Відмінності між версіями «Калакура Ярослав Степанович»

нема опису редагування
м (adding image за допомогою AWB)
[[FileФайл:Калакура Ярослав Степанович.jpg|200px|right|thumb|Калакура Ярослав Степанович]]
 
'''Калакура Ярослав Степанович Калакура''' ({{н}}[[24 вересня]] [[1937]], с. [[Рудники (Підгаєцький район)|Рудники]], нині [[Підгаєцький район|Підгаєцького району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]) — відомий український [[історик]], українознавець, [[історіограф]], [[джерелознавець]]. [[Докторта історичних наук]] ([[1980]])архівознавець, професор ([[1981]])акад. Академік [[Академія наук вищої школи України|АН ВШ України]] з 1997 р.
 
Заслужений працівник ВШ України ([[1984]]). [[Відмінник народної освіти]] ([[1997]]). Член колегії Державного комітету архівів України ([[1996]]—[[2003]]), експерт ВАК України.
 
== Біографія ==
Народився в с. [[Рудники]] Підгаєцького районуповіту Тернопільського воєводства (Польща) — нині Підгаєцький район на Тернопіллі. Закінчив Коломийське педучилище (1955), історичний факультет [[Чернівецький університет|Чернівецького університету]] (1963), аспірантуру в [[Київський університет|КДУ ім. Т. Г. Шевченка]] (1968). В 1955—1956 рр. учителював у сільській школі на Коломийщині; у 1956—1964 рр. був на комсомольській роботі; у 1964—1969 рр. — викладач, доцент Івано-Франківського педінституту; у 1969—1972 рр. — відповідальний працівник ЦК КП України; у 1972—1981 рр. — заступник директора з наукової роботи Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ, доцент, професор інституту; у 1981—1989 рр. — проректор з навчальної роботи [[Київський університет|КДУ ім. Т. Шевченка]], директор Інституту суспільних наук; у 1989—2002 рр. — професор кафедри загальної історії, завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки, з 2003 р. — професор цієї кафедри. За сумісництвом — провідний науковий співробітник НДІ українознавства МОН України. У 1968 р. захистив кандидатську, а в 1980 р. — докторську дисертаціюдисертації; з 1970 р. — доцент, з 1981 р. — професор.
 
В 1955–1956 рр. учителював у сільській школі на Коломийщині; у 1956–1964 рр. був на комсомольській роботі; у 1964–1969 рр. — викладач, доцент Івано-Франківського педінституту; у 1969–1972 рр. — відповідальний працівник ЦК КП України; у 1972–1981 рр. — заступник директора з наукової роботи Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ, доцент, професор Інституту; у 1981–1989 рр. — проректор з навчальної роботи [[Київський університет|КДУ ім. Т. Г. Шевченка]], директор Інституту суспільних наук; 1989–2002 рр. — професор кафедри загальної історії, завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки, з 2003 р. — професор цієї кафедри. За сумісництвом — головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії, ст. науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.
 
== Науковий доробок ==
Тематика наукових досліджень охоплює ключові проблеми історії України, [[українознавство|українознавства]], політичної історії України, методології, історіографії, джерелознавства та архівознавства.
МаєЄ автором понад 350500 наукових, науково-популярних та навчально-методичних праць, зокремау тому числі 85 індивідуальних і колективних монографій, 20 підручників та навчальних посібників; укладач ряду документальних збірників. Серед них: «Общественные науки в высшей школе.(співавтор). — К.:Вища школа,1980.- 296 с.; Историография истории Украинской ССР. (співавтор).- К.:Наукова думка,1986.- 557 с.; Джерелознавство історії України. Довідник». (застЗаст. керівн. автор. кол.,).- К.,1998).-212 с; «Архівознавство. Підручник». (керівн. автор. колколект.,) — К.,1998.- 316 с.; друге, 2002доп.- (за ред. Я.Калакури, І. Матяш).-К.,2002.-356 с.; «Історія української культури. Зб. документів і матеріалів». — К.:Вища школа, (2000.- 607 с.; Історичне джерелознавство. Підручник. (керівн. автор. кол.).- К.:Либідь, 2002.- 436 с.; Історична наука: термінологічний і понятійний довідник.(співавтор). — К.:Вища школа, 2002.- 430 с.; Нариси історії архівної справи в Україні.(співавтор). — К.: «КМ академія», 2002.- 610 с.; Українська історіографія.: Курс лекцій».- К.:Генеза, (2004).- 496 с.; «Вид. друге, доповн. — 2012. Історія української та зарубіжної культури. Навч. посібник». Вид. шосте, доп.(2007співавтор).-К.:Знання-Прес,2007.- 358 с.; «Історичні засади українознавства. К.: НДІУ.- 2007.- 381 с. ; Історія українознавства (співавтор). — К.: Академвидав, 2011. −512 с.; Українознавче дослідження: теорія та методологія. — Тернопіль: «Джура», 2012. — 294 с.; Науковий інструментарій українознавця (2007співавтор).- К.: ННІУВІ, 2012. — 376 с.; Україна найдавнішого часу — ХУІІІ століття: цивілізаційний контекст пізнання (співавтор). — Кн. І. — К.- Чернівці-Тернопіль: Астон, 2012. — 700 с. та ін.
 
Підготував 15 докторів та 49 кандидатів наук. Був головою спеціалізованої вченої ради ізпо захисту докторських і кандидатських дисертацій, членом експертної ради ВАК. Нині працює у двох спеціалізованих радах, членє членом редколегії трьох міжвідомчих наукових збірників. Був членом колегії Державного комітетуі архівіводного Українижурналу.
Підготував 14 докторів та 36 кандидатів наук.
 
Був головою спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій, членом експертної ради ВАК. Нині працює у двох спеціалізованих радах, член редколегії трьох міжвідомчих наукових збірників. Був членом колегії Державного комітету архівів України.
 
== Звання і нагороди ==
Заслужений професор КНУ ім. Т. Шевченка (2003). Заслужений працівник вищої школи України (1984)., Відмінник народної освіти України (1997), Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2003).
 
Нагороджений:
 
* Почесною грамотою Верховної Ради України (1987),
* орденом «За заслуги» ІІІ ст. (2002),
* Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2007),
* чотирма медалями, освітянськими знаками Антона Макаренка (1997), Петра Могили (2007).
 
'''Нагороджений''':
Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2002).
* Почесною грамотою КабінетуВерховної МіністрівРади УкраїниУРСР (20071987),.
* орденомОрденом «За заслуги» ІІІ ст. (2002),.
* Почесною грамотою Верховної Ради України (1987)2009, 2012).
* АН ВШ України преміями ім. Василя Веретенникова (2000), Григорія Сковороди (2007).
 
== Джерела ==
* Академія наук вищої школи України. 1992—20101992–2010. Довідник. — К., 2010. — С.118.
* ''Р. Матейко,Клапчук С. М. Ханас.''  Калакура Ярослав Степанович // {{ТЕС2}}Енциклопедія сучасної України. — ІSBN 978 −966-02-6472-4(Т.12). — К.,2012. — С.7.
* Ковальчук О. О. Калакура Ярослав Степанович // Енциклопедія історії України. — Т.4. — ІSBN 978-966-00-0692-8 (4т) — К., 2007. — С.26-27.
* ''Р. Матейко, М. Ханас.'' Калакура Ярослав Степанович // {{ТЕС2}}.
* Ярослав Степанович Калакура. Біобібліографічний довідник. — ІSBN 978-966-439-555-4. — К., 2012.-159 с.
 
[[Категорія:Українські історики]]
Анонімний користувач