Георгій-Геннадій (Юрій) Бізанцій: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: ’’’Бізанцій Георгій – Геннадій’’’ (1656 - 1733) Бізанцій Георгій - Геннадій відомий цер... |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
’’’Бізанцій Георгій – Геннадій’’’ (1656 - 1733)
== Біографія ==
Народився в с. Великий Раковець Угоцького комітату (нині Іршавський район. Освіту - філософську та теологічну - здобув у Трнавському університеті і був рекомендований єпископу де Камелісу. Служив священником в Калло (1703р.), пізніше був обраний архідияконом і візитатором Бігарського комітатуі, нарешті, по смерті де Камеліса, Егерський єпископ призначив його вікарієм.
Рядок 10 ⟶ 9:
Помер на 77 році життя, і похований на Чернечій горі в Мукачеві.
== Закладка нової церкви у Повчі ==
З іменем єпископа Бізанція зв`язана закладка нової церкви у Повчі: для закарпатських [[русин]]ів-українців [[Маріяповчанська Ікона Божої Матері|Маріяповч]] став місцем численних прощ, а чудотворна ікона Пресвятої Богородиці – їхньою Покровителькою. З тих пір село стає місцем регулярних відпустів, яке відвідують, крім греко-католиків, і вірники інших конфесій.
Дерев'яна церковця, де знаходилася ікона, вже не могла вмістити такої великої кількості паломників, тому 8 вересня 1731 р. єпископ Мукачівський Геннадій Бізанцій заклав камінь нового храму. Його справу продовжили єпископи [[Сімеон-Стефан Ольшавський|Сімеон Ольшавський]] і [[Гавриїл Блажовський], а завершив єпископ [[Мануїл Ольшавський]] (1700 – єп. з 1743 –1767), могила якого знаходиться у церковній крипті.
== Відновлення Красно-Брідського монастиря ==
Словацьке село Красний Брід лежить за годину їзди від Малого Березного. Село маленьке – чотири сотні мешканців, але знане за сотні кілометрів завдяки своєму монастирю.
Обитель засновано ще на зламі XIV-XV ст. За народними переказами, це зробив князь [[Федір Корятович]].
Згодом навколо обителі виросло село. Перша згадка про нього дійшла з 1557 р. Спершу монастир був дерев'яним, кілька разів монастир знищували.
1603 р. його спалив один з графів Другетів, але після того потрапив в аварію і за порадою лікарів мусив відновити обитель. 1706-1708 р. монастир потерпів під час чергової війни і пару десятиліть не діяв.
1729 р. його відновив вже у камені єпископ Геннадій Бізанцій. Монахи збудували велику церкву, яку освятив 1752 р. єпископ [[Мануїл Ольшавський|Михайло Ольшавський]]. До храму уміщено старовинну ікону Божої Матері, яку 1769 р. реставрував галицький монах-іконописець Михайло Сплавинський.
Саме до неї ще з XVI ст. почалися паломництва, які з середини XVIII ст. переросли у традиційні відпусти, на них з року в рік приходили тисячі людей. Після створення Пряшівської єпархії монастир ста головним її відпусковим місцем. Саме тут 17 червня 1821 р. був рукоположений перший пряшівський єпископ [[Григорій Маркович]], якого висвятив мукачівський владика [[Олекій Повчій|Олександр Повч]].
{{see also|Мукачівська греко-католицька єпархія}}
Рядок 21 ⟶ 29:
* [http://biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=53 Видатні закарпатці]
* [http://www.mgce.uz.ua/ Мукачівська єпархія]
* [http://zakarpattya.net.ua/News/84467-Iz-shchodennyka-Serhiia-Fedaky.-Krasnyi-brid Красний Брід]
[[Категорія:Мукачівська греко-католицька єпархія]]
| |||