Стефан II (неаполітанський дука)

Григорій I (†799), неаполітанський дука (756—766), який володів титулом консула та був лідером місцевої аристократії на час призначення його патрицієм Сицилії. Близько закінчення його правління Неаполь був практично незалежним. У період, який тривав після його зречення та до обрання дукою Сергія I в 840 дукат пережив певну кризу.

На початку правління Неаполь все-ще був лояльним до Візантії, де на той час панувало іконоборство. У 761 Стефан не прийняв призначеного папою Римським єпископа Неаполя Павла, який був противником іконоборства. Пізніше Стефан відмовився від підтримки цього напрямку в релігії, а тому в 764 єпискоа Павло зайняв свій престол.

Після 12 років мирного правління Неаполь вразила чума, після епідемії якої населення міста зменшилось у 10 разів. Від цієї хвороби помер і єпископ Павло. Городяни проголосили дуку Стефана своїм єпископом. Стефан зрікся престолу та був висвячений єпископом папою, передавши правління своєму синові Григорію. Він мав ще 2 синів - Цезаря та Феофилакта.

Джерела

• Gay, Jules. L'Italie méridionale et l'empire Byzantin: Livre I. Burt Franklin: New York, 1904.
• Chalandon, Ferdinand. Histoire de la domination normande en Italie et en Sicilie. Paris, 1907.