Вікіпедія

Нантський едикт: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м суміш розкладок за допомогою AWB
Рядок 1:
[[Файл:Edit de Nantes Avril 1598.jpg||thumb|right|Нантський едикт, квітень 1598 року]]
 
 
'''Нантський едикт''' — [[указ]] [[королі Франції|короля Франції]] [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] від [[13 квітня]] [[1598]], який дарував французьким [[гугеноти|гугенотам]] певні громадянські права, відкривши таким чином шлях до релігійної терпимості. За указом [[протестанти]] отримували право на [[свобода совісті|свободу совісті]], поновлювалися їхні громадянські права, включно з правом обіймати будь-яку державну посаду і подавати скарги безпосередньо королю. Едикт поклав кінець релігійній війні у Франції. Виконання едикту гарантувалося шляхом передачі в самоуправління протестантів 150 фортець а також фінансуванням з королівських скарбниць.
Рядок 9 ⟶ 8:
 
== Історичний контекст ==
Нантський едикт поклав кінець релігійним вiйнамвійнам, що роздирали [[Франція|Францію]] протягом 40 років. Але, вже в минулому, були спроби прийняти законодавчий текст такого типу.15 січня 1562 року, [[Карл IX (король Франції)|Карл ІХ]] підписав Сент-Жерменський едикт (CічневийСічневий едикт), що дозволяв свободу культу протестантизму в передмістях. В 1570 році була підписана Сент-Жерменська угода, яка гарантувала протестантам свободу совісті, свободу культу, а також передавало під контроль протестантських ватажків чотири міста, а саме [[Ла-Рошель]], [[Коньяк (Шаранта)|Коньяк]], Шаріте-сюр-Луар, [[Монтобан]].
Але, різниця між різними едиктами і Нантським eдиктомедиктом полягає в тому, що Нантський eдиктедикт не лишився мертвою буквою, а був впровадженний в життя і виконувався, завдяки авторитету короля [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]], що сам був протестантом в минулому.
 
 
Рядок 20 ⟶ 19:
== Розробка Едикту ==
З 7 березня по 3 квітня 1598 [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]], король Франції та Наварри, в недавньому минулому лідер протестантської партії, намагається взяти контроль над вороже настроєною до нього провінцією [[Бретань (герцогство)|Бретань]]. Столиця Франції тимчасово розташованa в місті [[Анже]], де і відбулася розробка Едикту. Після нищівної поразки іспанської арміі коло міста [[Ам'єн]], позиції [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] значно зміцнилися : майже вся країна перейшлa на сторону короля, завдяки воєнним успіхам його війска, переходу [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] в католицизм, а також загальному прагненню до злагоди в країні.В [[Анже]], [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]] демонструє ультра-католицькому населенню, всю щирість свого переходу в католицизм : отримує благословіння [[єпископ|єпископа]], ходить на службу в [[Собор святих Петра і Павла (Нант)|Собор святих Петра і Павла]] виконує традиційні католицькі королівські обряди (миє ноги 12 бідним, дотиркається до хворих з метою ісціління).
Королівська армія займає позиціі вздовж кордону з провінцією Бретань, демонструючи готовність до воєнних дій в останній провінції, на яку не розповсюджується влада нового короля. Тим часом, деякі бретoнськібретонські фортеці, з криками "Хай живе наш король!" переходять на сторону короля.Позиції герцога Меркера, губернатора провінції, значно ослабилися масовою підтримкою населення королю. Герцог, під час зустрічі з [[Генріх IV (король Франції)|Генріхом IV]] 28 березня, кидається йому в ноги, присягає в вірності і здає Бретань королівскій владі. Французький король [[Генріх IV (король Франції)|Генріх IV]] урочисто заходить в [[Нант]], столицю Бретані, 12 квітня 1598 року. Королівська рада завершує редагування Нантського eдиктуедикту.
Як пізніше писав [[Максимільян де Бетюн Сюллі|Сюллі]], прем'єр-міністр [[Генріх IV (король Франції)|Генріхa IV]], король прагнув якнайшвидше покласти край громадянскій війні, що виснажувала, як католиків, так і протестантів. З цією метою була підписана мирна угода з [[Іспанія|Іспанією]], заклятим ворогом [[Генріх IV (король Франції)|Генріхa IV]], 2 травня 1598 року. Шлях до підпису Нантського eдиктуедикту був відкритий.
 
== Едикт "умиротворення і терпимості" ==
Тексти, що склали Нантський Едикт були підписані з 3 по 30 квітня 1598 року.Раніше історики вважали, що Едикт був оголошений з замку бретонських герцогів в Нанті, але насправді, ця історична подія відбулася в маленькому будиночку розташованому коло замку. Цей будинок не зберігся : він був зруйнований під час [[Друга світова війна|Другої Світової війни]].
Нантський eдиктедикт не був ні в якому разі "милостивим указом", прийнятим могутнім королем для своїх підданих, а навпаки, дипломатичною компромісною угодою, в якій кожна з сторін виборювала кожен пункт на користь свого власного табору. Нантський Едикт гарантує свободу совісті на території всього Французького королівства, він дозволяє свободу культу в населенних пунктах, в яких до 1597 року існували протестантські спільноти, а також в 3500 замках протестантського дворянства і в містах місцевого самоуправління.В деяких містах ([[Бордо]], [[Гренобль]], [[Кастр]]) були впроваджені суди, що складалися на половину з католиків, на половину з протестантів для гарантії справедливого суду над протестантами. В інших містах ([[Париж]], [[Руан]], [[Діжон]], [[Тулуза]], [[Ліон]] тощо), протестантський культ був заборонений, а в Сомюрі, Седані, Ла-PошеліРошелі, [[Монпельє]], Монтобані був заборонений католицький культ.
Протестанти більше не будуть позбавлені своїх громадянских прав, будуть мати доступ до всіх державних посад, зможуть відкривати школи і академії. Фінансова дотація для пасторів в 45 000 екю буде виплачуватися щорічно королівською скарбницею.
Як гарантії їх майбутньої безпеки, 150 замків було передано в управління протестантам, серед них 51 фортеця : [[Ла-Рошель]], [[Коньяк (Шаранта)|Коньяк]], [[Руаян]],[[Монтобан]], [[Нім]], [[Монпельє]]. Була дозволена армія в 30000 солдат для захисту протестантських фортець.
Оголошення eдиктуедикту викликало різні реакції. Радість, задоволення, але й обурення. Католицькі міста [[Париж]], [[Ренн]], [[Руан]] затвердили Нантський eдиктедикт тільки через десять років і те, після загроз [[Генріх IV (король Франції)|Генріхa IV]], а великий протестантський поет, соратник і особистий друг короля Агриппа д'Обіні назвав eдиктедикт "жахливим указом".
 
== Нантський едикт в Європі 17го століття ==
Рядок 44 ⟶ 43:
 
[[Файл:Louis XIII Richelieu devant La Rochelle.jpg||thumb|right|Людовік ХІІІ і герцог Рішельє, прем'єр міністр короля, під час осади Ла Рошелі, останнього оплоту протестантів]]
== Скасування оборонних гарантій eдиктуедикту (1629 рік) ==
Всі воєнні гарантії що eдиктедикт надавав протестантам, а саме, право утримувати фортеці, оборонні замки були скасовані королем [[Людовик XIII (король Франції)|Людовіком ХІІІ]], Алеським едиктом в 1629 році. Син Генріха IV, Людовік ХІІІ захоплює протестантську фортецю міста Ларошель, забороняє політичні протестантські збори та партіі, але дозволяє протестантський культ на всій територіі Франції, крім Парижу.
 
=== Політика конверсій (1660-1685) ===
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Нантський_едикт