Вікіпедія

Маріанський жолоб: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{coord|11|21|N|142|12|E|display=title}}
[[Файл:Маріанська западина.PNG|міні|230пкс210пкс|''Географічне розташування Маріанської западини'']]
[[Файл:Cross section of mariana trench.svg|right|400px210px|thumb|Схема утворення Маріанського жолоба.]]▼
 
'''Маріанський жолоб'''  — [[океанічний жолоб]] на заході [[Тихий океан|Тихого океану]], найглибоководніший серед відомих географічних об'єктів.
 
Відкрила Маріанський жолоб у 1875 році британська експедиція на судні "«Челленджер"». Рекордні дані про глибину отримано англійським судном «Челленджер» [[1951]] року. Відповідно до звіту, було зафіксовано глибину 10&nbsp;863 м<ref name="ReferenceA">{{РП}}</ref>. За результатами вимірювань, здійснених [[1957]] року під час 25-го рейсу радянського НДС «Витязь», найбільша глибина жолоба становить 11&nbsp;022 м<ref name="ReferenceA">{{РП}}</ref><ref>{{ГК}}</ref>. Дослідження [[1995]] року показали, що вона становить близько 10&nbsp;920 &nbsp;м.<ref name="Jamstec">http://www.jamstec.go.jp/jamstec/topix2.html</ref>▼
▲[[Файл:Cross section of mariana trench.svg|right|400px|thumb|Схема утворення Маріанського жолоба.]]
 
Жолоб простягнувся вздовж [[Маріанські острови|Маріанських островів]] на 1500 &nbsp;км, має V-подібний профіль, круті (7-9 °) схили, плоске дно шириною 1-5 &nbsp;км, яке поділене порогами на кілька замкнутих депресій. Біля дна тиск води досягає 108,6 МПа, що більш, ніж у 1100 разів перевищує нормальний атмосферний тиск на рівні Світового океану. Жолоб розташовується на межі стику двох тектонічних плит, в зоні розлому, де [[Тихоокеанська плита]] занурюється під [[Маріанська плита|Маріанську плиту]].▼
▲Відкрила Маріанський жолоб у 1875 році британська експедиція на судні "Челленджер". Рекордні дані про глибину отримано англійським судном «Челленджер» [[1951]] року. Відповідно до звіту, було зафіксовано глибину 10&nbsp;863 м<ref name="ReferenceA">{{РП}}</ref>. За результатами вимірювань, здійснених [[1957]] року під час 25-го рейсу радянського НДС «Витязь», найбільша глибина жолоба становить 11&nbsp;022 м<ref name="ReferenceA">{{РП}}</ref><ref>{{ГК}}</ref>. Дослідження [[1995]] року показали, що вона становить близько 10&nbsp;920 м.<ref name="Jamstec">http://www.jamstec.go.jp/jamstec/topix2.html</ref>
 
▲Жолоб простягнувся вздовж [[Маріанські острови|Маріанських островів]] на 1500 км, має V-подібний профіль, круті (7-9 °) схили, плоске дно шириною 1-5 км, яке поділене порогами на кілька замкнутих депресій. Біля дна тиск води досягає 108,6 МПа, що більш, ніж у 1100 разів перевищує нормальний атмосферний тиск на рівні Світового океану. Жолоб розташовується на межі стику двох тектонічних плит, в зоні розлому, де [[Тихоокеанська плита]] занурюється під [[Маріанська плита|Маріанську плиту]].
 
== Дослідження ==
 
Єдине занурення людини до дна Маріанського жолобу було здійснено [[23 січня]] [[1960]], лейтенантом ВМС США та океанологом [[Дон Волш|Доном Волшем]] і дослідником [[Жак Пікар|Жаком Пікаром]] на [[батискаф]]і «Трієст». Прилади зафіксували рекордну глибину -&nbsp;— 11&nbsp;521 м (скоригована цифра -&nbsp;— 10&nbsp;911 м). На дні дослідники несподівано зустріли плоских риб розміром до 30 &nbsp;см, схожих на [[камбала|камбалу]]<ref name=NOAA_Man_at_the_Deepest_Depth>[http://oceanexplorer.noaa.gov/history/quotes/soundings/soundings.html National Oceanic and Atmospheric Administration (NOAA) webpage. Section «1960 &nbsp;— Man at the Deepest Depth»]{{ref-en}}</ref>.<!-- According to Piccard, "The bottom appeared light and clear, a waste of firm [[diatom]]aceous ooze".<ref name=NOAA_Man_at_the_Deepest_Depth />--> [3].
 
Японський зонд Kaikō (({{lang-ja|海沟}}), який було спущено в район найбільшої глибини жолобу [[24 березня]] [[1997]], зафіксував глибину 10&nbsp;911,4 м<ref name="Jamstec"/><ref>{{cite web|url=http://web-japan.org/atlas/technology/tec03.html|title=Japan Atlas: Japan Marine Science and Technology Center|accessdate=2008-02-03}}{{ref-en}}</ref>
 
[[31 травня]] [[2009]] року роботизований підводний апарат [[Nereus]] досяг дна Маріанської западини після занурення на глибину 10&nbsp;902 метри<ref>[http://www.whoi.edu/page.do?pid=7545&tid=282&cid=57586&ct=162 Hybrid Remotely Operated Vehicle “Nereus”«Nereus» Reaches Deepest Part of the Ocean -&nbsp;— прес-реліз]</ref><ref name="Nereus Mission">{{cite news |url=http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/us_and_americas/article5780440.ece |title=Old rivalries surface as US races to sea's deepest spot |date=22 February 2009 |publisher=The Sunday Times UK |accessdate=2009-02-22}}</ref><ref>{{cite news | url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/science/nature/8080324.stm | title=Robot sub reaches deepest ocean | publisher=[[BBC]] | accessdate=2009-06-03}}</ref>. Апарат відзняв відео, зробив декілька фотографій, а також зібрав зразки відкладень на дні. Ці відкладення становлять значний інтерес для [[геологія|геологів]], оскільки западина розташована на стику [[тектонічна плита|тектонічних плит]].
 
ВУ березні [[2012]] року [[Джеймс Камерон]] продемонстрував публіці корабель батискаф власної конструкції і оголосив про плани особисто спуститися на дно Маріанської западини в рамках проекту DEEPSEA CHALLENGE.<ref name="">http://www.nytimes.com/2012/03/20/science/earth/james-camerons-rocket-plunge-to-the-planets-deepest-recess.html{{ref-en}}</ref><ref name="DEEPSEA CHALLENGE">http://deepseachallenge.com/{{ref-en}}</ref>
 
[[26 березня]] 2012 року [[Джеймс Кемерон]] став третьою людиною в історії, яка досягли найглибшої точки світового океану &nbsp;— дна Маріанської западини &nbsp;— на одномісному апараті [[Deepsea Challenger]], обладнаному всім необхідним для фото та відео зйомки, кінозйомка велася в форматі 3D, для цього батискаф був оснащений спеціальним світловим обладнанням<ref>[http://news.mail.ru/society/8446052/?frommail=1 Режисер Джеймс Кемерон став третьою людиною в історії, що досягли дна Маріанської западини]</ref>. Кемерон добрався до «[[Безодня Челленджера|Безодні Челленджера]]» &nbsp;— ділянки западини на глибині 10 898 метрів<ref>{{cite news|url=http://lenta.ru/news/2012/03/26/back/|title=Джеймс Кемерон завершив занурення на дно Маріанської западини|date= 2012-03-26|publisher=Lenta.ru}}</ref>. Кемерон взяв зразки порід, живих організмів і провів кінозйомку, використовуючи 3D-камери. Зняті ним кадри ляжуть в основу науково-документального фільму каналу «[[National Geographic Channel]]»<ref>{{cite news|url=http://www.itar-tass.com/c19/374930.html|title=Режисер Джеймс Кемерон став третьою людиною в історії, що досягли дна Маріанської западини|date= 2012-03-26|publisher=ИТАР-ТАСС}}</ref>.
 
== Див. також ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Маріанський_жолоб