Карл Піпер: відмінності між версіями

Коли спалахнула Велика Північна війна, Піпер став єдиним з кола радників, який супроводжував Карла XII у походах. Як шеф Канцелярії він не лише виконував прямі обов’язки Канцелярії, а й також залучався до переговорів з польськими магнатами та іноземними посланцями. Таким чином він, зокрема, уклав мир з Польщею 1705 р. і Саксонією 1706 р., а також вів після того значущі дипломатичні [[Альтранштадський мир|переговори під час перебування в Альтранштедті]], зокрема, з Мальборо. Погляди Піпера на ведення війни та політичне становище, здається, полягали, швидше за все, в тому, щоб на розумних умовах створити мир на заході для того, щоб опісля напасти на царя у прибалтійських провінціях. Суперечність, яка у цьому відношенні існувала між Піпером і політикою, що проводилася, нічого не змінила в його позиціях. Піпер супроводив армію проти Росії і його як і Канцелярію було захоплено в полон росіянами в битві під Полтавою у червні 1709 р. У тій Великій тріумфальній ході по Москві він очолив шведських бранців. У полоні він енергійно працював для товаришів по нещастю, серед яких були й відомі полководці [[Адам Людвіг Левенгаупт]], [[Аксель Юленкрук]], [[Гуґо Юган Гамільтон]], [[Карл Густаф Крейц]], [[Карл Густав Рос]]. Зокрема, він вів розлоге листування з [[Петро І|царем]] та Карлом ХІІ.

1702 р. Піпер дістав посаду канцлера Уппсальського університету, і, хоча й був у далиніудалині від Швеції, обстоював університетські інтереси та збагатив його, зокрема, суттєвими стипендіями.