Битва при Могачі (1526): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 41:
На відміну від кривавих суперечок між католиками й протестантами Європи тих часів, турки не забороняли жодну з релігій, хоча навернення [[іслам]] усіляко заохочувалось. Скориставшись хаосом повоєнних років та зародженням нового мусульманського суспільства, багато простих угорців, що прийняли іслам ([[магьяраби]]), зуміли піднятись кар’єрними сходами воєнних станів Османської імперії. Жителі північних угорських земель чинили туркам більший опір, створюючи загони гайдуків. Багато-хто також тікав до сусідніх словацьких земель на північ. Слід також враховувати, що турки підкорили тільки Центральну Угорщину, периферійні західні та північні регіони з новою угорською столицею — містом [[Пожонь]] (сучасна словацька [[Братислава]]) були анексовані австрійськими Габсбургами, які перетворили їх на буфер між німецькими й османськими територіями. Таким чином, в угорців початку XVI століття фактично не було вибору. Якщо б угорців не підкорили [[турки]], то це зробили б [[німці]]. Після невдалої облоги Відню, [[австрійці|австрійські німці]] приступають до рішучіших дій проти турків, починається поступова «[[реконкіста]]» Балканського півострова.
Після битви при Могачі європейські нації, почали вживати спроб об’єднання з метою протистояння загрозі ісламізації Європи. Ця стратегія принесла перший успіх у [[Битва при Лепанто
{{commonscat|Battle of Mohács}}
| |||