Палатинська антологія: відмінності між версіями

Вірші, вміщені в збірку неоднорідні з художнього погляду, серед них містяться твори таких поетів, як [[Агафій]], [[Асклепіад]], [[Антіпатр]], [[Антіпатр з Фессалонік]], [[Геділ]], [[Каллімах (поет)|Каллімах]], [[Леонід Тарентський]], [[Мелеагр]], [[Носід]], [[Посейдіпп]], [[Теокріт]]. Збірники епіграм почали створюватися досить рано, щонайпізніше на початку елліністичного періоду, як про те свідчать папірусні знахідки. Першу справжню антологію, про яку нам відомо, склав [[Мелеагр]] бл. [[70 до Р.Х.|70 до н. е.]] і назвав її ''Вінець'' (''Stephanos''). Він долучив туди свої власні епіграми й епіграми 47 поетів, починаючи з [[Архілох|Архілоха]] і до своїх сучасників. Бл. [[40 до Р.Х.|40 до н. е.]] [[Філіпп з Фессалонік]] видав новий ''Вінець'', що охоплював його епіграми й епіграми 13 інших поетів, більш пізніх, ніж [[Мелеагр]]. Обидва ці збірника були складені за абеткою (відповідно до імен авторів). В наступні роки і століття створювалися безліч збірників епіграм. Найзначнішим з них представляється збірник [[Агафій|Агафія]], прозваного Схоластом, середини [[4 століття|ІV ст.]], під назвою ''Коло'' (''Kyklos''). Ці три збірники епіграм, [[Мелеагр|Мелеагра]], [[Філіпп з Фессалонік|Філиппа]] й [[Агафій|Агафія]], стали основою великої антології, які склав бл. [[900]] у [[Візантія|Візантії]] [[Костянтин Кефала]], включивши в неї також твори з інших джерел.