Корнська мова: відмінності між версіями

Корнуолл був заселений кельтами тоді, коли інша південна [[Британія]], тобто, можливо, з VI століття до н.е., а в І сторіччі н.е. потрапив під владу римлян (див. [[Римська Британія]]). Початок розпаду єдиної загальнобритської мови ([[британська мова|британської мови]]) відноситься приблизно до V сторіччя н. е., коли кельтів почали тіснити із заходу [[англосакси]]. [[577|577 року]] після битви біля Деорхама англосаксонські володіння досягли гирла річки [[Северн]], внаслідок чого [[брити]] південного заходу острова опинилися відірваними від своїх одноплемінників теперішнього [[Уельс|Уельсу]] та північної Англії. Приблизно у ту пору розпочинається переселення бритів на півострів [[Арморика]], який після цього отримує назву [[Бретань]]. Мова армориканських бритів у результаті стала [[бретонська мова|бретонською]], а на південному заході [[Великобританія|Великобританії]] розпочалося просування [[англійська мова|англійської мови]]. Вказане створило умови для формування з [[Південно-західна бритська мова|південно-західної бритської мови]] сучасних графств [[Корнуолл]], [[Девоншир]], [[Сомерсет (графство)|Сомерсет]] і [[Дорсет]] корнської мови. Територія, яка перебувала під контролем бритів південно-західної Англії і де була поширена корнська мова, протягом декількох сторіч поступово скорочувалася у зв'язку з розширенням англосаксонського королівства [[Уессекс]], а згодом об'єднаної англійської держави. У [[927|927 році]] англійський король [[Етельстан]] витіснив кельтів від [[Ексетер]]а та [[936|936 року]] установив кордон між королівством [[Англія]]та кельтським Корнуоллом по східному березі річки [[Теймар]]. Відсутні жодні відомості щодо військової кампанії Етелстана у Корнуолл. Проте, здається, що корнуолльський король [[Гівел]], напевно, після такої кампанії погодився на деякі поступки перед англійцями, аби зберегти автономію краю<ref>[http://www.cornwall.gov.uk/index.cfm?articleid=5042 Cornwall Council timeline 927-936]</ref>. Натомість, корнська мова і надалі крізь період [[Середньовіччя]] продовжувала розвиватися, досягши свого піку у ХІІІ сторіччі, коли кількість носіїв мови становила приблизно 39 000 осіб<ref>Estimate by Ken George</ref>. Зате вже у наступні століття чисельність мовців невпинно зменшувалася.