Велика Горожанна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Vicarman (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 35:
}}
'''Вели́ка Горожанна''' — [[село]] в Україні, [[Миколаївський район (Львівська область)|Миколаївському районі]] [[Львівська область|Львівської області]]. Населення становить 1070 осіб. Орган місцевого самоврядування - Великогорожанська сільська рада. Перша згадка села датується [[1433]] роком.
 
== Назва ==
 
Оскільки поселення отримало статус міста, то й жителі довколишніх сіл називали сусідів-міщан «горожанами». З часом від містечка відділилось невеличке село — Мала Горожанна, тож аби розрізняти населені пункти, за першим закріпилась назва «Велика Горожанна».
 
== Історія ==
 
Перша згадка датується [[1433]] роком.
 
=== Магдебурзька історія ===
Через 15 років після першої згадки, у [[1448|1448-му]], поселення дістало магдебурзьке право й звання міста. Тож і звалось воно у ті часи «Горожанною» або «Рожаною». [[1453]] року містечко стали називати «Горожанна Велика». У [[1463]] році королівська комісія земляними валами провела розмежування поміж Великою Горожанною та сусіднім містечком [[Вербіж]].
Рядок 56 ⟶ 51:
 
=== Антипоміщицькі повстання ===
[[1621]] року Горожанна зазнала чергового татарського нападу. Аби відбудувати поселення, на початку [[1624]] року король передав його в оренду королівському ротмістрові В. Средзінському. Та вже за рік його урядування в селі виникає новий конфлікт, який закінчується кривавою сутичкою. За свідченнями представника орендатора економа Лятковського, селяни «зібрались на подвір’ї одного з господарів, принесли із церкви хрест й присягнули не відступати до останнього, а в разі поразки піти всім на Запоріжжя». Люди вдерлися у панський двір й перекинули ліжко із шляхтичем К. Кемеровським. За той час ротмістр для придушення бунту привів у Горожанну польських жовнірів. Вони вчинили жорстоку розправу: зґвалтували більшість жінок та побили чоловіків. Двоє горожанців — П. Федьків та О. Тимчишин за кілька днів померли від побоїв.
 
Після розправи над селянами економ Лятковський ще й звернувся зі скаргою до львівського міського суду. Проте 14 липня [[1625]] року король видав декрет, яким тільки закликав обидві сторони до примирення. Остаточне рішення по цій справі виніс королівський [[референдарський суд]]: залишив візницьку та інші повинності, а панщину встановив три дні на тиждень від обіду. За вбивство П.Федьківа орендатора виправдано через те, що воно трапилось під час виступу, вчиненого селянами. Водночас двох організаторів бунту — Андрушка й Толоська засуджено до страти. Аби заспокоїти обурене судовим рішенням населення Горожанни, король передав село іншому шляхтичеві-орендарю.
[[1621]] року Горожанна зазнала чергового татарського нападу. Аби відбудувати поселення, на початку [[1624]] року король передав його в оренду королівському ротмістрові В.Средзінському. Та вже за рік його урядування в селі виникає новий конфлікт, який закінчується кривавою сутичкою. За свідченнями представника орендатора економа Лятковського, селяни «зібрались на подвір’ї одного з господарів, принесли із церкви хрест й присягнули не відступати до останнього, а в разі поразки піти всім на Запоріжжя». Люди вдерлися у панський двір й перекинули ліжко із шляхтичем К. Кемеровським. За той час ротмістр для придушення бунту привів у Горожанну польських жовнірів. Вони вчинили жорстоку розправу: зґвалтували більшість жінок та побили чоловіків. Двоє горожанців — П. Федьків та О. Тимчишин за кілька днів померли від побоїв.
 
Після розправи над селянами економ Лятковський ще й звернувся зі скаргою до львівського міського суду. Проте 14 липня [[1625]] року король видав декрет, яким тільки закликав обидві сторони до примирення. Остаточне рішення по цій справі виніс королівський референдарський суд: залишив візницьку та інші повинності, а панщину встановив три дні на тиждень від обіду. За вбивство П.Федьківа орендатора виправдано через те, що воно трапилось під час виступу, вчиненого селянами. Водночас двох організаторів бунту — Андрушка й Толоська засуджено до страти. Аби заспокоїти обурене судовим рішенням населення Горожанни, король передав село іншому шляхтичеві-орендарю.
 
Нове напруження вибухнуло [[1643]] року, коли жителі відмовились виконувати всі повинності. 12 селян засуджено, а 25 — втекли до нового міста Стрілиська. Новий орендар Горожанної Пшедвойовський звертався до власника Стрілиськ та короля, але повернути втікачів не зміг.
Рядок 66 ⟶ 60:
 
=== Сільський ренесанс ===
 
Орендатор Сокольницький заселив до Великої Горожанної дев'ять сімей, звільнивши їх від повинностей на п’ять років.
 
Рядок 80 ⟶ 73:
 
=== Виступ проти поляків ===
 
[[1846]] року до Великої Горожанної прибули рештки польських повстанців з гуртка С. Дембовського. Напередодні поляків у Львові розгромило австрійське військо, тож рештки загону спробували підбурити до повстання проти уряду селян Великої Горожанної. Та їхні намагання завершились сутичкою, у ході якої селяни роззброїли повстанців і передали їх урядовим військам.
 
Рядок 86 ⟶ 78:
 
Поляки вважали одним з винуватців сільського виступу греко-католицького пароха Горожанни Великої. З цієї причини його син, також священик, з часом не міг отримати парафію з приватних рук і був змушений шукати таку, де право презенти було в греко-католицького ординаріату.
 
 
На честь звільнення від панщини в селі встановлено хрест. Але значна частина землі залишилась у поміщиків. Лиш [[1908]] року, коли відбувся продаж маєтку Гауснер-Мангольт, селяни викупили решту землі.
Рядок 101 ⟶ 92:
 
== Пам'ятки ==
* Введенська церква 1798 року. Її збудували за гроші парафіян села невідомі майстри. До речі у львівському [[Національний Музеймузей іменіу Андрея ШептицькогоЛьвові|Національному Музеї імені Андрея Шептицького]] зберігся експонат із цієї церкви — портрет єрусалимського патріарха Якова авторства львівсько-жовківського маляра [[Йов Кондзелевич|Йова Кондзелевича]].
 
* Введенська церква 1798 року. Її збудували за гроші парафіян села невідомі майстри. До речі у львівському [[Національний Музей імені Андрея Шептицького|Національному Музеї імені Андрея Шептицького]] зберігся експонат із цієї церкви — портрет єрусалимського патріарха Якова авторства львівсько-жовківського маляра [[Йов Кондзелевич|Йова Кондзелевича]].
 
== Посилання ==
* http://mklviv.info/index.php?option=com_content&task=view&id=95
 
* [http://decerkva.org.ua/2mykV.html Деревяна церква Введення Пр. Богородиці 1798]
http://mklviv.info/index.php?option=com_content&task=view&id=95
* http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/um/um4-5/Statti/2-ZAYARNIUK%20Andriy.htm#_edn12
 
[http://decerkva.org.ua/2mykV.html Деревяна церква Введення Пр. Богородиці 1798]
 
http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/um/um4-5/Statti/2-ZAYARNIUK%20Andriy.htm#_edn12
 
{{Ukraine-geo-stub}}