Джеймс Віллард Шульц: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Стиль|дата=травень 2010}}
{{Вікіфікувати|дата=січень 2007}}
{{Картка:Особа
Цей чоловік мав два імені. Перше — '''Джеймс Віллард Шульц''' — він дістав у спадок від своїх англо-німецьких пращурів, які переселилися в Америку з дозволу англійської королеви ще на початку XVIII століття. Друге — Апікуні, або Біла Сорочка,— він одержав від своїх індіанських друзів, котрих усе життя вважав одноплемінниками.▼
|ім'я = Джеймс Віллард Шульц
|країна = США
|оригінал імені = James Willard Schultz
| зображення =Schultz345.jpg
|дата_народження = 26.8.1859
|місце_народження = [[Бунвіль]], [[Нью Йорк]]
| дата_смерті = 11.6.1947
| місце_смерті = [[Резервація Вітрової Річки]], [[Вайомінг]]
|інші_імена = Apikuni, Appekunny
}}
'''Джеймс Віллард Шульц''' - видатний американських письменник та етнограф. Жив разом з племенами «чорноногих».
== Інші імена ==
▲Цей чоловік мав два імені. Перше —
== Біографія ==
«Непутящого» підлітка, закоханого в дике життя на природі, батьки та родичі намагалися після школи влаштувати у військову академію — але той, як робив це ще у шкільні роки, частенько втікав із занять, щоб послухати оперу або побути в лісі. Коли ж випала нагода поїхати на Захід — поїздка теж була дозволена лише на жорстких умовах, з поверненням назад. Проте повернення відбулося аж через довгі роки, і тоді Шульц остаточно порвав з «цивілізацією».
Рядок 29 ⟶ 47:
Ті, кому пощастило ознайомитися з історіями Джеймса Вілларда Шульца, напевно відчули неповторну атмосферу його прози: щиру й довірливу, просту й патетичну — при всьому драматизмі, що вирішує людську долю. Простота і велич, мабуть, ключові слова для розповіді Шульца, про що б він не писав. Про індіанців (і це незвично) він говорить так само, як про білих,— з тією лише різницею, що їм, через захоплення автора, приділено незрівнянно більше уваги.
== Естетика романів ==
Заглибленість автора у світ
Можливо, саме ці секрети прози Апікуні визначили третє його життя: посмертну долю книжок, славу імені Видання творів Шульца широко розійшлися по світу. Невидане за життя побачило світ (дві книжки вийшли в науковій серії «Цивілізація американських індіанців», що виходить в Оклахомі). Шанувальниками Апікуні було доопрацьовано за його записами навіть останній незакінчений роман «Військова сорочка Ведмежого Вождя» (1983). Через тридцять років після смерті письменника на його другій батьківщині, в містечку Браунінг, штат [[Монтана (штат)|Монтана]], виникло Товариство Джеймса Вілларда Шульца, зі своїм друкованим органом — «Шеган сторітеллер», яке відає збереженням- його спадщини.
== Творчий доробок ==
Початок російських перекладів Шульца припадає на 1940-ві роки. Тоді побачили світ повісті «Сінопа — маленький індіанець», «Заманювач бізонів», «Ловець орлів» та інші. Вони неодноразово перевидавалися і неодмінно користувалися у читачів найширшою популярністю. Однак, на відміну від раніше опублікованих скорочених текстів, в українському виданні твори Шульца вперше друкуються у повному вигляді.▼
[[File:JamesWillardSchultz1889.jpg|250px|thumb]]
Повість «Заманювач бізонів» (1916) примітна не тільки авантюрною інтригою. Це — поширений вид повісті в Шульца: немовби ненав'язлива розповідь про виховання, становлення людини, метою якої стало здійснення заповітної й високої мрії служіння одноплемінникам (як і в повісті «Ловець орлів»). Тут, мабуть, особливо цікавий драматичний шлях творіння нового всередині старих традицій, адже зі смертю Малої Видри, старого заманювача бізонів, таємниця його мистецтва відходить безповоротно, й Апаук змушений сам розгадувати секрет, пройшовши через безліч випробувань. Відзначимо тут увагу автора до жіночих персонажів: наприклад, він виділяв мужність бабусі, яку зустрічав сім'я Апаука; адже така багато в чому й історія Жінки-Кроу в «Моєму житті» та в інших творах Шульца. Американські видавці навіть вимагали, щоб автор замінив героїнь на героїв, вважаючи, що постраждав читацький інтерес і книжок не розкуплять.
Рядок 41 ⟶ 60:
Повість «Син племені навахів» (1927)— результат перебування Шульца в [[Аризона|Арізоні]]. Не вміючи сидіти склавши руки, він уважно стежив за життям та побутом індіанців [[пуебло]] — холі й піма. Він навіть узяв участь у розкопках доісторичних поселень у Касас Грандес і знайшов там дивовижну глиняну змійку — на загальну думку, найцікавішу знахідку сезону.
== Переклади на інші мови ==
▲Початок російських перекладів Шульца припадає на 1940-ві роки. Тоді побачили світ повісті «Сінопа — маленький індіанець», «Заманювач бізонів», «Ловець орлів» та інші. Вони неодноразово перевидавалися і неодмінно користувалися у читачів найширшою популярністю. Однак, на відміну від раніше опублікованих скорочених текстів, в українському виданні твори Шульца вперше друкуються у повному вигляді.
== Джерела ==
| |||