Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
}}
'''Вільна держава Конго''' ({{lang-fr|État indépendant du Congo}}) — [[держава]] в [[Африка|Африці]], котра існувала з 1885 до 1908 роках, та була приватною власністю короля [[Бельгія|Бельгії]] [[Леопольд II (король Бельгії)|Леопольда II]].
 
== Історія ==
До середини [[XIX століття]] Конго залишалося серцем незалежної Африки, через важкодоступність [[джунглі]]в [[Центральна Африка|Центральної Африки]], запеклий опір тубільців, [[Малярія|малярійні]] болота і [[Африканський трипаносомоз|сонну хворобу]]. Відкриття лікувальних властивостей [[хінін]]у дещо прочинило двері в цю загадкову для географів область «чорного континенту».
 
Західні держави спочатку не колонізували область через відсутність очевидних економічних вигод. Але в розпал [[Колоніальний розподіл Африки|колоніального розподілу Африки]] (остання чверть XIX століття) територія [[Демократична Республіка Конго|Конго]] стала об'єктом суперництва колоніальних держав. У 1876 р. [[Бельгія|бельгійський]] король [[Леопольд II (король Бельгії)|Леопольд II]] організував під своїм головуванням [[Африканська міжнародна асоціація|Міжнародну асоціацію для дослідження і цивілізації Центральної Африки]], яка співпрацювала з європейськими та американськими дослідниками.
 
[[Файл:Father stares at the hands of his five year-old daughter.jpg|thumb|left|Батько дивиться на кінцівки своєї п'ятирічної дочки, яка була убита і з'їдена разом зі своєю матір'ю і братом представниками озброєної міліції каучукової компанії Бельгії]]
Під її прикриттям королівські емісари (мандрівники, офіцери, місіонери) нав'язували вождям місцевих племен кабальні договори. У 1877 році [[Генрі Мортон Стенлі]] звернув увагу на регіон Конго і був направлений туди асоціацією, за рахунок Леопольда II. Використовуючи протиріччя між Великобританією, Францією, Німеччиною і США, Леопольд II встановив контроль над величезною територією. [[Берлінська конференція 1884—1885|Берлінська конференція]] в [[1884]] - [[1885]] р. визнала Леопольда II сувереном захопленої території, що отримала назву ''Вільна держава Конго''. Підкорення місцевого населення здійснювалося протягом десяти років і супроводжувалося кривавими розправами.
 
[[Файл:Monument à Léopold II .jpg|thumb|left|Пам'ятник Леопольду II в [[Арлон]]і «''Я взяв на себе роботу по колонізації в інтересах [[Цивілізація|цивілізації]] і на благо Бельгії''»]]
[[Зображення:Mapcongo1914-2.jpg|thumb|right|Карта 1914 року, після передачі Конго уряду Бельгії]]
Щоб тримати багатомільйонне населення Конго під контролем, використовувалися «Громадські сили» (Force Publique) - приватна армія, сформована з низки місцевих войовничих племен, під командуванням європейських офіцерів.
 
У країні панував режим збройного пограбування населення, паразитичного розкрадання найбільш доступних для експлуатації природних багатств. За невиконання поставок [[Слонова кістка|слонової кістки]], [[Каучук|каучуку]], продовольства, за відмову виконувати трудову повинність влади винищували місцевих жителів, спалювали селища, спустошували цілі райони. Умови роботи на каучукових плантаціях були нестерпними: сотні тисяч людей гинули від голоду та епідемій. Найчастіше, щоб примусити місцевих жителів до роботи, влади колонії брали в заручники жінок, і тримали їх під арештом протягом всього сезону збору каучуку.
 
Деякі плантатори забороняли своїм працівникам-африканцям проявляти знаки не тільки своїх вірувань, але й християнства. Одним з перших місцевих християн, які постраждали за релігійні переконання став молодий африканець [[Ісидор Баканжа]], зарахований Римсько-Католицькою церквою до лику [[Блаженний|блаженних]].
 
Система найжорстокішої експлуатації призвела до скорочення чисельності населення Конго з 30 млн в [[1884]] році до 15 млн в [[1915]]. За найменшу провину працівників калічили і вбивали. Від бійців «Громадських сил» як доказ «цільової» витрати патронів під час каральних операцій було потрібно пред'являти відрубані руки вбитих. Доходи від експлуатації Конго король направляв, зокрема, на утримання своєї коханки [[Бланш Делакруа]], прозвану журналістами «королевою Конго» (''la reine du Congo'').
 
Увагу громадськості до проблеми Конго привернув спочатку [[Джозеф Конрад]] в повісті «[[Серце темряви]]» (1899), а потім доповідь дипломата [[Роджер Кейсмент|Роджера Кейсмента]] і робота заснованого ним [[Товариство з проведення реформ в Конго|Товариства з проведення реформ в Конго]].
 
Незадовго до смерті в [[1908]] році бельгійський король продав свої африканські володіння бельгійській державі, що призвело до виникнення колонії [[Бельгійське Конго]].
 
== Посилання ==
* [http://www.genocide.ru/lib/genocides/congo.htm Геноцид конголезьського населення (рос.)]
* [http://www.1911encyclopedia.org/Congo_Free_State Британіка 1911 року] {{ref-en}}
* [http://lib.ru/INPROZ/MARKTWAIN/kongo.txt Марк Твен. Монолог короля Леопольда на захист його влади в Конго (рос.)]
 
[[Категорія:Історія Бельгії]]