Тривога: відмінності між версіями

Проблемі тривожності присвячена дуже велика кількість літератури і досліджень, до тогог ж не тільки в [[психологія|психології]] та [[психіатрія|психіатрії]], але й [[біохімія|біохімії]], [[фізіологія|фізіології]], [[соціологія|соціології]], [[філософія|філософії]]. І кількість подібних досліджень з часом тільки зростає, принаймі на Заході, у вітчизняній і пострадянській науці дослідження тривоги мають фрагментарний характер<ref name="п">''Прихожан А.&nbsp;М.&nbsp;''Психология тревожности: дошкольный и школьный возраст (+CD). 2-е изд..&nbsp;— СПб.: Питер, 2009.&nbsp;— 192 с.: ил.&nbsp;— (Серия «Детскомиу психологу»)</ref>. Це зумовлено не тільки соціальними причинами, а також фактором впливу на наукову думку на Заході [[психоаналіз]]у ([[Зигмунд Фрейд]] увів в перелік проблем психології проблему тривожності), [[екзистенціалізм|екзистенціальній філософії]], психології і психіатрії.

 

 

== Психофізіологічні прояви тривоги ==

* підвищується згортання крові на випадок травми;

* підвищується артеріальний тиск та прискорюється пульс;

* уповільнюється травлення;

* припиняється слиновиділення, спричинюючи сухість у роті;

* скорочуються сфінктери товстого кишечнику та жовчного міхура;

* печінка забезпечує енергетичні запроси, підтримуючи рівень глюкози;

 

Подібне забезпечення короткострокової та інтенсивної діяльності є фізіологічно виправданим. Але в наш час соціальної загрози не можна уникнути подібним шляхом фізичних зусиль, а тривога стає хронічним явищем, поступово трансформуючись в патологічні стани.

Кожній людині властивий певний рівень тривоги, що сприймається нею по-різному. Різниця між природною тривогою і тривожним розладом є в рівні її сприйняття<ref name="о"></ref>.

 

 

Тривожні розлади являють собою найпоширенішу групу психічних порушень.

 

 

== Профілактика тривоги ==

 

 

{{Емоції}}