Анекдот: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м робот вилучив: zh:轶事 (deleted) |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Анекдо́т''' ({{lang-el|ανεχδοτος}} — невиданий, той що не підлягає розголосу) — коротке усне [[гумор]]истичне або [[сатира|сатиричне]] оповідання про якусь подію, випадок із дотепним, часто несподіваним чи парадоксальним фіналом.
Вперше термін «анекдот» вжив [[Прокопій Кесарійський]] у книзі «Таємна історія» (550 рік), що розповідала про скандальну хроніку [[Візантійська імперія|візантійського]] імператорського двору. В ті часи і пізніше під анекдотами розуміли міські плітки, чутки, пересуди, балачки, поголоси, тощо<ref>[[Українські анекдоти: від козацьких часів і по наші дні]] / Упорядник і автор передмови [[Чемерис Валентин Лукич|В. Чемерис]]. — Київ: Український письменник, 1995.- 382 сторінки. Сторінка 3. ISBN 5-333-01464-7 </ref>.
В [[античність|античних]] [[література]]х анекдотом називали старі твори, які в свій час не були відомі. Свого часу до анекдоту відносили фабліо та фацеції і польські [[фрашка|фрашки]]. Як [[жанр]] [[фольклор]]у анекдот близький до народної [[новела|новели]] (Дж. [[Бокаччо]], [[Чехов Антон Павлович|А. Чехов]], [[Остап Вишня]]). Серед безлічі анекдотів зустрічається чимало чисто розважальних, але основна маса їх має соціальну спрямованість. [[Сюжет]]и анекдоту постійно використовував у своїх співомовках [[Степан Руданський]]:
: Питаються якогось хлопця
: Придорожні люде:
: «Чи багато верстов, сину,
: До Києва буде?»
: «Та так, люде, того року
: Було вісімнадцять,
: А тепер, — говорить хлопець, —
: Лічимо сімнадцять!»
▲: «Що ж то, сину, за пригода<br />
▲: Така прилучилась?»<br />
▲: «Та пригода — не пригода —<br />
▲: Верства провалилась!»<br />
Анекдот — одне із джерел сучасних поетів-гумористів ([[Степан Олійник]], [[Павло Глазовий]] та інших).
Рядок 23 ⟶ 24:
== Приклади ==
* <br
Заходить мавпа в кафе. Сідає за барну стійку, замовляє стакан горілки і стакан сметани. Випиває залпом горілку, виливає сметану на голову і сидить.<br
Бармен:
Мавпа (спираючись на лікоть): А… Я як вип'ю
* <br/> — Куме, заходьте до хати, я Вас таким узваром пригощу!<br/> — Так у вас же собака такий злючий!<br/> — Так отож….<br/>▼
* <br/> — Хто винен?<br/> — Невістка!<br/> — Так її ж дома нема!<br/> — А вон її плахта висить!<br/>
▲— Куме, заходьте до хати, я Вас таким узваром пригощу!<br />
* <br/> — Миколо!<br/> — Агов!<br/> — Лови сокиру!<br/> — Ги…<br/> — Та не гикай, а кажи: впіймав, чи ні?<br/>
== Виноски ==
Рядок 49 ⟶ 38:
* {{УРЕ}}
* Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю.
* {{УФ}} — С. 10—11.
| |||