Serge-kazak

Приєднався 31 березня 2012
 
За старими переказами, Бог створив перших людей козаками. Тобто всі люди козаки і від козаків ведуться, хоч і не всі про те знають. Якби там не було, а на Україні, як і по всьому Великому Євразійському Степу люди здавна себе сприймали і називали козаками, вільними людьми з волі і ласки Божої, вільними людьми від народження. Очевидно, що саме вчення має більш тривалу історію ніж навіть сама назва - питання і проблеми волевиявлення виникають і вивчаються людством з найдавніших часів і люди, що проживають на землях України (в старожитні часи - частина Великої Скіфії, жителі якої були відомі своїм волелюбством в усьому античному світі) тут не виняток. Тому швидше можна казати, що поява і поширення поняття "козак" (як і інших зі схожим значенням) сприяло в першу чергу не скільки появі, скільки об'єднанню і оформленню у вигляді єдиного світоглядного вчення самих різних вчень і знань про людину і її природу (свободу волі), людину і суспільство, людину і світ. Якби там не було, а саме в часи царства Ординського (XIII-XVI ст), яке зараз в підручниках історії прийнято зображувати майже виключно як "імперію зла", підкреслюючи негативні риси того періоду нашої історії і забуваючи про позитивні, вчення про "вільних людей з волі Божої" оформилося і поширилося по всіх куточках центральної Євразії, відіграючи важливу роль у формуванні світогляду жителів регіону. Значна частина земель сучасної України так чи інакше була пов'язана з ординською спільнотою племен і народів як економічно так і культурно, що проявилося також в тому, що руські люди як і інші жителі регіону стали використовувати слово "козак" (судячи за все запозичене) для власної ідентифікації. Звичайно більш поширеним воно було в південно-східних, степових регіонах Української Русі. Звідси все і повелося - поняття про козаків зіграло важливу роль у формуванні сучасного українського, або точніше україноруського козацького народу, спільноти вільних громадян України, про формування якого як окремої спільноти у складі суспільства Русі можна говорити з часу падіння Києва і встановлення там прямого правління ординських царів. Ті руські люди, які залишились на розорених землях і почали відроджувати життя краю - якраз і склали основу сучасного українського народу, народу вільного, хоч і поневоленого в силу обставин. Спочатку звісно не всі називали себе козаками, але в XVI-XVII ст., коли православний руський люд на теренах України почав зазнавати утисків з боку тодішніх керівників України і навколишніх земель, самоназва "козак" закріпилася, здобула поширення і стала використовуватись народними масами для обгрунтування своїх прав на захист прав і свобод, які притаманні кожній людині (пізніше у XIX-XX ст. ці самі ідеї свободи на наших землях будуть виражатись через інші, самі різні поняття: в т.ч. "Україна" і "українець" чи "радянська влада" і "коммуніст"). В цей час типовим було явище, коли люди не бажаючи ставати кріпаками шляхти Речі Посполитої (особливо на правобережній Україні) збирали сходи сільських громад, називались козаками і уходили у вільні степи, шукати кращої долі. Саме в цей час слово "козак" стало сприйматись як дар Божий - адже одного цього слова було достатньо, щоб повернути людям віру у себе, свої сили і надію на краще майбутнє. Люди вірили, що ті люди, хто назвався цим словом, щиро вірячи і маючи добрі наміри - вже зробили перший крок до спасіння себе і своїх близьких. З іншого боку людина, яка веде себе непорядно - вживаючи це слово може накликати біду. Таким чином в народній свідомості слово "козак" стало позначати ідеал людського життя і поведінки, до якого має прагнути кожна людина, слово для позначення "доброї, щирої, порядної, віруючої людини", "праведника" і "православного християнина". При цьому саме християнство, вчення Бога-Спасителя часто трактувалось як вчення про те як стати такою людиною, справжнім козаком. Не важливо хто ти, звідки, якого походження, мови чи віри - аби ти був справжньою, доброю, людяною людиною. Саме з того часу у народній пам'яті закріпився вислів: слава Богу, що ми козаки!
 
== Справжня самоназва українців ==
 
Люди мають право називати себе так, як їм до вподоби. Серед історичних назв самоназв українців і їх прямих предків можна згадати зокрема такі слова як: люди, козаки, руські, українці, християни, православні, татари, малороси, черкаси, хохли, монголи, ординці, комуністи, націоналісти та ін. Відношення до цих самоназв у різних українців може бути неоднозначним. Особисто для мене в сучасних умовах досить актуальною самоназвою бачиться україноруський козацький народ - самоназва, яка поєднує в собі такі історичні самоназви українців як: руські, українці і козаки, спільноту людей Української Русі і спільноту вільних людей з волі Божої, тисячоліття нашої історії - від утворення Великої Русі до наших днів. Але як би там не було, про смаки не спорять. Тому в сучасних умовах залишаються актуальними слова Пантелеймона Куліша:
 
«малоросійські простолюдини на питання „звідки ви?“ будуть відповідати „з такої-то губернії“; але на питання „Хто ви? Який народ?“ не знайдуть іншої відповіді, як тільки: „Люде, так собі народ та й годі“. „Ви русскіє? — Ні. — Хохли? — Якії ж ми хохли? (Хохол — слово лайливе, і вони його відкидають). — Малоросіяни? — Що то за маросияне? Нам його й вимовить трудно“ (Малоросіянин — слово книжне і вони його не знають). Словом, земляки наші, даючи називати себе Руссю, Черкасами, чим завгодно, самі себе називають тільки людьми і не присвоюють собі ніякого власного імені…»<ref>http://www.imath.kiev.ua/~golub/gadyach/media2005.htm</ref>
 
 
[[Користувач:Serge-kazak|Serge-kazak]] ([[Обговорення користувача:Serge-kazak|обговорення]]) 22:51, 18 січня 2013 (UTC)
 
== Вікіпедія ==
2489

редагувань