Відмінності між версіями «Населення Полтавської області»

м
суміш розкладок за допомогою AWB
м (суміш розкладок, replaced: ІV → IV (6))
м (суміш розкладок за допомогою AWB)
У [[мідний вік]] (кін. [[4 тисячоліття до н. е.|IV]]-[[3 тисячоліття до н. е.|ІІІ тис. до н. е.]]) починається використання у землеробстві [[плуг|рала]] і тяглової сили — биків; відбувається його спеціалізація. На початку мідного віку в південній частині регіону проживали племена середньостогівської культури, а північний захід регіону заселений, найімовірніше, представниками пізньотрипільської культури.
 
У [[бронзовий вік]] в землеробстві рало замінюється на примітивний [[плуг]]. Розширюється набір окультурених рослин, площа полів. Із виникненням вершництва починається використання коня не лише у господарстві, а й під час набігів. На території Полтавщини активно відбувалися міграційні процеси: в різний час проживало населення ямної, катакомбної, багатоваликової кераміки, зрубної, сабатинівської, білозерської, бондарихинської археологічних культур. У період [[16 століття до н. е.|ХVІXVI]]-[[10 століття до н. е.|Х ст. до н. е.]] відбувається наступна хвиля зростання чисельності населення та збільшення кількості постійних поселень.
 
В епоху раннього [[залізний вік|заліза]] ([[8 століття до н. е.|VIII]]-[[4 століття до н. е.|IV ст. до н. е.]]) одним із занять місцевого населення було добування заліза з місцевих болотних та лучних руд. Розвивалося орне [[землеробство]] (із допомогою дерев'яного рала і примітивного плуга). Вирощували м'яку й карликову пшеницю, полбу, [[ячмінь]], [[жито]], [[просо]], [[овес]], [[льон]], [[Коноплі (рослина)|коноплі]]. Було поширене придомне скотарство. І далі зменшувалася площа лісів.
На [[1 січня]] [[1968]]&nbsp;р. кількість населення Полтавської області становила 1681,7 тис. чол.<ref>Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1943&nbsp;— 2003&nbsp;рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу. Частина ІІ.&nbsp;— Полтава: Полтавський літератор, 2002., с. 13</ref>. Густота&nbsp;— 58,4 чол./км². У містах проживало 620,8 тис. чол., у селах&nbsp;— 1 060,8 тис. чол. Українців&nbsp;— 93,8 %, решта&nbsp;— інші національності. Область поділялася на 25 районів. У її межах було 12 міст (2 обласного підпорядкування та 10 районного), 18 селищ міського типу, 3 робітничі селища та 2 224 сільські населених пункти, підпорядковані 18 селищним і 378 сільським радам депутатів трудящих<ref>Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область.&nbsp;— К.: Головна ред-я УРЕ АН УРСР, 1967., с. 9</ref>.
 
Характерною рисою розселення населення залишалася різноманітність типів поселень, велика кількість традиційних форм&nbsp;— хуторів. Попри те, що за роки радянської влади та політики щодо українського села їх кількість значно скоротилася, проте ще й протягом другої половини [[20 століття|ХХ ст.]] вони становили значну частину населених пунктів області. У найстаріших центрах поселень, у північно-західних і центральних районах, переважали великі села, які виникли ще в [[16 століття|ХVІXVI]]-[[17 століття|XVII ст.і]] зосереджені переважно в долинах річок. Оскільки заселення регіону відбувалося з півночі на південь, то села розміщені у південній степовій частині виникли значно пізніше і відрізняються своїм плануванням.
 
З другої чверті [[20 століття|XX століття]] бурхливо розвивається промисловість. На структуру населення Полтавщини у другій половині [[20 століття|ХХ ст.]] вплинули загальнодержавна програма освоєння цілинних земель, програма соціально-економічного розвитку села та будівництво Кременчуцького водосховища, з якими пов'язані обширні міграції. У зв'язку з укрупненням сільських поселень і переселенням до них хутірських садиб на Полтавщині було виділено категорію т.&nbsp;зв. «неперспективних» малих сільських поселень, що призвело до зменшення кількості хутірських та мало-сільських поселень. Водночас у [[1979]]–[[1989]]&nbsp;рр. відбулося механічне зростання чисельності сільського населення в приміських зонах, переселення населення з так званих «неперспективних» поселень.
|-----
|11
| IншiІншi
| 5 786
| 0,36 %