стамбул]]і. Співрозмовники повідомили Бусбека, що кримські [[хан]]и набирають для свого війська з числа готів загін піхоти чисельністю 800 осіб. Ні до, ні після Бусбека жодних документальних свідчень про існування в Криму [[готська мова|готської мови]] немає.

Наприкінці [[XVIII]] століття]] низка дослідників виділяли серед кримських татар групи населення, що за фенотипом сильно відрізнялися від інших кримських татар, греків і тюрків (світла шкіра і волосся, блакитні очі тощо). Цей фенотип і до цього дня зберігають кримські татари - — вихідці з деяких сіл південного берега Криму (Нікіта, Кючюк-Ламбат) і Бахчисарайського району. Деякі дослідники вважають їх нащадками готів, інші пояснюють їх незвичайний фенотип походженням від бранців, захоплених в різних країнах.

Наприкінці [[XIX]] - — першої третини [[XX]] століть з'являється низка робіт, в яких описується «готська історіографія» пізнього середньовіччя. Вважаючи повідомлення Бусбека і зустрічі з блакитноокими кримцями достатніми підставами для твердження про існування в Криму готської громади, ці автори (А. Васильєв та ін.) вважали, що християнське населення Криму в середні віки було представлено в основному готами або, принаймні , готи були елітою в цих спільнотах. Ці публікації були використані [[нацизм|німецькими нацистами]] для обґрунтування історичної приналежності [[Крим]]у і [[Причорномор'я]] до «арійської території», нацистське керівництво передбачало створити в Криму німецьку колонію під назвою «''Ґотенланд''» (земля готів).

* Фадеева Т. М., Шапошников А.  К.  Княжество Феодоро и его князья. Симферополь, 2005.