Народився близько [[770]] року у Майнгау (про що збереглося свідчення Валафріда Страбона), [[Франконія]]. Можливо він походив із франкської знаті. Початкову освіту здобув у Фульдському монастирі, згодом був направлений абатом Вагуольфом до двору [[Карл I Великий|Карла Великого]], де став членом придворного наукового гуртка — так званої Академії. Тут, він по всій видимостімабуть, нічого надзвичайного не зробив. Відомо тільки те, що він був посланцем імператора до папи [[Лев III|Лева III]]. Також є відомості, що у [[813]] році Ейнгард радив Карлу Великому зробити [[Людовик I Благочестивий|Людовика Благочестивого]] співімператором, за що був у великій пошані у ЛюдовікаЛюдовика, останнього короля об'єднаного Франкського королівства. Політичну кар'єру Ейнгард зробив за часів правління [[Людовик I Благочестивий|Людовика Благочестивого]] (правив у [[814]]-[[840]] роки), коли став особистим секретарем імператора, а потім і наставником його старшого сина ЛотаряЛотара. Щедрість імператора зробила Ейнгарда великим землевласником. Під час міжусобиць [[820-ті|820]]-их років Ейнгард намагався бути посередником між імператором та його синами, але ця роль виявилася вченому не під силу. У [[830]] році він залишив королівський двір і поселився в Зелігенштадті, в одному з численних монастирів, подарований йому ЛюдовікомЛюдовиком Благочестивим. Будучи світським абатом, в останні роки життя він більше займається справами благочестя. Але вже в ці роки у нього починаються проблеми зі здоров'ям. У [[836]] році він втрачає дружину Імму, про яку майже нічого не відомо. А 14 березня [[840]] року помер і сам Ейнгард. Його гробниця перебуває в базиліці міста Зелігенштадта.
