Кам'янопіль (Львівський район): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Kvandr (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 34:
| відстань ст =
}}
'''Кам'я́нопіль''' — [[село]] в Україні, [[Пустомитівський район|ПустомитівськомуПустомитівського районірайону]] [[Львівська область|Львівської області]]. Населення становить 312 осіб(Україна). Орган місцевого самоврядування - Ямпільська сільська рада.
 
Населення становить 312 осіб.
 
Орган місцевого самоврядування - Ямпільська сільська рада.
 
== Історія ==
Першою письмовою згадкою про КамінопільКам'янопіль, що дійшла до наших днів є судовий запис від [[5 червня]] [[1447]] року, де говориться, що шляхтич Юрша з Мальчич насильносилою забрав корову в Анни, жінки [[Кміти|кметя]] з КамінополяКам'янополя, яка звернулась в [[суд]], вимагаючи десятикратного10-кратного відшкодування. Шляхтич був зобов’язаний віддати протягом тижня корову або копу грошей.
 
Проте існує немало доказів існування в околиці КамінополяКам'янополя і давніших поселень.
Першою письмовою згадкою про Камінопіль, що дійшла до наших днів є судовий запис від [[5 червня]] [[1447]] року, де говориться, що шляхтич Юрша з Мальчич насильно забрав корову в Анни, жінки кметя з Камінополя, яка звернулась в [[суд]], вимагаючи десятикратного відшкодування. Шляхтич був зобов’язаний віддати протягом тижня корову або копу грошей.
Проте існує немало доказів існування в околиці Камінополя і давніших поселень.
 
Першим археологічні розкопки в околицях КамінополяКам'янополя проводив [[Шнайдер Антін|А. Шнайдер]] ([[1870]] р.), під час розкопок було знайдено крем’яні сокири, списи та ножі, походження яких датується 5000 – 25005000–2500 рр. до н. е. Як(неолітична відомо, даний період історії називають неолітичною добоюдоба). В лісі на межі КамянополяКам'янополя та Сорік Львівських було знайденознайдене сидяче поховання, котре датуєтьсядатоване 5 тисячоліттям до нашої ерин. Наші околиці на схід від Львова були густо заселеніе. Гарні природні умови, річки і водойми повні риби, в лісах повно звіра, добра родюча земля сприяли цьому. На добрий розвиток хліборобства вказують і такі знахідки: крем’яні серпи, зернотерки, передвісники жорен, які було знайдено при розкопках в Запитові, Боровичах, Кам'янополі, Лисиничах та інших селах.Після прийняття християнства церква заборонила спалювання покійників. Відтоді і до нині мерців ховають у випростаній позиції головами на захід. Спершу над покійниками, за давнім поганським звичаєм, насипали високі могили, не закопуючи їх у землю. Одне з таких поховань розкопано в Кам'янополі, де серед останків дубової домовини лежав кістяк жінки з бронзовим перснем на руці. Про одне з таких поховань написав проф. [[Михайло Грушевський]] під час досліджень у Звенигородці «про могилу руського князя.
 
Околиці на схід від Львова були густо заселені. На розвиток хліборобства вказують археологічні знахідки: крем’яні серпи, зернотерки (передвісники жорен), знайдені при розкопках в Запитові, Боровичах, Кам'янополі, Лисиничах, інших селах.
=== Історія храму в Кам'янополі ===
 
Після прийняття християнства церква заборонила спалювання покійників. Відтоді мерців ховають у випростаній позиції головами на захід. Спершу над покійниками, за давнім поганським звичаєм, насипали високі могили, не закопуючи їх у землю. Одне з таких поховань розкопано в Кам'янополі, де серед останків дубової домовини лежав кістяк жінки з бронзовим перснем на руці.
У [[1928]] році греко-католицька церковна громада села [[Мразниця|Мразниці]] ( теп. м. [[Борислав]]) робить значний християнський та патріотичний вчинок: дарує українській греко-католицькій громаді с. Кам'янопіль старенький дерев’яний [[храм]]. На той час мразничани збудували нову цегляну церкву. За Польщі для українців це була дуже визначна подія.
 
=== Історія храму в Кам'янополі ===
До [[1928]] року село Кам'янопіль свого храму не мало. На той час греко-католицька громада с. Кам'янопіль налічуваластановила 162 особи, які ходили до церкви в Підбірцях, де хрестили дітей, вінчалися і хоронилися. А друга частина частина жителів ( римокатолики римо-католики) ходили до костелу в с. [[Пруси]], де ксьондзомксьондз ЯномЯн СкужакомСкужак велосьвів активнеактивну ополяченняполонізацію українського населення, особливо жінок.
 
У [[1928]] році- греко-католицька церковна громада села [[Мразниця|Мразниці]] ( теп.тепер м. [[Борислав]]) робить значний християнський та патріотичний вчинок: дарує українськійподарувала греко-католицькій громаді с. Кам'янопіль старенькийстарий дерев’яний [[храм]]. На той час мразничани збудували нову цегляну церкву. За Польщі для українців це була дуже визначна подія.
Починається історія нашого храму з Карпатських гір. З історичних джерел дізнаємось, що близько [[1834]] р. парохом Михайлом Вітошинським була відбудована невеличка дерев’яна церква. Як свідчать написи на балці храму, знайдені [[31 травня]] [[1928]] року і сумлінно занотовані парохом о. І. Ліщинським, на цьому місці споконвіків стояла церква. З нотаток отця Ліщинського можемо дізнатись наступне: «Тут от давніх літ церков була до року (1834), а сія церков року 1835 поставлена за битнощі Вельможного Пана Ксєндза Вітошинськєго пароха з Борислава у Мразниці (така напись була на балку сієї церкви). Церков ся за пароха І. Ліщинського 31 мая 1928 зістала розібрана і перевезена з долішнім іконостасом до села Каменопіль (парохія Підбірці) коло Львова. Попередня церков після (…) мала згоріти».
 
Починається історія нашого храму з Карпатських гір. З історичних джерел дізнаємосьвідомо, що близько [[1834]] р.парох парохомМихайло МихайломВітошинський Вітошинськимвідбудував невеличку дерев’яну була відбудована невеличка дерев’яна церквацеркву. Як свідчать написи на балцісволоку храму, знайдені [[31 травня]] [[1928]] року і сумлінно занотовані парохом о. І. Ліщинським, на цьому місці споконвіківспоконвіку стояла церква. З нотаток отця Ліщинського можемодізнаємося дізнатись наступнетаке: «Тут от давніх літ церков була до року (1834), а сія церков року 1835 поставлена за битнощі Вельможного Пана Ксєндза Вітошинськєго пароха з Борислава у Мразниці (така напись була на балку сієї церкви). Церков ся за пароха І. Ліщинського 31 мая 1928 зістала розібрана і перевезена з долішнім іконостасом до села Каменопіль (парохія Підбірці) коло Львова. Попередня церков після (…) мала згоріти».
Дерев’яний храм у [[1864]] році переобладнали і в такому вигляді він зберігся до побудови нового.
 
Дерев’яний храм у [[1864]] роціроку переобладнали і в такому вигляді він зберігся до побудови нового.
Образи іконостасу швидше за все є вцілілими частинами старовинної церкви. Про це може свідчити ікона «[[Богоматір]]», яка була передана на зберігання в музей «Дрогобиччина» і яку мистецтвознавці датують XVI століттям. Автором цієї ікони є дрогобицький іконописець Федько. [[Ікона]] „Одигітрія з похвалою" виконана в дусі національного відродження. Адже на відміну від своїх сучасників, які малювали „Одигітрію" у поясному чи поколінному виді, дрогобицький майстер намалював св. Марію, яка сидить на троні з немовлям, як Царицю Небесну, а по сторонах у дванадцяти клеймах зображені маленькі постаті пророків, що сповіщали похвалою її прихід на землю й очікування народження Сина Божого. Тим самим, відроджувалася традиція мотиву „Небесної Цариці". Таке вирішення образу Богородиці мало давні першовитоки з часів раннього візантійського мистецтва і практично не переставало мати популярність у пост-візантійському мистецтві аж до початку XVII ст.
 
Образи іконостасу, швидше за всенайімовірніше, є вцілілими частинами старовинної церкви. Про це може свідчити ікона «[[Богоматір]]», яка була передана на зберігання в музей «Дрогобиччина» і яку (мистецтвознавці датують її XVI століттям., Авторомавтором цієї ікони є дрогобицькийвважають іконописецьіконописця ФедькоФедька). [[Ікона]] „Одигітрія з похвалою" виконана в дусі національного відродження. Адже наНа відміну від своїх сучасників, які малювали „Одигітрію" у поясному чи поколінному виді, дрогобицький майстер намалював св. Марію, яка сидить на троні з немовлям, як Царицю Небесну, а по сторонахбоках, у дванадцяти12 клеймах зображені маленькі постаті пророків, що сповіщали похвалою її прихід на землю й очікування народження Сина Божого. Тим самим, відроджуваласявідроджено традиціятрадицію мотиву „Небесної Цариці". Таке вирішення образу Богородиці мало давні першовитокивитоки з часів раннього візантійського мистецтва і практично не переставало мативтратило популярністьпопулярності у пост-візантійськомупоствізантійському мистецтві аж до початку XVII ст.
У цьому творі, як в образі Богородиці, так і у вирішенні усієї композиції, важко побачити будь-який вплив популярних тоді прикладів сакрального мистецтва Західної України. І водночас твір цей є взірцевим прикладом доби українського відродження.
 
Надзвичайну цінність становить збережена метрична книга реєстрації актів про шлюб, щояку веласьвели в церкві протягом [[1788]]-[[1920]] рр. тобто (ця книга є найдавнішою іметричною єкнигою першоджерелом початку ведення метричних книг ув Галичині. Згідно з цією книгоюнею, за данийвказаний період у церкві було здійсненопровели 285 вінчань.
Не останню роль в житті церковної громади тодішньої Мразниці відгравали брати [[Богдан Лепкий|Богдан]] та [[Левко Лепкий|Левко]] Лепкі, котрі були частими гостями свого швагра о. І. Ліщинського та відвідували нашу церкву.
 
ЯкЗведення ужехраму булона згадано,новому до Кам'янополю церковця потрапила [[1928]] року. Зведення храмумісці та організація його благоустроювпорядкування тривалатривали рік. У [[1929]] роціроку церковцюцеркву було посвяченопосвятили. ПроУ труднощі і радощі, з якими доводилось стикатись зодчим, можна судити зі статті утодішній газеті видавничої спілки «Діло» під назвою «Подяка».було Зміствміщено їїтаку наступнийзамітку: «[[Українці]] Камінополя (…) складають подяку всім, що причинились до будови церкви в Камінополи. В першу чергу нашому парохові о дек. Петрови Пилипцеви і (…) послови Львівщини О. Сов. І. Ліщинському парохові та його парохіянам.(…) Виділ товТов. св. Петра у Львові уділив нам допомоги на викінчення церкви 300 зол. Дооколичні парохії а саме [[Винники]], [[Зарудці]], [[Зашків]], [[Жидятичі]], [[Лисиничі]], [[Ляшки (Україна)|Ляшки]], [[Малехів]], [[Миклашів]], [[Підберізці]], [[Пикуловичі]], [[Сороки]], [[Яричів]], церкви Успенія і св. О. Николая у Львові зложили жертви будьтобудь то в грошах, будьтобудь то з церковного приладдя. Спеціально зазначуємо слідуючі жертви: Лисиничі два добрі фелони, Пикуловичі євангеліє, плащаницю, процесійний хрест, ліхтарі і 68 зол. Миклашів чаша, монстранція., хоругви і таріліхтарі. [[Винники]] фани, обрус, [[хрест]], ліхтарі і 60 зол. Під берізціПідберізці стихар, ліхтарі і 35 зол. Церква Успенія у Львові чашу, [[Сороки]] чаша і 263 зол. Ляшки Муровані 4 фелони, всеночннк і 140 зол. Місцевий власник млина (авт. [єврей)] п. Мілєр 50 зол. (…). – Камінопіль в маю 1929. Андрій Вічурко, Іван Дзюбик, Іван Мельник, Санько Мельник, Гринько Островський, Михайло Островський, Теодор Савка, Теодор Сеньків.».
Надзвичайну цінність становить збережена метрична книга реєстрації актів про шлюб що велась в церкві протягом [[1788]]-[[1920]] рр. тобто ця книга є найдавнішою і є першоджерелом початку ведення метричних книг у Галичині. Згідно з цією книгою за даний період у церкві було здійснено 285 вінчань.
 
Ще живі очевидці тих знаменних для Кам'янополю подій. Так бабуся Іванишин Зиновія ([[1922]] р. н.) згадує, як раділи українці Кам’янополя будівництву церкви, як вони, (тоді ще маленькімалі діти) весело бавилися біля фундаменту майбутньої церкви.
Як уже було згадано, до Кам'янополю церковця потрапила [[1928]] року. Зведення храму та організація його благоустрою тривала рік. У [[1929]] році церковцю було посвячено. Про труднощі і радощі, з якими доводилось стикатись зодчим, можна судити зі статті у газеті видавничої спілки «Діло» під назвою «Подяка». Зміст її наступний: «[[Українці]] Камінополя (…) складають подяку всім, що причинились до будови церкви в Камінополи. В першу чергу нашому парохові о дек. Петрови Пилипцеви і (…) послови Львівщини О. Сов. І. Ліщинському парохові та його парохіянам.(…) Виділ тов. св. Петра у Львові уділив нам допомоги на викінчення церкви 300 зол. Дооколичні парохії а саме [[Винники]], [[Зарудці]], [[Зашків]], [[Жидятичі]], [[Лисиничі]], [[Ляшки (Україна)|Ляшки]], [[Малехів]], [[Миклашів]], [[Підберізці]], [[Пикуловичі]], [[Сороки]], [[Яричів]], церкви Успенія і св. О. Николая у Львові зложили жертви будьто в грошах, будьто з церковного приладдя. Спеціально зазначуємо слідуючі жертви: Лисиничі два добрі фелони, Пикуловичі євангеліє, плащаницю, процесійний хрест, ліхтарі і 68 зол. Миклашів чаша, монстранція. хоругви і тарі. [[Винники]] фани, обрус, [[хрест]], ліхтарі і 60 зол. Під берізці стихар, ліхтарі і 35 зол. Церква Успенія у Львові чашу, [[Сороки]] чаша і 263 зол. Ляшки Муровані 4 фелони, всеночннк і 140 зол. Місцевий власник млина (авт. єврей) п. Мілєр 50 зол. (…). – Камінопіль в маю 1929. Андрій Вічурко, Іван Дзюбик, Іван Мельник, Санько Мельник, Гринько Островський, Михайло Островський, Теодор Савка, Теодор Сеньків.»
 
Храмовим святом є Усікновення Голови Святого Івана Хрестителя. СтаріЗа людирозповідями розказуютьстарожилів, що так церкву назвали на честь чоловіка, який подарував власну землю під будівництво храму., А- звалиМельника його Мельник ІванІвана (МіхалишинМихалишина). РозповідаєЯк розповідала Мельник Ірина: «Спочатку планувалосьпланували храмовим святом зробити 7 липня (день народження пророкаІвана Хрестителя) та оскільки в цей день празник святкують близькі церкви в Сороках Львівських таі у Винниках, вирішили зупинитись на дні смерті Івана Хрестителя, що має місце 11 вересня. Так наша церква отримала нове ім’я та храмове свято".
Ще живі очевидці тих знаменних для Кам'янополю подій. Так бабуся Іванишин Зиновія [[1922]] р.н. згадує, як раділи українці Кам’янополя будівництву церкви, як вони, тоді ще маленькі діти весело бавилися біля фундаменту майбутньої церкви.
 
Побудова церкви в Кам'янополі стимулюєстимулювала піднесення патріотичного духу, заа яким слідуєвідтак пожвавлення культурно-просвітницької діяльності. У [[1931]] році будуєтьсязбудували новий будинок читальні, відкриваєтьсявідкрили українськаукраїнську бібліотекабібліотеку та дитячий садочок, що аж до [[1939]] року слугували оплотами відродження національної свідомості. [[1937]] року в селі відкриваєтьсявідкрили осередок т-ва «[[Рідна школа]]».
Храмовим святом є Усікновення Голови Святого Івана Хрестителя. Старі люди розказують, що так церкву назвали на честь чоловіка який подарував власну землю під будівництво храму. А звали його Мельник Іван (Міхалишин). Розповідає Мельник Ірина: «Спочатку планувалось храмовим святом зробити 7 липня (день народження пророка) та оскільки в цей день празник святкують близькі церкви в Сороках Львівських та у Винниках, вирішили зупинитись на дні смерті Івана Хрестителя, що має місце 11 вересня. Так наша церква отримала нове ім’я та храмове свято.
 
З [[1922]] по -[[1937]] рр.- парохом ву селах [[Підбірці]] та Кам'янопіль єбув декан о. [[Пилипець Петро|Петро Пилипець]], який зробив великий вклад у справу зміцнення позицій греко-католицької церкви та популяризації українства на теренах Львівщини. Під його опікою будуєтьсязбудовано церквацеркву в Кам'янополі (1928 р.) та нованову цеглянацегляну церквацеркву в Підбірцях (1934р.1934).
Побудова церкви в Кам'янополі стимулює піднесення патріотичного духу, за яким слідує пожвавлення культурно-просвітницької діяльності. У [[1931]] році будується новий будинок читальні, відкривається українська бібліотека та дитячий садочок, що аж до [[1939]] року слугували оплотами відродження національної свідомості. [[1937]] року в селі відкривається «[[Рідна школа]]».
 
Отець Пилипець користувавсямав великоювелику повагоюповагу в усій околиці. У Винниках у [[1924]] р. стався випадок при посвяченні відновленого пам’ятника Т.Г. Шевченку: зважаючи на політичну ситуацію, що склалась на той час,. польськаПольська влада за жодних умов не хотіла даватидавала дозволу на його урочисте відкриття. Староста міста поляк п. Зелінський категорично заборонив проведення масових зборів українців. ОднакАле делегації патріотично налаштованоїукраїнської інтелігенції якимось чиномвдалося вдалосьякось вплинути на прийняте нимйого рішення. Проте Зелінський погодився змінити свою позицію лише за умови, що промова виступаючого буде дуже короткою та не міститиме жодних патріотичних нот. Цю почесну справу було доручено о. Петру Пилипцю.
З [[1922]] по [[1937]] рр. парохом в селах [[Підбірці]] та Кам'янопіль є декан о. [[Пилипець Петро|Петро Пилипець]], який зробив великий вклад у справу зміцнення позицій греко-католицької церкви та популяризації українства на теренах Львівщини. Під його опікою будується церква в Кам'янополі (1928 р.) та нова цегляна церква в Підбірцях (1934р.).
 
Отець Пилипець користувався великою повагою в усій околиці. У Винниках у [[1924]] р. стався випадок при посвяченні відновленого пам’ятника Т.Г. Шевченку: зважаючи на політичну ситуацію, що склалась на той час, польська влада за жодних умов не хотіла давати дозволу на його урочисте відкриття. Староста міста поляк п. Зелінський категорично заборонив проведення масових зборів українців. Однак делегації патріотично налаштованої інтелігенції якимось чином вдалось вплинути на прийняте ним рішення. Проте Зелінський погодився змінити свою позицію лише за умови, що промова виступаючого буде дуже короткою та не міститиме жодних патріотичних нот. Цю почесну справу було доручено о. Петру Пилипцю.
 
Проти українців готувались провокації. Довкола пам’ятника було виставлено багато поліції, а серед людей стояли польські провокатори. Варто було прозвучати з трибуни хоч одному патріотичному щодо України слову, як в той же час мітинг би розігнали, а його учасників заарештували.
Рядок 97 ⟶ 99:
 
У планах приєднання частини с. [[Підбірці]], близької до залізниці. Вже закрили залізничний переїзд, що сполучав з с. [[Лисиничі]]. Встановлена телефонна випромінююча вишка, що позитивно впливає на врожай моркви.
 
== Посилання ==
* [http://der-cer.lviv.ua/kamyanopil.html ''Віктор Громик''. "Дерев`яні церкви Львівщини"]
 
 
 
{{Пустомитівський район}}
 
[[Категорія:ПустомитівськийНаселені районпункти Пустомитівського району]]
[[Категорія:Села Львівської області]]