Українська соціал-демократична робітнича партія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
трохи більше |
|||
Рядок 12:
На IV з'їзді (10 — 12 січня 1919) УСДРП розкололася на дві фракції: праву — «офіційну соціал-демократичну» і ліву — «незалежну», яка ставилася з застереженнями до централістичної політики російської комуністичної партії в Україні, але визнавала потребу організації радянської влади в Україні і встановлення «диктатури пролетаріату» та негайного миру з радянською Росією ([[Пісоцький Анатоль|А. Пісоцький]], [[Мазуренко Василь Петрович|В.]] і Ю. Мазуренки, М. Ткаченко, [[Авдієнко Михайло Оверкович|М. Авдієнко]]). Проти названих виступали М. Порш, В. Винниченко, С. Петлюра, І. Мазепа і більшість з'їзду, обстоюючи потребу «трудової демократії», повільну соціалізацію головних галузей народного господарства та підтримку Директорії. На Трудовому Конгресі УСДРП висловилася за демократичний парламентаризм, здійснення важливих соціальних реформ, залишення верховної влади в руках Директорії, а на місцях — комісарів.
Щоб уможливити Директорії порозуміння з [[Антанта|Антантою]], соціал-демократи відкликали [[7 лютого]] 1919 своїх міністрів з уряду, залишивши [[Остапенко Сергій Степанович|С. Остапенкові]] вільну руку для переговорів з французькими представниками в Одесі. Одночасно С. Петлюра вийшов з УСДРП, а В. Винниченко вибув зі складу Директорії, передавши свої повноваження С. Петлюрі ([[11 лютого]] 1919). ЦК УСДРП ([[Безпалко Йосип Іванович|Й. Безпалко]], [[Лівицький Андрій Миколайович|А. Лівицький]], [[Шадлун Микола Якимович|М. Шадлун]], [[Романченко Іван|І. Романченко]]), що залишився в Україні, продовжував підтримувати політику Директорії й урядів Б. Мартоса (9. 4. — 27. 8. 19191 та І. Мазепи (27. 8. 1919 — травень 1920), а ті її члени, що виїхали на еміграцію (В. Винниченко, Б. Матюшенко, В. Левицький, [[Петро Дідушок|П. Дідушок]], М. Порш, В. Мазуренко, [[Вікул Сергій Павлович|С. Вікул]]), на конференції 9 — 13 вересня 1919 у Відні домагалися виходу есдеків з уряду. «Незалежні» есдеки в січні 1920 створили [[Українська Комуністична Партія|Українську Комуністичну Партію]], що стала леґальною радянською партією і стояла за самостійність [[УССР]]: 20 — 25 січня в Києві пройшов установчий з'їзд УСДРП (незалежних правих), затверджено програму і прийнято нову назву партії — Українська комуністична партія (УКП). Обрано ЦК УКП: голова — А. Драгомирецький, секретар — М. Авдієнко, заступник голови — А. Річицький, члени — М. Ткаченко, В. Мазуренко, В. Фідровський, В. Шахрай, Л. Довбня, Ю. Яворський.
На еміграції «Закордонна делегація УСДРП» (лідери: І. Мазепа, [[Феденко Панас Васильович|П. Феденко]], [[Козловський Олексій Олександрович|О. Козловський]], [[
Партійні органи: «Вільна Україна» (Л.), «Соціалістична Думка» (Л, — Прага, 1922 — 23) і «СоціалістДемократ» (Прага — [[Подєбради]]). УСДП не входила до [[Уряд УНР в екзилі|Уряду УНР в екзилі]], але лояльно ставилася до нього.
Рядок 22:
== Література ==
* ''[[Висоцький Олександр Юрійович|Висоцький О. Ю.]]'' [http://www.nbuv.gov.ua/books/2004/04vojdpp.pdf Українські соціал-демократи та есери: досвід перемог і поразок.] — Монографія. — К.: Основні цінності, 2004. — 272 с.
* {{ЕУ}}
* Степанюк В., Довбищенко Я . З історії українського соц.-дем. руху 1900 — 1918. X. 1918;
Рядок 29:
* Стахів М. Українські політичні партії у соціологічнім насвітленні. Нью-Йорк — Детройт — Скрентон 1954;
* [[Феденко Панас Васильович|Феденко П.]] Український рух у 20 ст. Лондон 1959.
* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України]
{{УНР}}
| |||