Константа кислотної дисоціації: відмінності між версіями

Експериментально константу кислотної дисоціації можна визначити методом [[титрування]]. Для цього до розчину досліджуваної кислоти відомої концентрації малими порціями додають розчин лугу, зазвичай [[гідроксид натрію|гідроксиду натрію]], відомої концентрації, після кожного додавання вимірюють [[pH]]. На основі отриманих даних будують криву титрування у координатах pH/кількість доданого лугу, приклад кривої титрування [[оцтова кислота|оцтової кислоти]] наведений на рисунку справа.

На початку титрування більшість молекул слабкої кислоти перебувають у протонованій формі (AH). Додані у розчин іони OH^- з'єднуються із H⁺ утворюючи H₂O, відповідно, зменшення [H⁺] це призводить до дисоціації протонів від молекул кислоти. Так відбувається до тих пір, поки кислота не буде повністю депротонована (A^-). Посередині кривої титрування (коли було додано половину кількості лугу, необхідної для повного депротонування кислоти) [AH] = [A^-] і pH розчину буде рівним pK_a слабкої кислоти згідно із [[рівняння Гендерсона-Гассельбаха|рівнянням Гендерсона-Гассельбаха]]<ref name=lenin>{{cite book

|pages=58—5958—60}}</ref>.: