Проєкт правопису 1999 року: відмінності між версіями

'''Прое́кт право́пису [[1999]] ро́ку''' (поширена скорочена назва: '''Проєкт'''<ref name=rusan/>)&nbsp;— проект реформи [[українська мова|українського]] [[правопис]]у, розроблений під керівництвом [[Німчук Василь Васильович|{{nobr|В. В. Німчука}}]]<ref name=rusan>[[Русанівський Віталій Макарович|В. &nbsp;М. &nbsp;Русанівський]]. [http://izbornyk.org.ua/rizne/rusan.htm Стосунок «проєкту» до реального українського правопису] // [[Мовознавство (журнал)|Мовознавство]], '''2002''', {{nobr|№ 6}}, {{nobr|с. 92-98}}</ref>. До нього внесено передусім ті зміни, що враховують столітні традиції української [[орфографія|орфографії]]. Зокрема уточнено вжиток літери ''[[ґ]]'' в питомих [[Україна|українських]] і запозичених [[загальна назва|загальних]] та [[власна назва|власних]] назвах&nbsp;— [[прізвище|прізвищах]] і географічних назвах, сформульовано нове правило вживання ''и'' на початку слова перед приголосними ''н'' та ''р'', уведено окреме написання слова ''пів'' з [[іменник]]ами, якщо воно означає «половина», повернено як нормативне закінчення ''-и'' в родовому відмінку однини іменників III відміни з основою на групу приголосних ''-ст-'' та слів ''[[Русь]]'', ''[[Білорусь]], осінь, сіль, кров, любов,'' вирівняно [[Парадигма|парадигму]] іменників IV відміни з [[суфікс]]ом ''-ен-,'' тобто відновлено закінчення ''-и'', звук {{IPA|/θ/}} в запозиченнях передається уніфіковано через ''т'' (''ка'''т'''едра, е'''т'''ер, ор'''т'''опед'' тощо, за чинним правописом&nbsp;— ''ка'''ф'''едра, е'''ф'''ір'', хоча й ''ор'''т'''опед'') та ін.

Нині "«Проєкт правопису 1999"» використовує видавництво "«Свічадо"», "«Літопис"», "«Критика"», а окремі його пункти наявні в мовленні телеканалу [[СТБ]] (у програмі новин). Частина письменників (наприклад, [[Оксана Забужко]]) використовують цей правопис у своїх творах.

== Приклад тексту ==

Нижче наведено список змін, запропонованих у проекті правопису 1999 року. Зеленим кольором позначено пункти, підтримані більшістю докторів і кандидатів наук<ref>[http://r2u.org.ua/node/144 Доля проекту нової редакції “Українського«Українського правопису"»]</ref>.

{|class="wikitable"

|Писати літеру ''и'' на початку українських питомих та засвоєних слів перед приголосними ''н'' та ''р'', на початку відповідних вигуків, звуконаслідувань і похідних від них утворень, на початку іншомовних запозичень&nbsp;— загальних і власних, коли в мові-донорі на початку слова наявний звук, близький до українського ''и'': ''ир'' (загальна назва пісні в деяких тюркомовних народів), ''[[Игиатта]]'' (річка в Якутії).

|Наявність у живому мовленні слів із початковим ''и''. Під впливом написання на початку слів тільки і руйнується фонологічна система української мови&nbsp;— ''и'' не має повноправного статусу фонеми. Класики української літератури до правописної реформи 1927 &nbsp;р. вживали саме ''и'' в зазначених випадках.

|Писати слово ''пів'' у значенні «половина» тільки окремо від сусідніх слів. Коли елемент ''пів'' має інше значення, писати його разом: пів ночі, але північ, півночі і т. дтощо. Разом пів писати і в прикметниках, похідних від сполуки пів із іменником: пів години &nbsp;— півгодинний.

|Наявність в українській мові незмінного повнозначного слова ''пів'': ''пів на п’ятуп'яту'', о ''пів на другу'' та ін.

|В іменниках третьої відміни з кінцевою групою приголосних, а також у словах ''кров'', ''любов'', ''сіль'', ''осінь'', ''Русь'', у родовому відмінку однини вживати флексію ''–и-и''.

|Наявність нині флексії ''–и-и'' в говірках, які лягли в основу літературної мови, вживання цього закінчення у зазначених випадках у класиків української літератури до «реформи» 1933&nbsp;р.

|Вживати закінчення ''–и-и'' в родовому відмінку однини іменників четвертої відміни, які при відмінюванні приймають ''-ен-''.

|Вживання його в живому мовленні, у творах класиків української літератури до прийняття змін у правописі 1945 &nbsp;р. (1946 &nbsp;р.), цільність парадигми четвертої відміни.

|Відмінювати іноземні запозичення на ''-о'', крім тих, у яких перед ''–о-о'' є інші голосні.

|Їхня відмінюваність у живому мовленні, в літературній мові до «реформи» 1933&nbsp;р., у творах деяких нинішніх письменників. Незмінюваність їх руйнує відмінювання питомих українських іменників на ''–о-о'' (наприклад, неправильне «брати Кличко», а треба «брати́ Клички»).

|В [[антропонім]]ах та похідних від них лексемах вживати ''г'' або ''ґ'' відповідно до звукового складу ''(h &nbsp;— g)'' назв у мовах-донорах. У власних географічних назвах вживати ''г'', незалежно від того, ''h'' чи ''g'' маємо в мові-джерелі.

|У загальних назвах іншомовного походження подвоєння приголосних звичайно не передаємо.

|Тона, нето, бруто, але ванна, вілла, манна, булла та деякі інші (бо є слова віла «русалка в сербів», мана і т.дтощо.)

|Слова з церковно-релігійної сфери (давні запозичення) з «правилом дев’яткидев'ятки» не пов’язуютьсяпов'язуються. У них між усіма приголосними пишемо ''и''.

|Поширити «правило дев’яткидев'ятки» на правопис іншомовних власних назв.

|Невиправдане різке протиставлення запозичених загальних і власних найменувань. Вже дозволено писати ''и'' в кінцевих ''–ида-ида'', ''-ика'', а також після ''ж'' ''(дж)'', ''ч'', ''ш'', ''ц'' та ''р'' (тобто після п’ятип'яти букв) у чинному кодексі (1993, с. 101 — 102101–102) та в багатьох винятках ''–і-і'' після ''д'', ''т'', ''з'', ''с''. Непом’якшеніНепом'якшені приголосні перед ''і'' в мовах-донорах.

|Писати слово ''проєкт'' і похідні від нього з буквою ''є''.

|У мові-джерелі&nbsp;— латинській&nbsp;— тут наявний ''–je-je-'': ''projectus''. Уодноманітнення написання слів із спільним коренем, пор.: ''об’єктоб'єкт'', ''суб’єктсуб'єкт''. Нормативність форм проєкт до «реформи» 1933&nbsp;р.

|Написання ''ія'' всередині слів іншомовного походження на місці ''іа''.

|Живе мовлення (пор. ''валер’янкавалер'янка'', ''матер’ялматер'ял''), тисячолітня писемна традиція, перервана 1933&nbsp;р. Наявність «опорного» ''й'' у багатьох словах: ''матерія''&nbsp;— ''матеріяльний'', ''геній''&nbsp;— ''геніяльний''.

|Жива українська орфоепія: аўдит, аўдиторія і т. дтощо.

|Писати м’якийм'який знак після ''р'' в іменах по батькові.

|Імена ''Ігор'', ''Лазар'', крім називного відмінка однини, виступають як іменники м’якоїм'якої групи: ''Ігоря'', ''Ігореві'', ''-ю''; ''Ігорем'', ''Ігорями''.