Битва під Лопушним: відмінності між версіями

У цій битві польсько-литовськілитовсько-руські війська під командуванням [[Великий гетьман литовський|великого гетьмана литовського]] [[Костянтин Острозький|Костянтина Острозького]] а також [[Великий гетьман коронний|великого гетьмана коронного]] [[Миколай КамєнєцькийКаменецький|Миколая КамєнєцькогоКаменецького]] розбили нашестя [[Кримське ханство|кримських]] [[кримські татари|татар]].

<blockquote>Татаре поражены от наших. Того ж року князь Константин Острозский з литвою и русью 25 000 под Вишневцем татар перекопских побил, a з ним был Михаил Вишневецкий з сынами и князь Андрей Збаразский, a сам царь татарский Мендли Гирей ушол в малой дружинѢ<ref>Хроніка Литовська й Жмойтська http://litopys.org.ua/psrl3235/lytov06.htm</ref><ref>Насправді хан Менглі ГірейГерай не брав участі у поході</ref></blockquote>

[[1512]] року під час [[Московсько-литовська війна 1512-1522|третьої війни з Московською державою]] 20 тисяч татар на чолі з трьома молодшими представниками роду ГіреївГераїв (джерела не дають їхніх імен<ref>Можливо, одним з них був [[Мубарек Ґерай]], батько майбутнього хана [[Девлет I Ґерай|Девлет ГіреяГерая]]</ref>) начебто без дозволу хана [[Менґлі I Ґерай|Менглі ГіреяГерая]] зайшли далеко в глиб [[Руське воєводство|воєводства Руського]], розбили [[кіш]] (табір) в околицях Буська, і вислали [[чамбул]]и аж до [[Перемишль|Перемишля]]. Король [[Сигізмунд І Старий|Сигізмунд]] доручив дати татарам відсіч своїм надвірним [[корогва]]м із коронним гетьманом [[Миколай КамєнєцькийКаменецький|КамєнєцькимКаменецьким]], якому на допомогу викликав з [[Велике Князівство Литовське|Литви]] [[Костянтин Острозький|Костянтина Острозького]], а з [[Поділля]] старост Ланцкоронського[[Лянцкоронський Станіслав|Станіслава Лянцкоронського]] і [[Ян Творовський (Бучацький)|Яна Творовського]]; оголосив [[посполите рушення]]. Зібралося 6000 лицарства, яке по кількох сутичках із чамбулами вдарило [[26 квітня]] [[1512]] року на великий татарський табір неподалік [[Вишневець|Вишневця]], вклало трупом до 5000 татар, відібрало все награбоване, здобуло 10 000 коней, звільнило 16 000 бранців. Деякі джерела стверджують, що загинули всі татарські провідники&nbsp;— три «царики» і зять Менглі-ГіреяГерая.

Нашестя татар відбулося в моменті, коли концентрація польських і литовських військ не була завершена. Одначе окремі польські загони дали гідну відсіч поодиноким чамбуламі: ротмістр Крчоновський на чолі загону в 60 коней розбив 100 татар, ротмістри Фредро і ХербуртГербурт (150 коней)&nbsp;— 400, а ЛанцкоронськийЛянцкоронський&nbsp;— 700 татар. В усих цих зіткненнях було звільнено захоплений татарами [[ясир]].

Під ослоною цих нечислених загонів, в умовах відсутності зв'язку з відтятим татарами загоном Творовського, в умовах загального поплохупереполоху, який ширили татарські чамбули&nbsp;— відбувалася поспішно у Львові концентрація новонабраних польських війск. [[22 квітня]] прибув до Львова гетьман коронний [[Миколай КамєнєцькийКаменецький]]. У Львові вже знаходилося 2000 найманої кінноти, рота піхоти числом в 300 жовнірів, невеликий артилерійський відділ у дві гармати і легка [[корогва]] надвірної кінноти Войцеха Самполінського. Окрім того, у Львові зібрався невеликий загін руської шляхти. Разом було в таборі близько 4000 війська.

Дізнавшися про погром під Лопушним, [[Менґлі I Ґерай|старий хан]] вирішив укласти договір із Польщею і Литвою. Він не вимагав від [[Сигізмунд I Старий|короля Сигізмунда]], щоб той видав йому живцем або наказав убити ув'язненого заволжськогозаволзького хана [[Шах-Ахмед]]а, що втік до Литви після поразки від Менглі ГіреяГерая у [[1502]] році; зобов'язався виставити на війну з [[Московська держава|Москвою]] 30 000 кінноти за щорічну виплату [[упоминки|упоминків]] розміром в 15 000 дукатів, на чому присягнувся на [[Коран]]і та вислав до [[Сигізмунд I Старий|короля]] двох заручників, свого онука Джалаладдина і сина князя Девлет-бахтия, із почтом уланів і слуг.

[[Менґлі I Ґерай|Менглі ГірейГерай]] не виконав повністю умови угоди, оскільки лише того ж року та у [[1513]] році вислав орду за московські рубежі, але принаймні не пускав чамбули до польських і литовських земель.