Садиба Горенки: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lorry (обговорення | внесок) вікіфікація |
Lorry (обговорення | внесок) вікіфікація |
||
Рядок 1:
{{Пам'ятка
|тип = Садиба Горенки, палацово-парковий ансамбль
Рядок 55:
Серед щедрот, отриманих фаворитом імператриці Єлизавети — Олексієм Розумовським, було і село Горенки. Він став володарем [[1747]] року і згодом розпочав будувати кам'яний садибний будинок та садибну [[Церква|церкву]] в ім'я Спаса. По смерті Олексія майно і садиба перейшли до брата Кирили Розумовського. Горенки він передав синові - Олексію Кириловичу Розумовському.
==Унікальне розпланування==
Садиба мала 730 га землі. Неподалік проходив сумно відомий Володимирський тракт, яким гнали до Сибіру. На Володимирський тракт з півночі [[садиба]] відкривалась півколом величного почесного двору ( [[курдонер]] ), оточеного цегляним парканом, валами та ровом. На тракт виходили кордегардії та візовні, облямовуючи парадний в'їзд. Велике півколо перетворили на паркову ділянку зі штучним ставком та сосновим гаєм. Останній слугував [[Звіринець|звіринцем]]. За палацом на південь до великого ставка розпланували регулярну частину, рясно прикрашену [[Садово-паркова скульптура|садово-парковими скульптурами]] і квітниками. Ця частина парку на південній ділянці поступово переходила в пейзажний парк, перетворений на розкішний [[ботанічний сад]].
Розпланування садиби не мало аналогів в країні і за власними принципами поєднувало розмах [[бароко]] з досягненнями класицизму, вдалим прикладом якого був ще [[Великий Гатчинський палац]] і парк при ньому під Петербургом. Адже палац доповнювали споруда для гербарія та колекції мінералів, Грот (зник), паркові альтанки, лабіринт (зник), кордегардії,садибна Успенська церква, оранжереї, [[садово-паркова скульптура]] (вивезена в садибу [[Архангельське]]).
== Занепад в 19 ст. і рятівники Третьякови ==▼
==Унікальний ботанічний сад==
Володар, Розумовський Олексій Кирилович, був пристрасним ботаніком. Ботанічний сад садиби, один з перших за розмірами та кількістю рослин в ньому, був предметом постійних піклувань володаря. Була налагоджена ціла мережа постачань нових рослин та насіння. Унікальний характер ботанічного саду підтримували десятиліттями, адже сюди звозили рослини та насіння з [[Сибір]]у, з [[Алтай|Алтая]], з [[Кавказ]]а і навіть [[Аляска|Аляски]], ще не проданої на той час Російською імперією. Частку рослин та насіння в садибу привіз І.Ф. Крузенштерн із свого навколоземного плавання. Обслуговували ботанічний сад садівники та відомі ботаніки Ф.Х. Стевен, Ф. Б. Фішер. Ботанічний сад доповнювали величні оранжереї та спеціальна [[бібліотека]], окреме приміщення для [[Гербарій|гербарія]] та мінералогічної колекції. Ботанічний сад садиби став базою для досліджень з систематики рослин і фактично обігнав науковий розвиток ботаніки на той час, бо був прообразом майбутніх ботанічних інститутів.
Сад обігнав науковий розвиток ботаніки на той час, але мав драматичну долю. Його розглядали як вельможну примху, позаяк ще не сформувалась уява про наукову вартість об'єкту, котрий мав зразки, невідомі навіть в Західній Європі. По смерті володаря сад занепадає і його поспіхом розпродають по частинам.
Садибну бібліотеку, залишки гербарія та якусь кількість унікальних рослин перевезли до Петербурзького ботанічного саду. Частку отримав ботанічний сад [[Московський університет|Московського університета]]. Залишки продавали приватним особам роздріб.
Ансамбль на очах [[Деградація|деградував]] і збіднювався, бо піклування про дві ділянки парку практитчно припинили. На деградацію асамблю могутньо впливали часті зміни володарів та загаль криза дворянської культури в Російській імперії, котра розпочалася в середині 19 ст.і набула нечуваного розміру в 20-му за часів комуністичного [[СРСР]]. Величний палац, котрий перейшов до володарів купецького стану, був просто понівечений и перетворений на текстильну [[Фабрика|фабрику]]. В колишніх парадних залах із [[Плафон (живопис)|плафонами]] и вишуканим декором, з коштовними [[паркет]]ами — обладнали ткацькі [[верстат]]и і склади.
== Відновлення палацу Третьяковими ==
Пройшли десятиліття, допоки молода генерація освічених і культурних купців з родини Третьякових, нарешті отямилась і визнала занедбане приміщення палацу — пам'яткою історії та архітектури. Вони таки вивели фабрику із палацу і спромоглися використати великі кошти для відновлення хоча би сплюндрованого палацу. В садибу запросили архітектора Сергія Чернишова, котрий провів [[ремонт]]и і відновив палац лише в стилістиці класицизму, створивши перебудови. [[1916]] року до головного будинка-палаца прибудували напівротонди нових галерей та два бічних [[павільйон]]и, криті куполами. Південний фасад прикрасили довгою лоджиєю, що зберігла холоднуватий, поміркованій характер вельможної резиденції, переобладнали паркові сходи. Про паркові павільйни не йшлося, вони руйнувались і деградували, як і пейзажний парк.
== Санаторій за часів СРСР ==
Після [[1917]] року в палаці розташували звичний, радянський Будинок відпочинку. Палацові зали заповнили низками лікарських ліжок. Паркові стежки колишнього парку заросли бур'янами, натомість проклали нові, практично знищивши первісне розпланування. Парк настільки здичавів, що практично втратив усі паркові павільйони. Серед диких рослин стояли обшарпані наскрізні галереї, флігелі з обдертим тинькуванням, були остаточно знищені паркові павільйони та альтанки. Дивом збережені лише павільйон з куполом та залишки Грота біля одного з паркових ставків. Занепад підтримували і атаки дачників з близько розташованих поселень, що перетворювали [[парк]] на черговий [[смітник]] з кинутими паперами, брудними пакетами і порожніми [[пляшка]]ми.
== Джерела і посилання==
* Куделин П. Г. Вокруг Москвы. Краткий справочник. — М.: Московский рабочий, 1963. — 240 с. — С. 94-96.
* Вергунов А.П. Горохов В.А. «Русские сады и парки», М. «Наука», 1988, с. 200-203
Рядок 72 ⟶ 94:
* [[Ботанічний сад]]
* [[Пам'ятка архітектури]]
* [[Садово-паркова скульптура]]
[[Категорія:Московська область]]
| |||