Ян Замойський (коронний гетьман): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 39:
}}
 
'''Ян Замойський''' ([[1541]]–[[1605]]) — [[великий гетьман коронний]] (1581—1605), польський державний діяч.
 
[[Кальвінізм]], що робив у той час великі успіхи серед шляхти, знайшов собі прихильника в особі батька Яна, Станіслава Замойського, [[каштелян]]а холмського, що виховав свого сина також за законами цієї релігії. У [[1560]] р. Станіслав Замойський відправив сина за кордон для закінчення освіти. Побувавши в [[Париж]]і та [[Страсбург|Страсбурзі]], він віддався в [[Падуя|Падуї]] старанному вивченню латинської мови і юриспруденції. Результатом його занять був твір «[[De Senatu Romano]]». Цілком ймовірно, під час перебування в Італії в його релігійних переконаннях почав відбуватися переворот, що незабаром привів його до переходу в [[католицизм]]. Повернувшись на батьківщину, він поступив працювати секретарем у королівську канцелярію, упорядкував державний архів й мав нагоду ґрунтовно познайомитися при цьому з державними законами Польщі, а також з різними важливими політичними документами.
 
Під час міжцарів'я [[1572]] р. Замойський почав відігравати помітну роль на з'їздах і сеймах під час міжцарів'я [[1572]] р. Після обрання на польський престол короля [[Генріх III (король Франції)|Генріха III Валуа]] в числі послів до нього був відправлений і Замойський, що був у той час старостою белзьким. Йому вдалося здобути прихильність Генріха, що подарувало йому багате [[Книшинське староство]]. Під час другого міжцарів'я Замойський став на чолі партії пястовців, тобто бажаючих бачити у ролі короля поляка. Перехід його в ряди прихильників обрання [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]] пояснюється тим, що польська корона віддавалася останньому під умовою одруження із сестрою покійного короля [[Сигізмунд II Август|Сигізмунда II Августа]] — [[Анна Ягеллонка|Анною]], єдиною на той час представницею колишнього польського королівського дому.
 
Ім'я Замойського тісно звпов'язане з царюванням [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]], для якого він був неоціненним помічником за своєю енергією, нелюбов'ю до магнатів та великою популярністю серед шляхти. Новий король поспішив зробити Замойського віце-канцлером, а потім канцлером і коронним гетьманом. Замойський користувався тепер небувалою в Польщі владою й значенням. До того ж він поріднився із самим королем, вступивши в третій шлюб із племінницею Баторія, Гризельдою ([[1583]]).
 
Замойський був душою всіх проектів внутрішніх перетворень у Польщі, а також брав активну участь у військових походах Баторія. Зі смертю останнього положення Замойського стало важким, тому що він мав масу ворогів серед магнатів; особливо ненавиділи його [[Зборовські]]. Проте йому вдалося в період третього міжцарів'я провести обрання Сигізмунда, королевича шведського, що походив по матері від Ягеллонів; обраного другою партією в королі польські ерцгерцога австрійського Максиміліана Замойський розбив у битві під Бичиною ([[1588]]) і взяв у полон. З першої ж зустрічі із Сигізмундом III Замойський відчув до нього антипатію і незабаром зовсім з ним розійшовся. Зовнішній політиці короля, що знаходився під впливом Австрії, Замойський не тільки не співчував, але, вважаючи її згубною для Польщі, якомога активніше їй протидіяв. Зі своєї сторони, король заважав Замойському у реалізації його планів.
Рядок 52:
 
З багатьма вченими й письменниками він перебував у добрих стосунках, любив оточувати себе ними і чинив їм заступництво. У [[1580]] р. на місці свого рідного гнізда Скоковки Замойський заснував м. Замость та улаштував там у [[1594]] р. академію за зразком італійських університетів. Тоді ж перебудував [[Красниставський замок]]. Процвітати вона не могла, так як не мала належних засобів існування. Католицька реакція, що охопила Польщу в період царювання Баторія, знайшла в особі Замойського сильну опору. Він увів єзуїтів навіть у свій будинок, що звернули другу дружину його Христину (уроджену Радзивілл) із протестантизму до католицизму.
 
<br />
== Посилання ==
<br />
'''Джерела та література'''
* [[Радослав Сікора]]: ''З історії польських крилатих гусарів''. Київ: ''Дух і літера'', 2012. ISBN: 978-966-378-260-7. [http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].