Animals (альбом Pink Floyd): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Trent98 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Trent98 (обговорення | внесок)
доповнення
Рядок 27:
У 1975 році закінчився договір між Pink Floyd і [[EMI]], згідно з яким EMI надавала гурту необмежену кількість часу в своїх студіях, за що у Pink Floyd був знижений відсоток доходу з продажів їх платівок. Тоді гурт купив триповерховий особняк у лондонському районі Айслінгтон за адресою {{нп3|Britannia Row Studios|35 Britannia Row|en|Britannia Row Studios}} і почали перетворювати його в студію. Реконструкція зайняла майже весь 1975-й рік і початок 1976-го, так що в квітні 1976-го гурт почав працювати над своїм новим альбомом ''Animals'' вже у власній студії Britannia Row Studios<ref name="Masonpp218220">{{Harvnb|Mason|2005|pp=218–220}}</ref><ref>{{Harvnb|Blake|2008|p=239}}</ref>.
 
== Концепція ==
== Гілмор та Райт про альбом ==
Ідея альбому базується на антиутопічній повісті [[Джордж Орвелл|Джорджа Орвелла]] ''«[[Колгосп тварин]]»'', де різні касти суспільства представлені у вигляді різних тварин. Свині&nbsp;— жорстокі і бездушні представники правлячих класів, самовдоволені лицеміри. Собаки&nbsp;— тупі, жадібні до грошей, найманці, які охороняють владу і закони свиней. Вівці&nbsp;— німе стадо, бездумно лояльне до існуючого ладу і жорстоко експлуатоване собаками і свинями<ref name="Schaffnerp199">{{Harvnb|Schaffner|1991|p=199}}</ref>.
{{Цитата|It wasn't a great, one of the most productive periods of our life I don't think. We used those two tracks, which went back to '74 and changed the names and doctored them around and stuff and stuck them on the album. I like them, I love that album. It's exciting and noisy and fun and it's got really good bits of effects and stuff on it but it's not one of our creative high points really.|40|David Gilmour.<ref>David Gilmour, May 1992, ''Pink Floyd: The 25th Anniversary Special'', Westwood One.</ref>}}
 
Якщо повість Орвелла&nbsp;— притча, алегорія на революцію 1917 року і подальший лад в Радянському Союзі, була націлена проти комунізму, то Вотерс обернув її в критику гірших сторін капіталізму. Ідеалами як Орвелла, так і Вотерса є ідеї демократичного соціалізму, але на відміну від повісті, в альбомі пригноблені маси&nbsp;— вівці&nbsp;— повстають і перемагають своїх тиранів<ref name="Schaffnerp199"/><ref>{{Harvnb|Blake|2008|pp=241–242}}</ref>.
«Він не був великим, я не думаю що це один з найпродуктивніших періодів нашого життя. Ми взяли два треки 74-го року, змінили назви та переробили їх і включили в альбом. Мені вони подобаються, я люблю цей альбом. Він збуджує, він галасливий та забавний і в ньому є дійсно хороші шматки ефектів і різного такого, але це&nbsp;— не один з наших кращих творчих здобутків.»
 
Крім критичного аналізу суспільства, альбом був також частково відповіддю на рух [[панк-рок]]у<ref>{{citation |url=http://books.google.co.uk/books?id=U3rJxPYT32MC&pg=PA610 |author1=Browne, Pat |title=The guide to United States popular culture |chapter=Pink Floyd |page=610 |date=15 червня 2001 |isbn=978-0-87972-821-2}}</ref>, який виріс у популярності як нігілістична заява проти переважаючих соціальних і політичних умов, і також реакція на загальне самовдоволення і ностальгію, яка, здавалося, оточила рок-музику. ''Pink Floyd'' були очевидною метою для музикантів панку, особливо Джоні Роттен, який носив футболку Pink Floyd, на якій слова «Я ненавиджу», писалися чорнилом. Барабанщик Нік Мейсон пізніше заявив, що вітав «Повстання панк-року» і розглянув його як бажане повернення в сцену андерграунду, від якої виросли Pink Floyd. У 1977 році він спродюсував другий альбом гурту The Damned, Music for Pleasure на Britannia Row<ref>{{Harvnb|Schaffner|1991|pp=194–196}}</ref>.
{{Цитата|I didn't really like a lot of the music on the album. I have to say I didn't fight very hard to put my stuff on and I didn't have anything to put on. I played on it. I think I played really well but I didn't contribute to the writing on it and also I think Roger was kind of not letting me do that. I think it was the start of the whole ego thing in the band, ''Animals''.|40|Richard Wright.<ref>Richard Wright, November 1994, BBC Omnibus Pink Floyd Special 1994.</ref>}}
 
{{listen | pos = right | filename = Pink floyd pigs.ogg | title = "Pigs (Three Different Ones)"}}
«Мені дійсно багато чого не подобалось в альбомі. І я не дуже наполягав, аби включити свій матеріал, та в мене й не було нічого для нього . Я грав в альбомі і думаю, що грав дійсно добре, але я нічого не написав для нього, та Роджер і не дозволив би мені це зробити. Я думаю, це був перший альбом, починаючи з якого група втратила свою єдність.»
 
Альбом починається з пісні «Pigs on the Wing» (Свині з крилами. Частина Перша), яка відображає позицію овець-баранів. Вони наївно вірять, що свині і собаки піклуються про їх благо. У наступній композиції «Dogs» зображені безпринципні матеріалісти-кар'єристи, готові за всяку ціну пробитися нагору, до ситим свиням з вищого суспільства. «Тобі повинні вірити ті, кому ти брешеш / А коли вони повернуться до тебе спиною, / у тебе є шанс увіткнути в них нож». Такий зображується конкурентна та інша боротьба за виживання в капіталістичному суспільстві. Але до старості ці люди «пожинають урожай, який посіяли», залишаючись самотніми, хворими, нікому не потрібними.
 
Композиція «Pigs» спрямована проти деяких політиків і громадських діячів Британії того часу, яких Уотерс звинувачував в лицемірстві. Тут знову дісталося бідної старенької Мері Вайтхаус, про яку ще в 1973 році написали музичний пасквіль Deep Purple (пісня Mary Long). Тут же Вотерс, голосом, пропущеним через Vocoder, пародіює 23-й Псалом, в якому Господь представлений пастирем своїх овець. Однак овець в альбомі Пінк Флойд пасе не пастир добрий, але злі, лицемірні свині допомогою виконавчих і жадібних собак. Кульмінацією альбому стає повстання овець-баранів, які раптом прозрівають обман і знищують своїх поневолювачів.
 
Друга частина пісні «Pigs on the Wing», завершує альбом, зациклюючи його. Її спокійне акустичне звучання, за контрастом з трьома основними неспокійними піснями альбому, і мирний текст покликані подавати надію<ref>{{Harvnb|Mabbett|1995|p=70}}</ref>. Написати цю гармонійну пісню Вотерса надихнув любовний роман, що зав'язався у нього в той час з Керолайн Енн Крісті, дружиною менеджера гурту [[Grateful Dead]]<ref name="Blakepp243244"/><ref name="Mabbettpp7071">{{Harvnb|Mabbett|1995|pp=70–71}}</ref>.
 
== Обкладинка ==