Битва під Лопушним: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 19:
'''Би́тва під Лопу́шним''' (відома також як '''Битва під Вишневцем''') сталася [[28 квітня]] [[1512]] року.
У цій битві польсько-
<blockquote>Татаре поражены от наших. Того ж року князь Константин Острозский з литвою и русью 25 000 под Вишневцем татар перекопских побил, a з ним был Михаил Вишневецкий з сынами и князь Андрей Збаразский, a сам царь татарский Мендли Гирей ушол в малой дружинѢ<ref>Хроніка Литовська й Жмойтська http://litopys.org.ua/psrl3235/lytov06.htm</ref><ref>Насправді хан Менглі
[[1512]] року під час [[Московсько-литовська війна 1512-1522|третьої війни з Московською державою]] 20 тисяч татар на чолі з трьома молодшими представниками роду
== Перед битвою ==
[[Файл:East eur1505.gif|thumb|left|400px|Східна Европа в 1462 — 1505]]
У березні [[1512]] року стало відомо, що 20 000 татар зимує біля [[Чорний Ліс|Чорного Лісу]], коло витоків [[Інгул]]у. За їхніми діями спостерігав загін у 585 коней під проводом Яна Творовського, що стояв на схід від [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця]], пильнуючи так званий [[Кучманський шлях]], що вів на [[Поділля]]. Численні замки [[Подільське воєводство|Подільського воєводства]] становили додатковий захист цього шляху. У Острозі знаходився гетьман [[Костянтин Острозький]], що очолював посполите рушення [[Волинське воєводство|Волинського воєводства]].
Рядок 31 ⟶ 32:
У кінці березня татари перетнули кордон Польсько-Литовської держави. Вони обрали так званий [[Чорний шлях]], що вів на [[Волинь]]. Цей шлях не було прикрито військовими відділами, а замків на шляху стояло небагато ([[Кременець]], [[Вишневець]] і [[Збараж]]). Під [[Кузьмин]]ом татари розбили перший [[кіш]], а під [[Буськ]]ом, куди вони дійшли [[7 квітня]] [[1512]] р. — другий. Звідси татарські [[чамбул]]и полетіли на [[Львів]], [[Перемишль]], [[Краснистав]] і дійшли аж під [[Люблін]] і [[Холм]], тоді як частина повернула на південь, за [[Дністер]], аж до [[Коломия|Коломиї]].
Нашестя татар відбулося в моменті, коли концентрація польських і литовських військ не була завершена. Одначе окремі польські загони дали гідну відсіч поодиноким чамбуламі: ротмістр Крчоновський на чолі загону в 60 коней розбив 100 татар, ротмістри Фредро і
Під ослоною цих нечислених загонів, в умовах відсутності зв'язку з відтятим татарами загоном Творовського, в умовах загального
Тим часом татарські чамбули закінчили плюндрувати край і стали повертатися до коша під Буськом. Було прийнято рішення не чекати прибуття загону Творовського, але рушити прямо на кіш. Але в той час, коли польське військо вирушило [[24 квітня]] з-під Львова на [[Вишневець]], татари вже розпочали відступ з-під Буська.
Рядок 49 ⟶ 50:
== Наслідки ==
Дізнавшися про погром під Лопушним, [[Менґлі I Ґерай|старий хан]] вирішив укласти договір із Польщею і Литвою. Він не вимагав від [[Сигізмунд I Старий|короля Сигізмунда]], щоб той видав йому живцем або наказав убити ув'язненого
[[Менґлі I Ґерай|Менглі
== Примітки ==
Рядок 57 ⟶ 58:
== Джерела ==
* Piotr Borawski, ''Tatarzy w dawnej Rzeczypospolitej'', Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, Warszawa 1986, ISBN 83-205-3747-9, str. 80-83
* Paweł Jasienica, ''Polska Jagiellonów'', Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1975, Tom II, str. 62
Рядок 63 ⟶ 65:
== Посилання ==
* [http://litopys.org.ua/human/hum16.htm Витяг з Хроніки Матвія Стрийковського; з книги "УКРАЇНСЬКІ ГУМАНІСТИ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ XV — XVIII ст."]
|