Битва під Ярославом: відмінності між версіями

 

У [[1245]] році Ростислав звернувся по допомогу до [[королі Угорщини|угорського короля]] [[Бела IV|Бели IV]], який був йому зятем, і краківського князя [[Болеслав V Сором’язливий|Болеслава Стидливого]], дружина якого була донькою Бели IV, як і дружина Ростислава. [[Королівство Угорське (1000 - 1526)|Угорщина]] віддавна мала види на Галичину, а [[Королівство Польське|поляки]] ворогували з Данилом і його батьком Романом, тому обидві сторони охоче надали свої війська. Заручившись підтримкою іноземців і галицької боярської опозиції, Ростислав вторгся в Галичину і підійшов до міста [[Ярослав]]а.

Місто мало велику залогу і добрі укріплення, тому Ростислав відступив від нього і захопив за допомоги польських лицарів [[Флоріан Войцехович Авданец|Флоріана Войцеховича]] сусідній [[Перемишль]]. Зібравши тамтешніх жителів і зброю він повернувся до Ярослава, обложив його і спорудив неподалік приставні форти. Коли Ростислав готував [[артилерія|артилерію]] для взяття міста, залога виступила з нього і дала бій перед стінами. Проте вилазка була неуспішною&nbsp;— городяни зазнали поразки і потікали за мури. Це додало впевненості Ростиславу у своїй майбутній перемозі над Романовичами. Літописець так передає його слова: «''Якби я навідав де Данила й Василька&nbsp;— поїхав би на них. Навіть би з десятком воїв я поїхав би на них''» <ref>[http://litopys.org.ua/litop/lit24.htm ''Літопис руський'' / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — C. 402]</ref>. Князь настільки розслабився, що влаштував лицарський турнір перед містом. Він взяв участь у іграх особисто і, навіть, вивихнув плече.