Пандульф IV (князь Капуанський): відмінності між версіями

Імператор [[Конрад II (імператор Священної Римської імперії)|Конрад II]] звільнив його в [[1024]] на прохання [[князівство Салернське|князя Салернського]] [[Гваймар III (князь Салернський)|Гваймара III]], який шукав нового союзника. Пандульф IV, Гваймар і норманський авантюрист [[Райнульф Дренгот]] обложили Капую в [[1025]]. Пізніще до них приєднався візантієць Боян з могутнім військом. У [[1026]], після 18 місяців облоги, Капуя впала, Пандульф IV відновив свою владу в князівстві.

 

 

Тоді князь Салернський [[Гваймар IV (князь Салернський)|Гваймар IV]] звернувся до імператора Конрада II прибути до Південної Італії та врегулювати спірні територіальні питання. Конрад у [[Троя (Італія)|Трої]] в 1038 наказав Пандульфу IV, зокрема, повернути викрадену з монастиря [[Монте Кассіно]] власність. Пандульф IV послав свою дружину і сина з проханням укласти мир, даруючи імператору 300 фунтів золота та передаючи йому як заручників своїх дочку та сина. Імператор погодився, проте заручники утекли до батька, який заховав їх у віддаленому замку. Тоді імператор захопив Капую, подарував князівський титул Гваймару та визнав Аверсо графством, підлеглим Салерно. Пандульф IV утік до [[Константинополь|Константинополя]], проте був там ув'язнений.

{{s-ttl|титул=[[князівство Капуанське|князь Капуанський]]|роки=[[1047]]—[[1050]]}}

{{s-aft|rows=|наступник=[[Пандульф VI (князь Капуанський)|Пандульф VI]]}}

{{end box}}